Постанова № 52169823, 24.09.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5797/13-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Москаленко К.О.,

при секретарі Горбатюк І. А., Дідик М.В., Козачук К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) та Військової частини 3066 про стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

22.08.2011 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001), далі В/ч 3001, просить поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк, визнати дії відповідача в частині невиплати позивачеві заборгованості по виплаті грошової компенсації замість речового майна станом на 23.12.2010 року неправомірними, стягнути з відповідача 5 695,00 грн. грошової компенсації замість не отриманого речового майна згідно довідки № 7 від 24.04.2011./а.с.2-5, 53-56, т.1/

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона проходила службу у Радянській Армії з 1985 року по 1993 рік та в Збройних силах України проходила службу за контрактом з 1995 року по 1998 рік, після чого була переведена у Національну гвардію України. У зв'язку із розформуванням Національної гвардії наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 33 від 05.04.2000 переведена в розпорядження командира в/ч 3078, а наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 58 о/с від 21.06.2000 переведена до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) в якості техніка налагоджувальника поліграфічного устаткування друкарні. З 22.03.2001 по 23.12.2010 позивач працювала відповідальним виконавцем оперативного відділу, має військове звання старшого прапорщика. Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010 позивач була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку за п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач під час проходження служби перебувала на всіх видах забезпечення, в тому числі, речовому, проте, речовим майном забезпечена не була. Позивач письмово зверталась до Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України з вимогою про виплату грошової компенсації за речове майно, однак, у виплаті було відмовлено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2011 в задоволені клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом було відмовлено та адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду./а.с.25-26, т.1/

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2011 скасовано та справу направлено для продовження розгляду, у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом своєчасно, оскільки позивач про порушення свого права дізналась 27.04.2011./а.с.44, т.1/

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2013, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, до участі у справі в якості співвідповідача залучено Військову частину 3066, далі відповідач В/ч 3066, яка видала довідку позивачу про наявну заборгованість по речовому забезпеченню станом на день її звільнення відповідачем В/ч 3001./а.с.6, 83, т.1/

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013, позовні вимоги до відповідача В/ч 3001 задоволено повністю, в позові до відповідача В/ч 3066 відмовлено./а.с.95-99, т.1/

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції./а.с.207-209, т.1/ При цьому, касаційний суд виходив з того, що закон в редакції, чинній на момент звільнення, не передбачав отримання грошової компенсації військовослужбовцям за не отримане речове забезпечення, а тільки гарантував одержання ними за рахунок Держави, серед іншого і речового забезпечення у розмірах, які визначені Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, суди не перевірили відповідності суми витрат позивача та найменування придбаних позивачем товарів на загальну суму згідно товарних чеків у розмірі 5765, 00 грн. гарантованим Державою нормативам усього згідно вищезгаданої довідки відповідача В/ч 3066 на суму у розмірі 5695, 00 грн.

В судовому засіданні при новому розгляді, позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги до відповідача В/ч 3001, посилаючись на викладене у позовній заяві, просила позов задовольнити, зазначивши, що вимог до відповідача В/ч 3066 не заявляє, оскільки позивач була звільнена зі служби 23.02.2010 відповідачем В/ч 3001, яка відповідно до закону і повинна була здійснити розрахунок при звільненні.

Представник відповідача В/ч 3001 ОСОБА_4 /а.с.230, т.1/ в судовому засіданні проти позову заперечив з викладених у письмових запереченнях підстав /а.с.68-72, т.1/, просив в позові відмовити, зазначивши, що відповідач діяв в межах своєї компетенції згідно норм чинного законодавства, правові підстави для виплати позивачеві грошової компенсації замість не отриманого речового забезпечення відсутні.

Відповідач в/ч 3066 в судове засідання свого представника не направив, суд вважає можливим розгляд у його відсутність, з огляду на те, що позивач вимог до цього відповідача не заявляє та наявні в матеріалах справи дані та докази.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, враховуючи при новому розгляді висновки суду касаційної інстанції, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні обставини, які не заперечував представник відповідача В/ч 3001.

ОСОБА_1 проходила службу у Радянській Армії з 1985 року по 1993 рік, а з 1995 року по 1998 рік - в Збройних силах України за контрактом, після чого була переведена у Національну гвардію України. У зв'язку із розформуванням Національної гвардії наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 33 від 05.04.2000 ОСОБА_1 була переведена в розпорядження командира в/ч 3078, а наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 58 о/с від 21.06.2000 - переведена до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) в якості техніка налагоджувальника поліграфічного устаткування друкарні.

З 22.03.2001 по 23.12.2010 ОСОБА_1 працювала відповідальним виконавцем оперативного відділу, має військове звання старшого прапорщика.

Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010 позивач була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку за п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до довідки № 7 від 24.04.2011, виданої В/ч 3066, заборгованість за предмети форменого обмундирування ОСОБА_1 складає 5 695,00 грн./а.с. 57, 58, т.1/

ОСОБА_1 зверталась до В/ч 3001 із заявою щодо виплати вказаної заборгованості, однак у виплаті їй було відмовлено./а. с. 22-23/

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11.03.2000, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. При цьому визначено, що Порядок і розміри грошового забезпечення та продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» від 12.03.1996 №316.

