Ухвала суду № 52180152, 05.10.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/390/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба А.В.

Категорія 307 (229-1) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Деревінського С.М.,

суддів: Ремеза П.М., Онуфрієва В.М.,

секретаря Піроженко Д.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2015 року.

Цією ухвалою щодо:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знамянка Кіровоградської області, громадянина України, українця, з загальною середньою освітою, який розлучений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до кримінальної відповідальності притягується вперше,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

- прокурора Чорнобривець В.П.,

- захисника ОСОБА_3,

- підозрюваного ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді районного суду, постановити нову ухвалу та обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема заставу в розмірі - 20 розмірів мінімальної заробітної плати.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що в порушенні вимог ст. 184 КПК України клопотання слідчого не містить викладу обставин, на підставі яких слідчий дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, відсутнє посилання на матеріали, що підтверджують ці ризики та обґрунтування про неможливість запобігти ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Підозрюваний ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, дружину, дітей і міцні соціальні зв'язки, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Тому на думку апелянта відсутні підстави для застосування до ОСОБА_4 виключно суворого запобіжного заходу - тримання під вартою.

Слідчий суддя в порушенні вимог ч. 3 ст. 26 КПК України вийшов за межі питань, винесених на його розсуд, визнав обґрунтованою підозру, яку сам і пред'явив збільшивши обсяг підозри, викладеної слідчим після чого без клопотання слідчого та обґрунтування такого заходу призначив явно надмірну заставу з метою унеможливити підозрюваному вийти з під варти та примусити зізнаватись у злочинах, які йому інкримінував слідчий суддя. Отже, апелянт вважає, що слідчий суддя проявив упередженість і заінтересованість по відношенню до сторони обвинувачення, що є грубим порушенням права на захист підозрюваного та принципу рівності сторін.

Заслухавши доповідача, думку захисника ОСОБА_3 та підозрюваного ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляції, просили ухвалу слідчого судді районного суду скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема: заставу в розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Заслухавши прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляції в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2015 року задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області Орленка О.І., застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 11 год. 40 хв. 24.09.2015 року до 11 год. 40 хв. 22.11.2015 року та визначено заставу в розмірі - 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 1378000 грн.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 повідомлено про підозру у тому, що він, не займаючись та не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок систематичної протиправної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, у травні 2015 року, на пропозицію свого знайомого мешканця м. Знамянка Кіровоградської області ОСОБА_6 здійснювати спільно з ним систематичну, протиправну діяльність з реалізації громадянам за гроші психотропні речовини, надав свою згоду. Отже, вказані особи вступили між собою у злочину змову на спільну протиправну діяльність, обравши предметом цієї діяльності психотропну речовину - метамфетамін, а способом отримання прибутку - його незаконний збут за гроші, особам, які його вживають на території м. Знам'янка Кіровоградської області.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, домовившись про проведення послідовних незаконних операцій з психотропною речовиною на території м. Знам'янка Кіровоградської області, незаконно її придбавали, перевозили, зберігали з метою збуту та збували.

Реалізовуючи протиправні наміри, ОСОБА_6 попередньо змовившись з ОСОБА_4, в період часу з травня по вересень 2015 року, діючи спільно й узгоджено, з метою досягнення єдиного злочинного результату, систематично вчиняли наперед сплановані протиправні дії.

Так, протягом зазначеного періоду часу, ОСОБА_6, систематично, незаконно за грошові кошти придбавав психотропну речовину - метамфетамін, у невстановленої слідством особи, яку зберігав за місцем свого знаходження та періодично, передавав її ОСОБА_4 для подальшого збуту мешканцям м. Знам'янка та області.

Частину грошових коштів, отриманих від незаконного продажу психотропної речовини - метамфетаміну, з метою продовження злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, ОСОБА_6, діючи спільно й узгоджено з ОСОБА_4, витрачали на придбання чергової партії зазначеної психотропної речовини у невстановленої слідством особи.

З метою викриття та припинення протиправної діяльності групи осіб за попередньою змовою, працівниками відділу БКОЗ Управління СБ України в Кіровоградській області, здійснено ряд негласних слідчих (розшукових) дій у ході яких, задокументовано збут співвиконавцями групи психотропної речовини - метамфетамін.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також у незаконному збуті психотропних речовин, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Задовольняючи клопотання слідчого, погодженого прокурором та застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявні ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому не може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя врахував серйозність повідомлення про підозру оголошеного ОСОБА_4, що свідчить про велику суспільну небезпеку кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється , тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості, особу підозрюваного, який має на утриманні малолітню дитину, про те проживає окремо від дитини, офіційно не працює, а тому не має стійких соціальних зв'язків.

Урахувавши, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий суддя відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Слідчий суддя в ухвалі не вказав, але належно урахував, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а саме :

- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які показали, що збутом психотропної речовини - метамфетаміну на території м. Знам'янка займався ОСОБА_4; - висновками експертів, згідно яких вилучена під час проведення оперативної закупки кристалічна речовина містить психотропну речовину - метамфетамін, маса якого становить 1.092г.; - протоколом обшуку, згідно результатам якого, в автомобілі «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому знаходились ОСОБА_6 і ОСОБА_4, виявлено та вилучено два прозорі поліетиленові пакетики з кристалоподібною речовиною кремового і зеленого кольорів, а також грошові кошти в сумі 15250 грн.

