Ухвала суду № 52142967, 07.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 876/6372/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Аннюк У.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл. про стягнення невідшкодованих сум пенсій потерпілим від нещасних випадків на виробництві, які отримали каліцтво, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.04.2015р. позивач Управління Пенсійного фонду /ПФ/ України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл. на його користь 704 грн. 71 коп. виплаченої пенсії по трудовому каліцтву та професійному захворюванню за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р. (а.с.4-6).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. позов задоволено частково; стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл. на користь позивача кошти в сумі 449 грн. 07 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.36-42).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони.

У своїй апеляційній скарзі відповідач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл., покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити (а.с.47-51).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що потерпілі отримали ушкодження здоров'я за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання; вони не є застрахованими в Україні і за них не сплачувалися страхові внески. Оскільки документів по справах зазначених потерпілих до відповідача не передано, особові справи по них не сформовані, тому правові підстави для відшкодування виплачених пенсій є відсутніми.

У поданій апеляційній скарзі Управління ПФ України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл., покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.59-64).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно вимог чинного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсійним органам пенсії, сплачені особам, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Також представленими документами стверджуються факти нещасних випадків, які мали місце за межами України із ОСОБА_4 та ОСОБА_5, при цьому останнім виплачено пенсійним органом за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р. суму пенсій в розмірі 704 грн. 71 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги та заперечення стосовно скарги іншої сторони, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.11.2014р. по 31.12.2014р. позивачем Управлінням ПФ України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл. здійснено виплату пенсії ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які одержали трудове каліцтво за межами України; загальна сума виплачених пенсій за вказаний період склала 704 грн. 71 коп. (а.с.17).

З наявних в матеріалах справи документів про нещасний випадок на виробництві убачається, що ОСОБА_4 отримав трудове каліцтво у 1986 році на території однієї з колишніх республік СРСР - в пос.Комсомольський, м.Воркута, Комі АРСР (а.с.11-12); відповідно до виписки з акту МСЕК від 27.08.2014р. ОСОБА_4 визнаний інвалідом ІІІ групи (а.с.13).

Інший пенсіонер ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво в 1995 році на території Російської Федерації (а.с.14-16), у зв'язку з чим визнаний інвалідом ІІ групи (а.с.16).

Сторонами по справі проведено щомісячні звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з листопада по грудень 2014 року (а.с.7-10).

Сума виплаченої ОСОБА_4 в листопаді - грудні 2014 року пенсії розмірі 449 грн. 07 коп. (226 грн. 27 коп. та 222 грн. 80 коп. відповідно) включено позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. за кожний місяць зазначеного періоду (а.с.9-10), однак такі не були прийняті відповідачем до відшкодування.

ОСОБА_5 здійснено позивачем виплату пенсії за період з листопада по грудень 2014 року в розмірі 255 грн. 64 коп. (по 127 грн. 82 коп. щомісяця); витрати пенсійного органу на виплату ОСОБА_5 відповідної пенсії за період листопад-грудень 2014 року складають 255 грн. 64 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 отримав трудове каліцтво в 1986 році на території однієї з колишніх республік СРСР, сума виплаченої пенсійним органом пенсії в розмірі 449 грн. 07 коп. підлягає відшкодуванню органами соціального страхування. Враховуючи те, що трудове каліцтво ОСОБА_5 отримав в 1995 році на території Російської Федерації, в органу соціального страхування не виникає зобов'язання по відшкодуванню витрат виплачених пенсій.

Колегія суддів наведені висновки суду першої інстанції вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

В частині заявлених вимог про відшкодування пенсій громадянам держав-учасниць СНД, які отримали трудове каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, колегія суддів враховує, що згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст.12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі ст.25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У ч.4 ст.26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відносини щодо відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (надалі - Порядок №5-4/4) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до з п.4 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

При цьому, ст.24 Закону передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п.3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.. 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім п.3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок Фонду здійснювати відшкодування пенсійними органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат. Серед таких витрат передбачено відшкодування витрат з виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; сума витрат з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991р., закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 5 вказаної угоди передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Згідно з ст.3 цієї Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У частині відшкодування витрат на виплату пенсії ОСОБА_5, який отримав трудове каліцтво в 1995 році на території Російської Федерації, колегія суддів зазначає, що згідно ст.9 Угоди від 14.01.1993р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

Враховуючи вищевикладене, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації, саме тому у відповідача не виникає зобов'язання щодо відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії ОСОБА_5 органами Пенсійного фонду України.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням вищенаведеного та обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Коломийському районі Івано-Франківської обл. та Управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. в адміністративній справі № 809/1754/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

М.В.Костів