Ухвала суду № 52142202, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2015 року

справа № 0870/6500/12(СН/808/40/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб КОРСАР" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року Товариство з обмеженої відповідальністю “СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС ЯХТ-КЛУБ КОРСАР” звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення – рішення №0000192302 та №0000182302 від 31.01.2012 р., винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Спортивно-оздоровчий комплекс “Яхт-клуб Корсар” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2011, за наслідками якої складено акт перевірки від 13.01.2012 №6/23-2/33527987.

Перевіркою встановлено порушення платником пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.188.1 ст.188, п.189.7 ст.189 Податкового Кодексу України, внаслідок невірного визначення бази оподаткування по операціях з реалізації нерухомого майна.

На підставі акту перевірки №6/23-2/33527987 від 13.01.2012 податковим органом прийнято податкові повідомлення – рішення:

- №0000182302 від 31.01.2012 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 731 029,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 731 028,00 та 1,00 грн. за штрафними санкціями;

- №0000192302 від 31.01.2012 р., яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 816 002,00 грн., в т.ч. за основним платежем 816 002,00 та 0,00 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “СОК яхт-клуб Корсар” уклало типові договори дольової участі в будівництві (інвестування в будівництво шляхом купівлі цінних паперів) з фізичними особами, за умовами якого зобов'язується побудувати спортивно-оздоровчий комплекс і передати приміщення комплексу в порядку погашення Пакета облігацій у власність таких фізичних осіб .

З метою придбання пакета облігацій з фізичними особами укладались типові договори купівлі-продажу цінних паперів, в пункті 2 яких зазначена ціна Пакета облігацій без урахування податку на додану вартість.

На виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів в періоді 3 кварталі 2008-2 кварталі 2009 рр. на поточний рахунок ТОВ “СОК яхт-клуб “Корсар” від фізичних осіб надійшли грошові кошти у розмірі 22 835 393,16 грн.

Погашення пакета облігацій здійснено у 2 кварталі 2011 року шляхом передачі приміщень спортивно-оздоровчого комплексу у власність фізичних осіб, яке оформлено актами приймання - передачі та рахунками-фактурами із зазначенням вартості переданих приміщень з урахуванням податку на додану вартість (т.1, а. с.110-133).

Загальна вартість переданих приміщень згідно актів приймання-передачі становить суму 22 835393 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

В податковій звітності Товариством до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 1) Декларації з податку на прибуток підприємства за період 2 квартал 2011 року включено суму 19 180 253 грн.; в рядку 6.1 Декларації з податку на додану вартість ТОВ “СОК Корсар” за червень 2011 року зазначено загальний обсяг операцій, що є об'єктом оподаткування, у сумі 18 982 931 грн.

За позицією податкового органу ТОВ “СОК яхт-клуб Корсар” при здійсненні наведених вище операцій порушено вимоги ст.135 ПК України в частині невірного визначення доходу від операційної діяльності, який мав визнаватись в розмірі договірної (контрактної") вартості (але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі) та становить суму 22 835 393 грн.

Згідно висновків вищевказаного акту перевірки у періоді 2-3 кварталі 2011 року встановлено заниження Товариством об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3547830 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 816 002 грн.; внаслідок невірного визначення бази оподаткування платником податків занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 731 028 грн. у червні 2011 року.

Відповідно до пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.189.7 ст.189 Податкового Кодексу України у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 цього Кодексу, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Зі змісту п.189.7 ст.189 ПК України вбачається, що боргові зобов’язання у вигляді векселя (або інших боргових інструментів) повинні бути у покупця, який сам і видав (випустив) такий борговий інструмент платнику податків.

Проте, за обставин даної справи, покупцями є фізичні особи, які будь-яких векселів (або інших боргових інструментів) не вдавали позивачу.

Тому посилання податкового органу на порушення позивачем п.189.7 ст.189 ПК України є безпідставними.

Відповідно до п.1.20.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

У даних правовідносинах, публічне (відкрите) розміщення безпроцентних цільових облігацій, що означає, що ціна, отримана позивачем від продажу облігацій і буде вважатися звичайною в розумінні ст.189 ПКУ та включає податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням приписів п.137.1 ст.137 та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, оскільки поставка приміщень здійснювалась позивачем не за кошти, а в рахунок погашення зобов’язань за цільовими облігаціями, то датою виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та виникнення доходу на оподаткування прибутком підприємств є саме дата передачі приміщень у власність покупця, що підтверджується також наданою позивачу податковою консультацією ДПА в Запорізькій області від 24.03.2011 №1270/10/15-113.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивачем операції з продажу приміщень відображувались у деклараціях з податку на додану вартість саме у період поставки приміщень, а саме листопад 2010 р, грудень 2010 р., січень 2011 р., лютий 2011 р., квітень 2001 р., травень 2011 р., червень 2011 р.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не декларувалися суми податку на додану вартість окремим рядком при придбанні фізичними особами облігацій (копії декларацій за відповідний період містяться в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.2.1. п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Таким чином у позивача були відсутні підстави для декларування податку на додану вартість на стадії купівлі фізичними особами облігації, оскільки емітовані ним облігації не є об’єктом оподаткування.

В той же час позивачем в розрахунок ціни за приміщення, яке мало бути передано фізичним особам в погашення облігацій, вже була розрахована сума з ПДВ.

Включення податку на додану вартість на етапі купівлі облігацій, також підтверджується проспектом емісії та кошторисом будівництва, які передбачають, що ціна 1м2 площі у Спальному корпусі №1 та Спальному корпусі №2 коштує 3 737,00 грн., у Адміністративно-господарському корпусі 3 897,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% та іншою первинною документацією: рахунками фактури, актами приймання-передачі, тощо.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про те, що позивачем ще на стадії продажу облігацій до їх складу було включено податок на додану вартість в розмірі 20%.

Крім того, з 31.07. 2014 по 06.08.2014 було проведено позапланову невиїзну перевірки позивача, за результатами якої складено довідку №22/08-26-22-01/33527987 від 08.08.2014 р. У вищевказаній довідці податковий орган дійшов висновку про відсутність порушень позивачем законодавства України з податку на прибуток при здійсненні операцій з цінними паперами за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, що фактично спростовує порушення встановлені в актах перевірки від 07.12.2011 №265/23-2/33527987 та від 13.01.2012 №6/23-2/33527987.

Таким чином, відповідачем всупереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 р. – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова