Постанова № 52142040, 29.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 910/6634/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Захарчук Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко О.А. ( за довіреністю б/н від 04.02.2015 року)

від відповідача: Куделя Д.Ю. ( за довіреністю №266/15/12 від 01.09.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2015р.

у справі № 910/6634/15-г (суддя: Любченко М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Квіти України"

до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 147 706,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 147 771,08 грн.

У квітні 2015 року позивачем було подана заява про уточнення позовних вимог в якій останній просив, стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 147 706,18 грн., з яких заборгованість з орендної плати в сумі 140 986,02 грн., та заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 6 720,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015р. у справі № 910/6634/15-г позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь приватного акціонерного товариства "Квіти України" заборгованість з орендної плати в сумі 140 986,02 грн., заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі 6720,16 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідачем були порушені умови договору №1-11/13-2 від 01.11.2013 року оренди нежитлового приміщення в частині внесення орендної плати в обсязі та сплати за послуги теплопостачання у строки, передбачені договором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач - спільне українсько-німецького підприємство "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015р. у справі № 910/6634/15-г та відмовити ПрАТ "Квіти України" в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не звернув увагу на те, що всі рахунки по оренді за договором № 1-11/13-2 були сплачені, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями. Також слід зазначити, що судом безпідставно було стягнуто орендну плату за січень 2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. року було прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та призначено справу № 910/6634/15-г до розгляду.

22.09.2015 року від представника позивача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні, 29.09.2015 року представник відповідача, підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2013р. між ПАТ "Квіти України" (орендодавець) та спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі ТОВ (орендар) було укладено договір №1-11/13-2 оренди нежитлового приміщення.(т.1 а.с.51)

За умовами зазначеного договору, орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування частину шестиповерхового нежитлового приміщення, а саме частину другого поверху площею 173,2 кв.м, яка визначена на плані-схемі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, 49, вчасно та в повному обсязі оплачувати всі платежі, передбачені умовами правочину, та повернути об'єкт оренди по закінченню строку оренди у належному стані. (п.1.1 договору). Орендар сплачує орендодавцю за користування об'єктом оренди плату, розмір якої встановлюється у розмірі суми у гривні, грошовий еквівалент якої в доларах США складає 34 долари США за 1 кв.м за курсом Національного банку України, що діє на момент оплати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. (п.5.1 договору)

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди (п.4.1 договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р.). Строк оренди встановлюється з дати передачі орендодавцем об'єкту оренди орендарю за актом прийому-передачі в орендне користування та складає два роки і одинадцять місяців. (п.4.2 договір).

У відповідності до п.п.3.1, 3.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди у день підписання договору. При передачі об'єкта сторони складають акт прийому-передачі, який підписується представниками сторін та скріплюється печатками контрагентів.

01.06.2014р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р., якою внесено зміни до п.5.1.1 вказаного правочину, зокрема, погоджено, що у випадку якщо офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України по відношенню до гривні на момент здійснення оплати буде менше зазначеного у п.5.1, то орендна плата сплачується орендарем в розмірі, що означений у наведеному пункті. У випадку, якщо офіційний курс долару США, встановлений Національним банком України по відношенню до гривні буде менший, ніж визначено п.5.1, орендна плата сплачується в гривні по офіційному курсу Національного банку України на момент оплати.

У разі прострочення орендарем сплати орендної плати більш ніж на один тиждень, орендна плата розраховується за курсом Національного банку України, що діє на момент оплати (п.5.4 договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013р. ПАТ "Квіти України" було передано, а Спільним українсько-німецьким підприємством "Марком" у формі ТОВ прийнято у строкове платне користування частину шестиповерхового нежитлового приміщення, а саме частину другого поверху площею 173,2 кв.м, яка визначена на плані-схемі, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Артема, 49. (т. 1 а.с. 51-59)

Позивач виконав свій обов'язок по договору оренди передав у користування нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.Артема, 49. (т. 1 а.с. 60), проте відповідач не в повному обсязі виконав обов'язок щодо сплати за користування , в зв'язку з чим виникла заборгованість за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року та січень 2015 року в розмірі 140 986,02 грн. та плату за послуги з теплопостачання в розмірі 6 720,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем належним чином виконано обов'язок з передачі спільному українсько-німецькому підприємству "Марком" у формі ТОВ на підставі договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р. нежилого приміщення в оренду. Матеріалами справи належним чином було доведено, що відповідач в порушення умов договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р. в неповному обсязі сплатив орендну плати та послуги теплопостачання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, вимога ПАТ «Квіти України» про стягнення заборгованості з спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є законною та обґрунтованою.

Відносно заперечень апеляційної скарги щодо визначення розміру орендної платі колегія суддів зазначає, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Аналогічну позицію наведено у постанові від 12.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №12/109-12.

За умовами договору оренди № 1-11\13-2 від 01.11.2013 року (а.с.61 том 1 ), а саме п.п.5.1 орендар сплачує орендодавцю за користування об'єктом оренди орендну плату, розмір якої встановлюється у розмірі суми гривні, грошовий еквівалент якої в доларах США складає 34 дол. СЩА за 1 кв.м. ( в т.ч. ПДВ 20 %) за курсом 10 грн. за 1 долар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

При цьому, відповідно до пункту 5.4. сторонами погоджено, що у разі прострочення орендарем сплати орендної плати більш ніж на один тиждень, орендна плата розраховується за курсом НБУ, що діє на момент оплати.

Відповідно до вищезазначених пунктів договору оренди сторони погодили розмір сплати за користування приміщенням визначений в іноземній валюті, при цьому всі розрахунки між сторонами здійснюються у гривні, а також порядок здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Стосовно розміру заборгованості в сумі 140 986,02 грн. з орендної плати та заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 6 720,16 грн. колегія суддів зазначає на наступне.

Пунктом 5.4 вищевказаного договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендодавцю не пізніше п'ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Орендна плата сплачується на підставі рахунку, що виставляється орендодавцем. Якщо останній день, в якому повинна бути здійснена оплата, припадає на офіційний святковий (неробочій) або вихідний (субота, неділя) день, в цьому випадку останнім днем здійснення оплати вважається перший наступний робочий (банківський) день.

Орендар зобов'язаний компенсувати орендодавцю вартість фактично спожитих комунальних та експлуатаційних послуг на підставі рахунків орендодавця. (п.5.5. договору). Орендар зобов'язаний здійснювати оплату комунальних та експлуатаційних послуг (опалення, водопостачання, тощо) щомісячно до вісімнадцятого числа місяця, наступного за тим, в якому відбулось споживання орендарем відповідних послуг (п.5.7 договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р.). Орендар зобов'язується протягом двадцяти двох календарних днів з дня підписання правочину внести орендну плату за останній місяць оренди - гарантійний платіж, який утримується орендодавцем в якості забезпечення виконання зобов'язань орендаря за даним правочином. Розмір вищезазначеного гарантійного платежу визначається згідно п.5.1 договору. Жодні відсотки на гарантійний платіж не нараховуються та не сплачуються орендарем. Вказана сума буде врахована сторонами як орендна плата за останній місяць оренди. (п.5.9. договору)

Колегія суддів зазначає, відповідно до умов укладеного договору, строк внесення орендних платежів за користування об'єктом оренди у листопаді та грудні 2014р. настав, але відповідач не в повному обсязі, а лише частково виконав свої зобов'язання з внесення орендної плати за користування об'єктом оренди у листопаді-грудні 2014р. сплативши грошові кошти в якості орендної плати на загальну суму 40023,32 грн., що підтверджується банківськими виписками щодо розрахунків між сторонами за зазначеним правочином та платіжними дорученнями №3374 від 24.11.2014р, №3090589/5 від 24.11.2014р., №497 від 27.11.2014р., №ПН2123 від 28.11.2014р., №485 від 28.11.2014р., №1145 від 03.12.2014р. та №482 від 29.12.2014р. (т. 1 а.с.140-146).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що оскільки орендарем не в повному обсязі внесено орендну плату за користування об'єктом оренди, що у відповідності до п.5.4 є підставою для перерахування несплаченої частини орендних платежів з урахуванням курсу долару США по відношенню до гривні Національного банку України, що діє на момент оплати, тому з урахуванням часткових оплат з відповідача підлягає стягненню за користування об'єктом оренди у період з листопада по грудень 2014р., відповідно за листопад 2014р. сума заборгованості становить 48 127,89 грн., а за грудень 2014р. - 92 858,13 грн.