Колегія суддів вважає, безпідставними доводи апеляції захисника, що слідчий суддя послався в ухвалі на докази, які не долучено до матеріалів клопотання, а саме на: - протоколи проведення оперативно-розшукового заходу «оперативна закупка»; - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з мобільного терміналу, спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження у публічно доступних місцях, придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено.

В тексті ухвали слідчого судді, дійсно є посилання на вище перелічені докази, але вказано, що цими доказами орган досудового слідства підтверджує обставини, на які посилається в клопотанні. У свою чергу, висновки про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий суддя не обґрунтовував доказами, які не долучено до матеріалів клопотання і не досліджувались під час судового розгляду.

Також безпідставними є доводи апеляції захисника про те, що слідчий суддя перевищив свої повноваження і пред'явив обвинуваченому ОСОБА_4 підозру, вийшов за межі клопотання, і таким чином проявив упередженість під час розгляду клопотання та зайняв позицію сторони обвинувачення.

У тексті ухвали слідчого судді вказано лише про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, при цьому суть підозри з викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених слідчим суддею, в ухвалі не зазначено.

Про обставини, кримінального правопорушення, що мали місце 11.07.2015 року о 15 год. 50 хв. біля розважального закладу «Блюз», який розташований по вул. Фрунзе м. Знам'янка Кіровоградської області, а також 24.09.2015 року під час обшуку автомобіля «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому знаходились громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_4, слідчий суддя послався в ухвалі, як на обставини, встановлені органом досудового слідства і вказані в клопотанні.

Отже, оцінивши докази, долучені до клопотання та доводи апеляції захисника у їх сукупності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зробив правильний висновок, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України є обґрунтованою.

При цьому звертає увагу колегії суддів, що в апеляції захисник не ставить під сумнів достовірність, належність та допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є тяжким, санкцією частини даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що правильно вказав в ухвалі слідчий суддя.

Підозрюваний ОСОБА_4 розлучений, хоча і має на утриманні малолітню дитину, про те проживає окремо від неї, офіційно не працює, а тому не має стійких соціальних зв'язків, до кримінальної відповідальності притягується вперше, заперечує свою причетність до інкримінованого кримінального правопорушення, але ураховуючи серйозність висунутої проти нього підозри, що свідчить про суспільну небезпеку підозрюваного, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, дало слідчому судді підстави з певною вірогідністю стверджувати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства і суду, незаконно впливати на свідків і вчиняти кримінальні правопорушення.

Аналізуючи викладене в сукупності та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду дійшов обґрунтованого висновку, що є всі підстави вважати, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, спростовуються викладеним.

Ураховуючи викладене та доводи апеляції захисника у їх сукупності, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого і застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а також запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи ОСОБА_4

Отже, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження та серйозності висунутої проти ОСОБА_4 підозри з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, а саме у вигляді застави у розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, спростовуються викладеним, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть досягти мети застосування запобіжних заходів, визначеної у ст. 177 КПК України.

Звертає увагу колегії суддів на те, що захисник в апеляції і під час апеляційного розгляду доводив, що в матеріалах клопотання відсутні докази обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також не доведено органом досудового розслідування наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В той же час, захисник просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Така позиція захисника суперечить вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України так як забороняється застосовувати запобіжний захід без наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії передбачені частиною першої цієї статті.

У свою чергу, дослідженням журналу судового засідання і технічного запису фіксування судового розгляду кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України, всебічно та повно, проявів упередженості з боку слідчого судді, або порушення засад змагальності, не виявлено. Також не виявлено порушень з боку слідчого судді права підозрюваного ОСОБА_4 на захист, визначеного ч. 1 ст. 20 КПК України, а тому доводи апеляції захисника з цього приводу також необґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.

Визначаючи підозрюваному ОСОБА_4 заставу в розмірі - 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, слідчий суддя відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України, врахував обставини кримінального провадження, сімейний стан підозрюваного, дані про його особу та встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також слідчим суддею обґрунтовано враховано, майновий стан ОСОБА_4, який офіційно не працює, але мав 56800 дол. США, що у нього вилучено під час обшуку.

Отже, за обставин даного кримінального провадження, його тяжкості, встановлених ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу підозрюваного та його майнового стану, колегія суддів вважає, що встановлений слідчим суддею розмір застави - 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, не є завідомо непомірним для нього, а тому доводи апеляції захисника з цього приводу є безпідставними.

Дійсно, в клопотанні слідчого, не вказано про визначення розміру застави у разі постановлення ухвали про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Проте, відповідно до вимог ч. 3 ст.183 КПК України, визначення розміру застави у разі постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є обов'язком слідчого судді, а не правом.

Тому виконання слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не потребує клопотань учасників кримінального провадження, і не може вважатись упередженістю слідчого судді, порушенням права підозрюваного на захист та принципу рівності сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, а тому ухвалу слідчого судді залишає без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 376, 422 КПК України, колегія суддів.

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.09.2015 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області Орленка О.І. та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто з 11 год. 40 хв. 24.09.2015 року до 11 год. 40 хв. 22.11.2015 року та визначено заставу в розмірі 1000 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 1378000 грн., та покладено на ОСОБА_4 обов'язки у разі внесення застави, передбачені п. 1,2.3 ч. 5 ст.194 КПК України, без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

С.М.Деревінський П.М. Ремез В.М. Онуфрієв