Ухвала суду № 52142869, 05.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р. Справа № 876/10126/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" про стягнення заборгованості з рахунків платника податків,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2014 р. Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд з адміністративним позовом до Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" про стягнення заборгованості в сумі 198718,73 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року адміністративний позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" подало апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом в супереч норм матеріального права та без повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт стверджує, що ним 18.11.2013 р. сплачено самостійно узгоджене зобов'язання з податку на додану вартість, а тому вважає, що в порядку п.п. 60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України з цього часу податкова вимога є відкликаною і в податкового органу виникає зобов'язання формувати нову податкову вимогу.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 20.1.34. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що Спільно українсько-македонське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість та орендної плати за землю.

Відповідно до даних обліку ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області податковий борг відповідача перед бюджетом за жовтень 2013 року по квітень 2014 року становить 198718,73 грн, в тому числі по платежах з податку на додану вартість в сумі 192545,18 грн, в тому числі пеня в сумі 474,74 грн та по орендній платі з юридичних осіб в сумі 6173,55 грн.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 Кодексу, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до положень статті 287.1 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 49.1. статті 49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 Кодексу, платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 288.7 статті 288 Кодексу, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Судом встановлено і цього не спростовує сторона апелянта, що товариство самостійно визначило податкове зобов'язання по орендній платі за землю за 2013 рік, подавши 20.02.2013 року податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2013 рік, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 14816,54 грн. із щомічною сплатою 1234,71 грн.

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, всупереч вимогам Кодексу, відповідачем не сплачено суму грошового зобов'язання з плати за землю за період січень - травень 2014 року в розмірі 6173,55 грн.

Відповідно до статті 290 Кодексу, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Також відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період жовтень - грудень 2013 року, подавши податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період, задекларувавши суму податку на додану вартість в загальному розмірі 119645 грн. та за період січень - квітень 2014 року, подавши податкові декларації з податку на додану вартість за вказаний період, задекларувавши суму податку на додану вартість в загальному розмірі 67607 грн.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено, податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями ст. 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Стаття 57.1 Кодексу встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач частково сплатив самостійно задекларовану ним суму в розмірі 16995,99 грн., внаслідок чого загальна сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість перед бюджетом становить 170256,01 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Кодексу, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того, з якого податкового зобов'язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того, з якого податкового зобов'язання: визначеного контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

Судом встановлено, що у СП ТзОВ "Авалон" податковий борг виник 01.09.2013 року і станом на 13.10.2014 року не переривався.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ю" за № 1314-19 від 02.09.2013 року на суму 18190,31 грн.

На спростування твердження апелянта необхідно зазначити наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість СП ТзОВ "Авалон" за звітний податковий період січень - вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 3998/15-1/31523962 від 19.12.2013 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Кодексу, а саме порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0030071501 від 19.12.2013 року, згідно якого відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість в розмірі 21811,43 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідач отримав 25.12.2013 року, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 129.1.1. частини 129.1. статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 474,74 грн.

Відповідно до п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість та, у відповідності до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання відповідних декларацій та за умови узгоджених податкових зобов'язань та штрафних санкцій визначених відповідними податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

За приписами ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спільного українсько-македонського підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Авалон" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року у справі № 809/2047/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко