Постанова № 52142017, 30.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Справа№ 910/14177/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Харабет О.І. за довіреністю від 05.05.2015;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Павличенко В.В. за довіреінсю від 20.11.2014;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015

у справі №910/14177/15 (суддя Н.Б. Плотницька)

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Мега-Поліс"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"

2) Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

Про стягнення 71776грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/14177/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Мега-Поліс" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 71776грн. 21 коп. задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Мега-Поліс" грошові кошти у розмірі 50000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 272 грн 71 коп.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Мега-Поліс" грошові кошти у розмірі 21776 грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 554 грн 29 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви до відповідача 2 відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/14177/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірновій Л.Г., судді Кропивній Л.В., Чорній Л.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2015.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача 2 надійшли письмові пояснення щодо неможливості надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу 1.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015, у зв'язку з перебуванням суддів ЧорноїЛ.В. та Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів РуденкоМ.А., Дідиченко М.А.

У судове засідання 30.09.2015 з'явились представники позивача та відповідача 2.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду від 04.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей про дорожньо-транспортну пригоду № 9264655 та постанови Оболонського районного суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 756/13597/13-п встановлено, що 11.09.2013 ОСОБА_5, що працює в Структурному відокремленому підрозділі "Автотранспорт" Публічного акціонерного товариства "Київенерго", керуючи автомобілем Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2, порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Мерседес, державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

05.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Поліс" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №9292-10, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до Звіту з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №658 від 30.09.2013, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 19.12.2009), вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу його складників, складає 71 475 грн 18 коп.

Відповідно до рахунку №2123598 від 30.09.2013, виставленого Спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц", та акту виконаних робіт №1300058222 від 29.10.2013, фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Мерседес, державний номер НОМЕР_1, складає 71 206 грн 12 коп.

Судом встановлено, що наведені в акті виконаних робіт №1300058222 від 29.10.2013 роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у довідці про дорожньо-транспортну пригоду №9264655.

Згідно з страховим актом №5640/9292-10 від 09.10.2013 та розрахунком страхового відшкодування до нього, складеними позивачем, розмір страхового відшкодування складає 71 206 грн 12 коп.

На підставі заяви на виплату страхового відшкодування, позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 23 435 грн 65 коп. на рахунок Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц", що підтверджується платіжним дорученням №134 від 17.10.2013, а також 47 770 грн 66 коп. видано готівкою страхувальнику на підставі видаткового касового ордеру б/н від 17.10.2013, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивач заявляє до стягнення витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 570 грн 00 коп., виплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" на підставі рахунку №658 від 30.09.2013 за платіжним дорученням №120 від 10.10.2013.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4551445 з встановленим розміром страхової суми за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 0грн.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4551445, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу марки Мерседес, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача-1.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 9.1. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до пункту 9.4. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4551445 розмір франшизи складає 0 грн 00 коп., розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн 00 коп.

В частині нанесеного збитку, що не покривається полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4551445, а саме 21776 грн 21 коп., позивач звертається до відповідача-2, як до особи, відповідальної за нанесення збитку, оскільки водій транспортного засобу Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-2.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що водій транспортного засобу Краз-255Б1, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-2, про що свідчить постанова Оболонського районного суду міста Києва від 22.10.2013 у справі № 756/13597/13-п, наказ №87-п від 01.10.2004 про прийняття на постійну роботу.

Відповідач-2 в запереченнях на позовну заяву посилається на звільнення зазначеного працівника, про що надає відповідні докази, а саме - наказ про припинення трудового договору №573-п від 19.09.2014. Суд зазначений аргумент до уваги не приймає, оскільки звільнення ОСОБА_5 відбулось значно пізніше дати скоєння ним ДТП.

При цьому суд роз'яснює відповідачу-2, що відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, відповідач-2 не позбавлений права звертатись за відповідним відшкодуванням до ОСОБА_5 як до особи, винної у скоєнні ДТП.

Так, у апеляційній скарзі Відповідач-2 зазначає, що при винесенні рішення суд не прийняв до уваги, що Позивач у своєму позові посилається на норми ст. 441 ЦК України, яка передбачає, що збиток, заподіяний з вини працівника при виконанні ним своїх службових обов'язків, зобов'язана відшкодувати організація, де він працює. Апелянт стверджує, що зазначена стаття не містить правових норм, а працівник ОСОБА_5 вже не працює у Відповідача-2, і на даній підставі Відповідач-2 вважає, що відповідальність за настання страхового випадку, що мав місце 11.09.2013 року о 16 годині 35 хвилин по вулиці Полярна, 5 у місті Києві має нести ОСОБА_5

Згідно зі ст. 441 ЦК України, збиток, заподіяний з вини працівника при виконанні ним своїх службових обов'язків, зобов'язана відшкодувати організація, де він працює.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

До такого висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 12 серпня 2015 року у справі № 914/72/15.

Відповідач-2 у апеляційній скарзі зазначає, що Позивачем не доведено, що працівник ОСОБА_5 виконував в момент дорожньо-транспортної пригоди свої службові обов'язки.

Проте, Господарським судом міста Києва вірно встановлено, що водій вантажного автомобілю КРАЗ-25551 ЕОВ-4421. державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем-2. Про факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_5 та Відповідача-2 свідчить постанова Оболонського районного суду м. Києва від 22.10.2013 у справі № 756/13597/13-п та наказ № 87-п від 01.10.2004 про прийняття на роботу.

Тому, з огляду на встановлення тієї обставини, що ОСОБА_5, який працював у Відповідача-2 на посаді машиніста екскаватора, у будній день та у робочий час, керуючи транспортним засобом, тобто виконуючи свої службові обов'язки, порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що призвело до ДТП, що мала місце 11.09.2013 о 16 годині 35 хвилин по вулиці Полярна, 5 у місті Києві. Отже, Господарський суд м. Києва правильно визначив, що відшкодування шкоди покладається на Апелянта.

Відповідачем-2 не було надано жодних доказів з приводу того, що ОСОБА_5 не виконував своїх трудових (службових) обов'язків під час скоєння ДТП.

Твердження Відповідача-2, що ОСОБА_5 вже не є працівником Апелянта не береться до уваги Київським апеляційним Господарським судом, оскільки Відповідач-2 надав відповідні докази, а саме наказ про припинення трудового договору № 573-п від 19.09.2014, відповідно до якого працівник був звільнений значно пізніше дати скоєння ним ДТП.

Оскільки працівник ОСОБА_5 відповідно по Постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.10.2013 у справі № 756/13597/13-п та наказу № 87-п від 01.10.2004 про прийняття на роботу на момент скоєння ним ДТП працював на посаді машиніста екскаватора у Відповідача-2, вантажний автомобіль КРАЗ-25551 ЕОВ-4421, державний номерний знак НОМЕР_2 по типу кузова є екскаватором, ДТП мало місце у будній день (11.09.2013 - середа), у робочий час (о 16 годині 35 хвилин), то можна зробити висновок, що ДТП по вулиці Полярна, 5 у місті Києві мала місце під час виконання ОСОБА_5 своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/14177/15.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/14177/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 у справі №910/14177/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14177/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко