Ухвала суду № 52142873, 05.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа № 876/4449/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не зявився

позивача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), м.Луцьк

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. у справі №2а/0370/4080/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон Будінвест 2, м.Луцьк

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області), м.Луцьк

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон Будінвест 2" звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.08.2012p. №0001112201, №0001122201 та від 02.10.2012p. №0001742201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.08.2012р. на підставі акта перевірки від 09.08.2012р. №2906/22-1/36452459 було прийнято податкові повідомлення-рішення №0001112201 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 188646,25грн. (з них 150917,00грн. основний платіж та 37729,25грн. штрафні санкції) та №0001122201 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 58135,00грн. (з них 50214,00грн. основний платіж та 7921,00грн. штрафні санкції). Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012р. №0001742201 донараховано штрафні санкції з ПДВ у сумі 31392,25грн. Позивач вважає ці податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому вони мають бути визнані неправомірними та скасовані з наступних підстав.

За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки доводи відповідача недостатні для висновків про безтоварний характер поставок ТзОВ "Медео-Захід" будівельних матеріалів для позивача та нікчемний характер правочинів (їх недійсність).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга вмотивована виключно тим, що контрагент позивача (підрядника) ТзОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (субпідрядник) не міг здійснювати будівельні роботи для позивача, оскільки в нього відсутні необхідні умови для досягнення відповідних результатів господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, приміщень, транспортних засобів.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що актом від 13.07.2012р. № 2637/22-1/36452459 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Оріон Будінвест 2" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., проведеною Луцькою ОДПІ, встановлено порушення позивачем частини першої статті 203 та статей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (договір від 04.11.2011р. між ТзОВ "Оріон Будінвест 2" та ТзОВ "Медео Захід"; порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 185 пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, що призвело заниження ТзОВ "Оріон Будінвест 2" ПДВ на загальну суму 150917,00грн., в тому числі за липень 2010р. на 10406,00грн., за грудень 2010р. на 14942,00грн., за листопад 201р. на 125569,00грн., а також порушення пункту 3.1 статті 3, пунктів 5.2 та 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 50214,00 грн., в тому числі за третій квартал 2010р. на 13007,00грн., за четвертий квартал 2010р. на 18866,00грн., за четвертий квартал 2011р. на 18866,00грн.

Актом від 09.08.2012р. № 2906/22-1/3645249 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Оріон Будінвест 2" з питань, які становлять предмет його заперечення від 19.07.2012р., підтверджено висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті від 13.07.2012р. №2637/22-1/36452459.

28.08.2012р. на підставі акта від 09.08.2012р. №2906/22-1/3645249, висновків за результатами розгляду заперечення на цей акт від 22.08.2012р. №11344/10/22-112 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0001112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 188646,25грн. (в тому числі, 150917,00грн. основний платіж, 37729,25грн. штрафні санкції) та №0001122201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 58135,00грн. (з них 50214,00грн. основний платіж та 7921,00грн. штрафні санкції).

ТзОВ "Оріон Будінвест 2" оскаржено податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28.08.2012р. №0001112201 та №0001122201, однак рішенням Державної податкової служби у Волинській області (ДПС у Волинській області) від 26.09.2012р. №3998/10/10-206 в задоволенні первинної скарги відмовлено повністю і на підставі цього рішення 02.10.2012р. Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування до 50% від суми основного зобов'язання з ПДВ штрафних санкцій, що додатково становить 31392,25грн. Рішенням Державної податкової служби України від 04.12.2012р. №6560/0/61-12/10-2115 податкові повідомлення-рішення від 28.08.2012р. №0001112201, №0001122201 та від 02.10.2012р. №0001742201 залишено без змін.

