Ухвала суду № 52143285, 07.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р.Справа № 816/1001/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представників позивача - Благодир І.В., Бажитової О.О.

представника відповідача - Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 816/1001/15-а

за позовом спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001284103 від 17.12.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27.11.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" ( далі СП "ПГНК") з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, а саме: операцій з нерезидентами, відображених в уточнюючому розрахунку від 05.12.2013 № 9078411919 за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 27.11.2014 року № 1410/28-10-41-30/20041662.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем збільшено податковий кредит за жовтень 2013 року на суму 297 989 грн. за відсутності декларування податкових зобов'язань по операції з постачання послуг нерезидентом на вказану суму у вересні 2013 року, чим порушено пункт 198.2 статті 198, пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду по операціях з нерезидентами, відображених в уточнюючому розрахунку від 05.12.2013 № 9078411919 за жовтень 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001284103 від 17.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 446 983 грн. 50 коп., з них за основним платежем - 297 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 148 994 грн. 50 коп.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 24.02.2015 № 3753/6/99-99-01-04-25 залишила спірне рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення податкового органу ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України та прийнято з урахуванням усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 між СП "ПГНК" (Замовник) та компанією "Джей Пі Кенні Експлорейшн енд Продакшн Лімітед" (Виконавець, Великобританія) укладено договір про надання персоналу послуг, на підтвердження виконання якого складено акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2011 року щодо надання послуг на загальну суму 213 163 дол. США, оплату якої здійснив позивач платіжним дорученням № 8 від 02.02.2012 року та виписав податкову накладну від 30.11.2011 № 129 на загальну суму 255 795,60 грн., в тому числі без ПДВ - 213 163 грн., ПДВ - 42 632,60 грн.

ДПІ у м. Полтаві з 09.07.2013 року по 19.08.2013 року проведено планову виїзну перевірку СП "ПГНК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.08.2013 № 757/16-01-22-01-09/20041662, згідно якого вартість послуг, яка підлягає включенню до бази оподаткування ПДВ складає 1 703 108 грн. (213 163 дол. США х на офіційний курс долара США на дату здійснення операцій з придбання послуг від нерезидента - 7,9897 грн. х 20 %), оскільки вартість отриманих від нерезидента послуг позивач не перерахував у гривні по курсу НБУ і виписав податкову накладну від 30.11.2011 № 129 на загальну суму 255795,60 грн., в тому числі ПДВ - 42632,60 грн.

Згідно висновків акту перевірки, СП "ПГНК" за листопад 2011 року порушено вимоги п. 187.8. ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження обсягу постачання на суму 1 489 945 грн. (1 703 108 - 213 163), у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 297 989 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 12.09.2013, яким збільшено СП "ПГНК" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 505 435 грн., з них за основним платежем - 404 348 грн.( суми ПДВ за вересень 2010 року - 106 359 грн., за листопад 2011 року - 297 989 грн.), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 101 087 грн.

16.09.2013 року позивач платіжними дорученнями № 6825, № 6845 сплатив до Державного бюджету грошові зобов'язання по акту перевірки від 27.08.2013 № 757/16-01-22-01-09/20041662 за основним платежем - 297 989 грн., за штрафними санкціями - 74 497,25 грн. та 16.09.2013 року виписав податкову накладну № 129 щодо надання персоналу послуг на загальну суму 1 787 934 грн., з них ПДВ - 297 989 грн., яку включив до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2013 року.

05.12.2013 року позивач подав до ДПІ у м. Полтаві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, за жовтень 2013 року, яким уточнено суму податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2013 року в сторону збільшення на 297 989 грн., та відповідно зменшено суму податку, що підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду і сплачується до державного бюджету, на 297 989 грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинної на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф, або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку і сплатити суму недоплати та штраф.

Однак, позивач не самостійно виявив зазначені вище помилки у раніше поданій ним податковій декларації і, окрім того, не включив податкові зобов'язання за податковою накладною від 16.09.2013 № 129 на суму ПДВ - 297 989 грн. до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року.

А пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) передбачено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно підпункту 201.12. статті 201 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин), для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 208.3. статті 208 Податкового кодексу України визначено, що якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Отже, отримувач послуг від нерезидентів, який є платником ПДВ, має право скласти податкову накладну, яка є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише у тому випадку, коли податкові зобов'язання за нею включені до податкової декларації попереднього періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що збільшивши податковий кредит за жовтень 2013 року на суму ПДВ 297 989 грн. шляхом подання уточнюючого розрахунку від 05.12.2013 року, позивач не включив податкові зобов'язання за податковою накладною від 16.09.2013 року до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, чим порушив вимоги (чинних на час виникнення спірних відносин) пункту 198.2. статті 198, пункту 201.12. статті 201 Податкового кодексу України.

