Ухвала суду № 52164250, 08.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/805/15-ц Номер провадження 22-ц/786/3056/15Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: Карнауха П.М.,

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

при секретарі - Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів у сумі 53274,90 грн. спільною сумісною власністю подружжя, про визнання за нею права власності на ? частку цих коштів та про стягнення на її користь 26637,45 грн. , - задоволено частково.

Визнано, що грошові кошти в сумі 53175,36 грн. - частина від депозитного вкладу ОСОБА_2 у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - є спільним сумісним майном сторін, яке належить їм у рівних частках - по ? частці за кожним.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 26587,68 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2091,01 грн.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.

Вказує, що суд не взяв до уваги ту обставину, що шлюб між ним та ОСОБА_3 був припинений відповідно до рішення суду 06.05.2015 року, грошові кошти отримані ним з депозитного рахунку у січні 2015 року, частина з цих коштів у сумі 40000 грн. була витрачена за домовленістю з ОСОБА_3 на лікування своєї хворої матері ОСОБА_4, з якою до розлучення з дружиною вони разом проживали однією сім'єю у квартирі матері.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був укладений 18 вересня 2004 року у Кременчуцькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану відповідно до свідоцтва про одруження (а.с. 6).

Від шлюбу сторони мають спільну дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

09 січня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено з ПАТ «Джей Ті Інтернешнл Україна» за угодою сторін з виплатою йому вихідної допомоги в сумі 73841,65 грн. (а.с. 22).

Згідно виписки по картковим рахункам ОСОБА_2 за період з 07.01.2014 по 31.01.2014 р. станом на 07.01.2014 р. на його рахунку перебували кошти у сумі 65905,00 грн. (а.с.23-24).

Установлено, що 15.01.2014 року частину цих коштів в сумі 50000,00 грн. ОСОБА_2 на підставі укладеного із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору про банківський страховий вклад «Класік» на 370 днів вніс на депозитний рахунок на строк до 20 січня 2015 року включно (а.с. 25).

Після спливу строку дії договору Банк повернув ОСОБА_2 суму депозиту 50000,00 грн., а більша частина нарахованих відсотків в сумі 8100,00 грн. (станом на 24 квітня 2015 року) продовжують зберігатися на рахунку ( а.с. 41).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами було розірвано. При цьому, судом було встановлено, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини у січні 2015 року ( а.с.49).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 60, 61 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключення з цивільного обороту.

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За змістом ст.ст. 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз'яснено в п.п.23,24 Постанови пленуму ВСУ №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

В ході судового розгляду справи місцевим судом вірно було проаналізовано та у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України дано оцінку доказам наданим сторонами на підтвердження та заперечення викладених в позовній заяві фактах.

З урахуванням встановлених по справі обставин та зазначених норм права суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що грошові кошти в сумі в сумі 53 175,36 грн., як частина від депозитного вкладу ОСОБА_2 у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з нарахованими на нього відсотками є спільним сумісним майном подружжя, яке належить їм у рівних частках по 1/2 частині, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 26587,68 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що шлюб припинений рішенням суду 06.05.2015 року, а кошти витрачені на потреби сім»ї, - є помилковими з огляду на те, що рішенням суду від 29.04.2015 р., яке набрало законної сили 06.05.2015 р. встановлено, що шлюбно-сімейні стосунки сторони припинили в січні 2015 року.

Строк дії депозиту згідно договору-заяви від 15.01.2014 р. визначено до 20.01.2015 р., депозит після закінчення дії договору був виданий відповідачу та 5725,10 грн. було витрачено на придбання мобільних телефонів та аксесуарів до них, що підтверджується чеками від 20.01.2015 р. та не заперечується позивачем (а.с. 26).

Доводи про те, що кошти у сумі 40000 грн. були витрачені за домовленістю з позивачем на лікування своєї хворої матері ОСОБА_4, з якою до розлучення з дружиною вони разом проживали однією сім'єю у квартирі матері, - не заслуговують на увагу з огляду на те, що не підтверджені належними доказами (письмовими договорами позики із підписами сторін як позичальників тощо). Медичні документи (а.с.27-28,47) підтверджують тільки факт проходження ОСОБА_4 у 2009 та 2013 роках складного та коштовного лікування.

Твердження апелянта про те, що він витрачав кошти на продукти харчування та придбання подарунку (цуценя) для дочки, - також не приймаються колегією суддів, оскільки утримання неповнолітньої дитини є обов'язком батьків.

Місцевий суд повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та вірно застосував норми матеріального та процесуального права до даних правовідносин.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2015 року, - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 серпня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ П.М. Карнаух

СУДДІ: /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Т.О. Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області П.М.Карнаух