При цьому, необґрунтованими є доводи апелянта про те, що всі рахунки по оренді за договором № 1-11/13-2 були сплачені, що підтверджується платіжними дорученнями та квитанціями, оскільки з платіжних доручень вбачається, що платежі були здійсненні за іншим договором оренди №1-11/13-1, а в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили що апелянт повністю розрахувався за саме договором оренди № 1-11/13-2

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що орендна плата за січень 2015р. фактично погашена шляхом зарахування гарантійного внеску, сплаченого відповідачем на підставі п.5.9 договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р.

Щодо заборгованості по сплаті за послуги теплопостачання в розмірі 6 720,16 грн. колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5.5 на орендодавця покладено обов'язок відшкодовувати орендарю вартості спожитих комунальних послуг та експлуатаційних витрат, до яких належать, в тому числі, витрати на опалення. Так, оплату послуг з теплопостачання за грудень 2014р. в сумі 3323,71 грн. та січень 2015р. на суму 3396,45 грн. позивачем було виставлено відповідачу рахунки №СФ-0000176 від 29.12.2014р. та №СФ-0000002 від 26.01.2015р.(т.1 а.с.196,198).

Фактичне постачання теплової енергії, в тому числі, до частини приміщення, яким на підставі договору №1-11/13-2 від 01.11.2013р. користується відповідач, підтверджується наданим до матеріалів справи договором №033-0062-9 від 05.09.2002р. на постачання теплової енергії (т.2 а.с.62), укладеним між приватним акціонерним товариством "Квіти України" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та актами приймання передачі теплової енергії за грудень 2014р. та січень 2015р., що складені у межах вказаного правочину.(т.2 а.с.12,13)

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у період з грудня 2014р. по січень 2015р., на загальну суму 6720,16 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на платіжні доручення №1415 від 02.12.2014р., №482 від 29.12.2014р., №2153 від 12.01.2015р., №2209 від 13.01.2015р., №2295 від 14.01.2015р., №2450 від 15.01.2015р., №1445 від 03.12.2014р. та квитанції №9691280-1 від 15.12.2014р., №1267 від 15.12.2014р., №12891322 від 04.02.2014р., №128/93426 від 05.12.2014р. (т.1 а.с.163-167) в якості належних та допустимих доказів внесення орендних платежів за листопад-грудень 2014р. у призначенні платежу яких міститься посилання на спірний правочин, та відшкодування вартості послуг з теплопостачання за грудень 2014р. та січень 2015р. колегія суддів не приймає до уваги як належний доказ з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки №01-23.1/2252-БТ від 26.05.2015р. ПАТ Комерційний банк "Євробанк"(т.1 а.с.222) та довідки №12200/1690-БТ від 27.05.2015р. ПАТ "Креді Агріколь Банк"(т.1 а.с.228) вбачається, що дійсне призначення у вищенаведених розрахункових документах це сплата за іншим договором, а саме за договором №1-11/13-1 від 01.11.2014р., а отже фінансові операції за вказаними документами було проведено саме на виконання правочину №1-11/13-1.

Таким чином, грошові кошти, сплачені на підставі наведених розрахункових документів, було зараховано в якості оплати саме за договором №1-11/13-1 від 01.11.2014р., який і зазначений у графі "призначення платежу", будь яких належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач перерахував кошти саме за договором №1-11/13-2 від 01.11.2013р. в матеріалах справи відсутні.

Стосовно, доводів апелянта, щодо необґрунтованості стягнення орендної плати за січень 2015 року, колегія суддів зазначає, що фактично заборгованість з внесення плати за користування об'єктом оренди за договором№1-11/13-2 від 01.11.2013 року у наведений період не заявляється до стягнення, а рахунок на сплату теплопостачання за зазначений місяць було складено саме станом на 26.01.2015 р. тобто за період дійсного користування майно.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ "Квіти України" до Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі ТОВ про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 140 986,02 грн. та заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 6720,16 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі № 910/6634/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства "Марком" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі № 910/6634/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2015 року у справі № 910/6634/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6634/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Е.О. Шевченко