Дію частини 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням грошової компенсації замість них, який набув чинності з 11.03.2000.

Разом з тим, з січня 2001 року набула чинності ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового і продовольчого забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, на момент звільнення позивача в грудні 2010 року законом було гарантоване право позивача на одержання за рахунок Держави, у тому числі, речового забезпечення в порядку та за нормативами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, відмова В/ч 3001 у виплаті позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно вказує на невідповідність відмови позивача положенням ст.16 вказаного Закону України.

Так, відповідач В/ч 3001 в порушення вимог ч.1, 2 ст.71 КАС України не довів суду причин нездійснення своєчасного, під час проходження служби позивачем, забезпечення позивача речовим забезпеченням за встановленими КМУ нормативами, зокрема згідно довідки №7 від 24.04.2011 відповідача В/ч 3066, наявність заборгованості за яким на сьогодні не заперечується відповідачем В/ч 3001.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд не приймає доводів представника відповідача В/ч 3001 про неналежність та безпідставність вимог до відповідача В/ч 3001 у зв'язку з тим, що заборгованість по речовому забезпеченню була передана до відповідача В/ч 3066, оскільки вимог про видачу позивачу предметів речового забезпечення позивач до В/ч 3066 не заявляє.

Разом з тим, В/ч 3001 не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності, зокрема доказів причини невидачі своєчасно речового забезпечення позивачу, внаслідок чого позивач була змушена під час проходження військової служби понести власні витрати з придбання військового одягу.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: стягнення з відповідача коштів.

Перевіряючи обґрунтованість фактичних витрат позивача згідно наданих платіжних документів, суд, враховує висновки суду касаційної інстанції та виходить з вищенаведених положень щодо визначення нормативів речового забезпечення КМУ і приймає до уваги дані про норми речового забезпечення позивача станом на час її звільнення згідно довідки №7, виданої відповідачем 3066 23.02.2011, належність якої не заперечував представник відповідача В/ч 3001.

Так, згідно вказаної довідки речове забезпечення позивача на час її звільнення згідно встановлених нормативів та цін за одиницю мало здійснюватись усього на суму 5 695, 00 грн. і включало пальто утеплене 1 шт. - за одиницю 92 грн.; кітель повсякденний 3 шт. - 384, 00 грн. (усього 1152, 00 грн.); брюки повсякденні 4 шт. - 183, 00 грн. (усього 732, 00 грн.); спідниця повсякденна 3 шт. - 203, 00 грн. (усього 609, 00 грн.); плащ 1 шт. - 92, 00 грн.; напівчоботи 2 пари - 72, 00 грн. (усього 144, 00 грн.); напівчеревіки 10 пар - 197, 00 грн. (усього 1970, 00 грн.); сорочка біла 1 шт. - 50, 00 грн.; сорочка блакитна 14 шт. - 50, 00 грн. (усього 700, 00 грн.); галстук 14 шт. - 11, 00 грн. (усього 154, 00 грн.)./а.с.6, т.1/

Як вбачається з наданих позивачем копій товарних чеків з придбання в період проходження служби військового речового майна, оригінали яких оглянуто судом, нормативам відповідають витрати позивача усього на суму 2 491, 00 грн., а саме: на куртку зимову 1 шт. вартістю 480, 00 грн. - частково у розмірі 92 грн.; на кітель 1 шт. вартістю у розмірі 700, 00 грн. - повністю; на брюки 1 пара - вартістю у розмірі 315, 00 грн. - повністю; на спідницю 1 шт. вартістю 350, 00 грн. - повністю; на берці 2 пари вартістю 670, 00 грн. - частково у розмірі 144, 00 грн.; на туфлі 2 пари загальною вартістю 500, 00 грн. - повністю; на сорочку білу 1 шт. вартістю 160, 00 грн. - частково у розмірі 50 грн.; на сорочки блакитні 2 шт. - вартістю 320, 00 грн. - повністю; на галстук 1 шт. вартістю 20 грн. - повністю. /а.с.129-130/

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає дії відповідача В/ч 3001 з відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації належного до видачі під час проходження служби речового майна неправомірними та про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації частини фактично понесених витрат на його придбання у розмірі 2 491, 00 грн.

При цьому, грошову компенсацію слід стягнути з В/ч 3001, оскільки ОСОБА_1 була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку саме Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010, а саме при звільнені здійснюються всі розрахунки з працівником.

Таким чином, в позові до В/ч 3066 слід відмовити з викладених вище підстав.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, на підставі ст.94 КАС України на користь позивача з відповідача В/ч 3001 слід стягнути здійснені позивачем та документально підтверджені судові витрати відповідно до частини задоволених вимог у розмірі 24, 91 грн. /а.с.1, 16, т.1/

Враховуючи викладене, керуючись ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.22 ЦК України, ст.ст.2, 6-10, 17, 94, 71-72, 99, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) Військової частини 3066 про стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна станом 23.12.2010 - неправомірними.

Стягнути з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби в розмірі 2 491 грн. 00 коп.

Стягнути з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 24, 91 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Москаленко