Рішення № 52169461, 23.09.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10253/15-ц

Провадження №: 2/752/4447/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» у якому посилаючись на ст.625 ЦК України та ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить стягнути грошові кошти внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування присудженого за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та фактично виплаченого 27.04.2015 року, а саме пеню за період з 01.11.2014 року по 26.04.2015 року в розмірі 6811 грн. 25 коп., 3 % річних за період з 01.11.2014 року по 26.04.2015 року в розмірі 589 грн. 94 коп., та заборгованість на індекс інфляції за період з 28.05.2014 року по 24.04.2015 року в розмірі 23526 грн., а загалом просить стягнути 30927 грн. 59 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.12.2013 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Форд Транзит д\н НОМЕР_2, який належить йому. Належний йому автомобіль був пошкоджений.

Відповідно до постанови суду ОСОБА_3 був визнаний винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АС\8579975 від 08.12.2013 року страховик ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000 грн., та розмір франшизи 1000 грн. Він повідомив письмово повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав всі необхідні згідно закону документи, а 27.02.2014 року подав заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідач свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування не виконав тому він вимушений був звертатись з цього питання до суду.

17.12.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення, яким позовні вимоги його, ОСОБА_1, були задоволені, а саме у частині стягнення страхового відшкодування 49000 грн., пені в розмірі 3644, 22 грн., та 3 % річних у розмірі 477 грн. 93 коп., загалом в розмірі 53122 грн. 15 коп.

Лише 27.04.2015 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування стягнутого за рішенням суду тому він вважає зобов'язання порушеним та просить стягнути відповідні грошові суми.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Вислухавши надані в режимі відеоконференції пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, суд вважає позов таким. Що не підлягає задоволенню.

У ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, яка була визнана винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, застрахована ПАТ«Українська транспортна страхова компанія».

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір страхового відшкодування був визначений грошовою сумою 49000 грн., яка була стягнута з відповідача на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2014 року. Цим же рішенням на користь позивача була стягнута пеня на підставі ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та 3 % річних. (а.с.14-15).

27.04.2015 року відповідач здійснив виплату страхового відшкодування стягнутого за рішенням суду.

У ст.625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена ст..625 ЦК України передбачають насамперед договірні правовідносини.

Характер грошових зобов'язань, відповідальність за невиконання яких встановлена ст.625 ЦК України передбачає насамперед наявність договірних правовідносин.

Таким чином припис ст.625 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, та не розповсюджується на грошові зобов'язання з приводу відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди - це вид цивільно-правової відповідальності, а не боргове(грошове) зобов'язання, на шкоду не можуть нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами.

Нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Правовідносини між сторонами встановились з підстав ч.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якою встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

Таким чином приписи ст.625 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин які виникли у цих цивільно-правових відносинах між сторонами.

17.12.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення з приводу застосування пені за ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім цього положення ст.625 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може бути застосовані до правовідносин які складаються з своєчасного виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,88,209,213-215,223 ЦПК України. ст. 625 ЦК України, ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, - В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Ладиченко.