Відносно господарських операцій позивача із ТзОВ "Медео-Захід", - судом першої інстанції встановлено, що 04.11.2011р. між ТзОВ "Оріон Будінвест 2" як покупцем та ТзОВ "Медео-Захід" як продавцем було укладено договір поставки будівельних матеріалів №115, відповідно до умов якого ТзОВ "Медео-Захід" зобов'язується поставити будівельні матеріали в кількості, розмірах, та за ціною встановленими згідно зі специфікацією, а ТзОВ "Оріон Будінвест 2" зобов'язується прийняти та оплатити товар. Узгодження кількості, розміру та ціни товару здійснюється шляхом підписання специфікації до Договору; доставка товару здійснюється за рахунок продавця, при цьому місце поставки визначається покупцем (пункти 1.3, 3.1 договору). Згідно з умовами пункту 2 договору ціна договору становить 753411,61грн. (в тому числі 20% ПДВ).

Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, свідченням чого є його підписання його покупцем і продавцем. Договір не визнаний недійсним у судовому порядку ні сторонами договору, ні заінтересованими особами (відповідно до повноважень податкового органу).

На виконання умов договору ТзОВ "Медео-Захід" здійснено поставку товару (будівельних матеріалів) на суму 753411,61грн. (в тому числі ПДВ 125568,60грн.) із видачею видаткових накладних від 07.11.2011р. №РН-0071102, від 24.11.2011р. №РН-0241102 та від 28.11.2011р. №РН-0281100 та податкових накладних від 07.11.2011р. №36, від 24.11.2010р. №142, від 28.11.2011р. №153.

Крім того, товар такого виду поставлявся ТзОВ "Медео-Захід" також і 27.12.2010р., про що виписано видаткову накладну №РН-0271202 та податкову накладну №271202 на суму 89651,56грн. (в тому числі, ПДВ 14941,93грн.).

Зазначені накладні були досліджені відповідачем під час перевірки, зауваження щодо їх оформлення у податкового органу були відсутні, що слідує з актів перевірок Луцької ОДПІ від 13.07.2012р. №2637/22-1/36452459 та від 09.08.2012р. №2906/22-1/3645249, рішення ДПС у Волинській області від 26.09.2012р. №3998/10/10-206 та ДПС України від 04.12.2012р. №6560//611-12/10-2115 за результати розгляду скарг.

Позивач повністю розрахувався із продавцем за поставлений відповідно до накладної від 27.12.2010р. №РН-0271202 та договору від 04.11.2011р. товар і факт розрахунків підтверджується копіями платіжних доручень від 28.12.2010р. №1060 на суму 89651,56грн., в тому числі ПДВ 14941,93грн., від 26.01.2012р. №33 на суму 40000,00грн., в тому числі ПДВ 6666,67грн., від 27.01.2012р. №37 на суму 27807,04грн., в тому числі ПДВ 4634,51грн., від 02.03.2012р. №124 на суму 360000,00грн., в тому числі ПДВ 60000,00грн., від 06.03.2012р. №132 на суму 200000,00грн., в тому числі ПДВ 33333,33грн., від 13.03.2012р. №145 на суму 125604,57грн., в тому числі ПДВ 20934,10грн., а всього на суму 843063,17грн. (в тому числі ПДВ 140510,53грн.). Факт проведення оплати ТзОВ "Оріон Будінвест 2" за поставлений товар не заперечується відповідачем, про що зазначено в актах перевірки.

На підтвердження способу та порядку переміщення товару позивачем і для перевірки, і суду надано товарно-транспортні накладні від 29.12.2010р. ААБ №342059 про перевезення вантажу на суму 89651,56грн. до смт Ізяслав Хмельницької області (відповідно до видаткової накладної від 27.12.2010р. №РН-0271201); від 07.11.2011р. №87151 про перевезення вантажу на суму 26204,48грн. до пункту розвантаження в м. Луцьку на вул. Рівненській 76а за видатковою накладною від 07.11.2011р. №РН-0071102, від 24.11.2011р. №87153 та від 28.11.2011р. №87154 про перевезення вантажу на суму 11358,00грн. та на суму 59115,60грн. відповідно за видатковими накладними від 24 та 28.11.2011р. №РН-0241102 та №РН-0281100 до пункту розвантаження в м. Луцьку по вул. Єршова,11, а всього на суму 186329,64грн. (складське приміщення використовується на підставі договору суборенди від 20.09.2011р. №135-11ЄХ. Відділом податкової міліції Луцької ОДПІ дійсність транспортування товару за вказаними товарно-транспортними накладними не спростовано за зверненням Луцької ОДПІ від 07.07.2012р. №687/22-106, про що зазначено в актах перевірки.

