Ухвала суду № 52142839, 05.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа № 876/4299/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Боднар Л.Б.,

позивача у справі: Сеника Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області), м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. у справі №2а-6589/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури", м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області), м.Львів

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012р. позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу зазначені в акті перевірки є необґрунтованими, жодними доказами не підтверджені, не відповідають дійсності та податковому законодавству України. Як наслідок, складене податкове повідомлення рішення на підставі висновків акту перевірки, є також неправомірним та підлягає до скасування.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки висновки податкового органу носили характер припущень, жодними доказами не підтверджені, а, як наслідок, складене на підставі них податкове повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не підтверджено фактичне отримання ТМЦ, як наслідок їх діяльність була спрямована на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 05.10.2015р. з'явився представник апелянта (відповідача у справі): Боднар Л.Б., яка доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала у повному обсязі, просила апеляційну скаргу задоволити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. у справі №2а-6589/12/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник позивача у справі: Сеник Р.Р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ІП "Віндекс проджект Україна" за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011p. За результатами перевірки складено Акт від 18.04.2012p. № 378\15-40\35621140.

Згідно із висновками згадано Акту, встановлено завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за червень 2011 року в сумі 49952,00грн., що на думку ДПІ призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного \податкового\ періоду на загальну суму 49952,00грн.

За результатами перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 03.05.2012p. №0000582304 за платежем на додану вартість на суму 49952,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" уклало 30.05 2011p. та 01.06.2011p. з ІП "Віндекс проджект Україна" договори поставки товарів.

Позивачем в підтвердження позовних вимог надано суду першої інстанції наступні документи:

- податкові накладні 30.06.2011 року, з яких вбачається, що ІП "Віндекс проджект Україна" поставлено позивачу шпали дерев'яні непросочені 1-11 типу, брус дерев'яний, асфальтобетонну суміш. З Статуту ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" вбачається, що означена діяльність є предметом діяльності позивача.;

- видаткову накладну №74 від 30.06.2011p., з якої вбачається, що ІП "Віндекс проджект Україна" передав, а ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" прийняло асфальтобетонну суміш на суму 29401, 20грн. згідно Договору від 01.06.2011р.;

- видаткову накладну №75 від 30.06.2011p., з якої вбачається, що ІП "Віндекс проджект Україна" передав, а ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" прийняло шпали дерев'яні, брус на суму 270312,00грн.;

- з видаткових накладних вбачається, що ТМЦ отримав директор позивача Зюбрик І.О., а з комп'ютерних роздруківок вбачається, що означеній особі було видано довіреності на отримання асфальтобетонної суміші та пиломатеріалів.

У відповідності до вимог пп. а) п.198.1., п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до норм п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами. Відносно доводів про відсутність товарно-транспортних накладних слід зазначити, що обов'язок поставки та перевезення товару виконував ІП "Віндекс проджект України", як наслідок, документи на перевезення є обов'язковими для перевізника, а не для позивача. Відсутність ТТН у позивача жодним чином не спростовують реальність здійснених господарських операцій. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення податкового законодавства контрагентом позивача, то колегія суддів звертає увагу, що можливі порушення контрагентів позивача жодним чином не можуть впливати на результати діяльності ТзОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури". Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його податкових зобов'язань.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами здійснення господарських операцій, а відповідачем, у свою чергу, не надано достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0000582304 від 03.05.2012р. слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. у справі №2а-6589/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (правонаступник - Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. у справі №2а-6589/12/1370, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.10.2015р.