Визначена законодавцем умова про необхідність включення податкового зобов'язання з ПДВ до податкової декларації за попередній період, що надає право платнику податків на формування податкового кредиту у наступному періоді, носила імперативний характер, податковим законодавством не встановлені винятки із вказаного правила, а тому висновок податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту та відповідно заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 297 989 грн. є законним та обґрунтованим.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що достатньою підставою для включення суми ПДВ в розмірі 297989 грн. до податкового кредиту є сплата податкового зобов'язання на відповідну суму, яка була здійснена позивачем згідно податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 року, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2013 року позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 12.09.2013 року в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 25.01.2014 № 16/99-99-16-01-15 скаргу задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000802301 від 12.09.2013 в частині визначення 106 359 грн. ПДВ і 26 589,75 грн. штрафних санкцій та в цій частині скасовано прийняте рішення за розглядом первинної скарги, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін.

А відповідно до пункту 56.17.5. статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

У зв'язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення від 12.09.2013 року визначена цим рішенням сума податкового зобов'язання вважалася неузгодженою та виключалася із обліку основних платежів в інтегрованій картці платника податків, а тому сплачена позивачем сума в розмірі 297989 грн. була зарахована податковим органом у збільшення переплати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплата податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0000802301 від 12.09.2013 не може бути прирівняна до виконання встановленої Податковим кодексом України вимоги про включення податкового зобов'язання до податкової декларації попереднього періоду.

А тому, відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, податковим органом правомірно визначено позивачу у податковому повідомленні-рішенні № 0001284103 від 17.12.2014 суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 297 989 грн. та відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України - суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання - 148 994 грн. ( 297 989 грн. х 50%), оскільки відповідачем повторно протягом 1095 днів визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ.

Як зазначено вище, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0001284103 від 17.12.2014 року в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 06.01.2015 року строк розгляду скарги продовжила до 26 лютого 2015 року, а рішенням від 24.02.2015 № 3753/6/99-99-01-04-25 залишила спірне рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Пунктом 56.9. статті 56 Податкового кодексу України визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії конверту та повідомлення про вручення поштового відправлення, рішення ДФС України від 24.02.2015 року направлено позивачу 24.02.2015 року і це рішення отримано позивачем 27.02.2015 року, тобто ДФС України виконала вимоги пункту 56.9. статті 56 Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що податкове повідомлення-рішення № 0001284103 від 17.12.2014 є скасованим в силу того, що позивач не отримав належну відповідь на скаргу, оскільки рішення про результати розгляду скарги від 24.02.2015 № 3753/6/99-99-01-04-25 підписано не уповноваженою особою - ОСОБА_4, який, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 120-р від 24.02.2015 року, був відсторонений від виконання повноважень за посадою голови ДФС України.

Однак, таке посилання апелянта колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження № 120-р від 24.02.2015 року про відсторонення ОСОБА_4 від виконання повноважень за посадою Голови ДФС до завершення службового розслідування та розпорядження № 123-р від 24.02.2015 року про покладення тимчасово на час проведення розслідування виконання обов'язків Голови ДФС на директора Координаційно-моніторингового департаменту Служби ОСОБА_5, прийняті Кабінетом Міністрів України на позачерговому засіданні Уряду 24.02.2015 року о 15 годині.

Згідно витягу із протоколу № 22 засідання Кабінету Міністрів України від 24.02.2015 року, КМУ доручив Секретаріату Кабінету Міністрів оформити в одноденний строк зазначені рішення актами КМУ відповідно до регламентних вимог.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 120-р від 24.02.2015 "Про відсторонення ОСОБА_4 від виконання повноважень за посадою Голови Державної фіскальної служби України" та № 123-р від 24.02.2015 "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної фіскальної служби України на ОСОБА_5" надійшли до ДФС України 25.02.2015 року і наказом в.о. Голови ДФС України №769-0 від 25.02.2015 року відсторонено Голову ДФС ОСОБА_4 від виконання повноважень за посадою Голови ДФС до завершення службового розслідування.

Отже, Голову ДФС ОСОБА_4 від виконання повноважень за посадою Голови ДФС фактично відсторонено 25.02.2015 року.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що 24.02.2015 року ОСОБА_4 мав право підпису як Голова Державної фіскальної служби України, а тому рішення про результати розгляду скарги позивача від 24.02.2015 року підписано повноважною особою.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0001284103 від 17.12.2014, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 446 983 грн. 50 коп., з них за основним платежем - 297 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 148 994 грн. 50 коп., ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України та прийнято з урахуванням усіх обставин, які мали значення для його прийняття.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 816/1001/15-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 жовтня 2015 року. У повному обсязі буде складена 08 жовтня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.