Щодо частини товару 28.11.2011р. між ТзОВ "Оріон Будінвест 2" та ТзОВ "Медео-Захід" укладено договір відповідального зберігання за плату до моменту вимоги поклажодавця (до початку виконання будівельних робіт на об'єктах, де той є підрядником); згідно з актом приймання-передачі позивач передав останньому будівельні матеріали на суму 650733,00грн. Найменування переданого для зберігання товару відповідає найменуванню товару, вказаного у видаткових накладних від 24.11.2011р. та 28.11.2011р. №РН-0241102 та №РН-0281100, що не перевозився відповідно до товарно-транспортних накладних №87153 та №87154. Зазначені документи також досліджувалися під час проведення перевірки та з боку Луцької ОДПІ зауваження щодо їх змісту та форми актами перевірок не зафіксовані.

Підтвердженням обставин використання будівельних матеріалів у господарській діяльності позивача є, зокрема, виконання підрядних робіт за договорами, укладеними із відділом освіти Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області від 21.12.2010р. №465 (поточний ремонт приміщення науково-виробничого комплексу "Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів №5"), із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" від 15.08.2011р. №3-ОБ2 (влаштування локальної вентиляції охолодженого повітря), про що суду надано копії актів виконання будівельних робіт.

Про транспортування та використання товару, відображення в бухгалтерському обліку головним бухгалтером позивача додатково надано письмові пояснення у ході проведення позапланової виїзної перевірки.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Відповідно до частини першої статті 628, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995p. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995p. за №168/704.

Керуючись вимогами ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

До 2011р. правила формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначалися Законом України "Про податок на додану вартість", а правила відображення валових витрат - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 2011р. такі ж умови було закріплено в ПК України.

Керуючись вимогами пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено: "Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною". Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до приписів пунктів 5.2, 5.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено перелік витрат, що складають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, серед них прямі матеріальні витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що наявність первинних документів дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту (валових витрат), але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З аналізу зазначених норм також вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту (валових витрат) платником податків є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі є безпідставними, не підтверджені жодними доказами та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем в повному обсязі підтверджено належними та допустимими доказами реальність проведених господарських операцій. Не підтвердження контрагентом даних податкової звітності не може мати наслідком донарахування зобов'язань для платника податків, який добросовісно веде такий облік та має необхідні підтверджуючі документи.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача недостатні для висновків про безтоварний характер поставок ТзОВ "Медео-Захід" будівельних матеріалів для позивача та нікчемний характер правочинів (їх недійсність). Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та ПДВ у податкових повідомленнях-рішеннях від 28.08.2012p. №0001112201 та №0001122201 та від 02.10.2012p. №0001742201 з тих підстав, що правочин між позивачем та ТзОВ "Медео-Захід" є нікчемним в силу закону та господарські операції фактично не відбулися та не підлягають відображенню в податковому обліку через неспроможність ТзОВ "Медео-Захід" здійснювати господарську діяльність, у зв'язку із відсутністю відповідних умов для її здійснення. В той же час, у судовому засіданні встановлено дотримання умов для відображення позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних документів щодо поставки ТзОВ "Медео-Захід" будівельних матеріалів у грудні 2010 року та листопаді 2011 року. Відтак, рішення Луцької ОДПІ, що оскаржуються, є необґрунтованими, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже протиправними.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно і повно встановлено обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. у справі №2а/0370/4080/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оріон Будінвест 2 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (правонаступник Луцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. у справі №2а/0370/4080/12, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.10.2015р.