Постанова № 52142013, 29.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 925/570/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

від позивача: Кініченко А.А. - дов. від 15.04.2015 року № 11/802

від відповідача: Житнікова Т.А. - дов. від 16.01.2015 року б/н

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 року

у справі № 925/570/15 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Комунального підприємства теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (м. Черкаси)

до Департаменту управління справами Черкаської міської ради (м. Черкаси)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради (м. Черкаси)

про стягнення 243 754 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося Комунальне підприємство теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради з позовом та уточненнями до нього до Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про стягнення з відповідача на користь позивача 243 754 грн. 47 коп., в т.ч. 161 506 грн. 19 коп. - основного боргу, 21 185 грн. 55 коп. - пені, 50 386 грн. 01 коп. - інфляційних збитків, 10 676 грн. 72 коп. - 3% річних.

Ухвалою від 20.04.2015 року господарський суд Черкаської області замінив неналежного відповідача - Департамент управління справами Черкаської міської ради на Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради.

Рішенням від 02.07.2015 року господарський суд Черкаської області позов задовольнити частково. Стягнув з Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на користь Комунального підприємства теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 161 506 грн. 19 коп. боргу, 50 386 грн. 01 коп. інфляційних, 10 676 грн. 72 коп. 3% річних, 4 999 грн. 22 коп. судового збору. У решті позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 року по справі № 925/570/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2015 року апеляційна скарга Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/570/15 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

В судове засідання 29.09.2015 року повноважні представники третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 29.09.2015 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 24.05.2012 року Комунальне підприємство теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (постачальник), Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради (генеральний замовник), Департамент управління справами Черкаської міської ради (правонаступником якого є Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради - споживач) уклали рамкову угоду з постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) № 146, відповідно до умов якої постачальник здійснює постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) споживачеві, який, зокрема, зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію.

У пункті 1.2 рамкової угоди від 24.05.2012 року № 146 встановлено, що постачальник зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію в обсязі 1978 Гкал на потреби бюджетних установ на підставі балансової належності за адресами:

м. Черкаси, вул. Б. Вишевецького, 36 (будівля виконавчого комітету Черкаської міської ради);

м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 24 (приміщення міського архіву);

м. Черкаси, вул. Благовісна, 170 (комплекс споруд);

м. Черкаси, бул. Шевченка, 117 (будівля Соснівського районного виконавчого комітету). Теплова енергія постачається Споживачу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Ціна угоди становить 1 743 649 грн. 36 коп., у т.ч. ПДВ - 290 608 грн. 23 коп. (п. 3.1 рамкової угоди).

Згідно п. 4.1 рамкової угоди від 24.05.2012 року № 146 розрахунки за постачання водяної пари і гарячої води (теплової енергії) здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після пред'явлення ним рахунку у термін до 10 числа місяця що наступає за розрахунковим.

У період з жовтня 2012 по грудень 2012 позивачем було поставлено на об'єкти відповідача теплову енергію на загальну суму 607 505 грн. 87 коп.

Відповідач умови рамкової угоди від 24.05.2012 року № 146 належним чином не виконав, поставлену теплову енергію оплатив частково на 445 999 грн. 68 коп., внаслідок чого за період з 01.10.2012 року до 31.12.2012 року у нього виникла заборгованість у розмірі 161 506 грн. 19 коп.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем жодним чином не було спростовано наявності основної заборгованості перед позивачем.

Натомість відповідач вказав, що Департамент управління справами Черкаської міської ради було припинено шляхом поділу на Департамент управління справами та юридичного забезпечення та Департамент організаційного забезпечення без передачі кредиторської заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає дані заперечення відповідача до уваги, оскільки ним не подано доказів на підтвердження вищезазначеного та, крім того, відповідно до ст. 25 ГПК України можлива заміна сторони у справі на його правонаступника на будь-якій стадії провадження.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з Департаменту управління справами Черкаської міської ради на користь Комунального підприємства теплових мереж „Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради 161 506 грн. 19 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 7.3.3 рамкової угоди від 24.05.2012 року № 146 передбачено, що за порушення строків виконання грошового зобов'язання, передбачених п. 4.1 угоди, замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Позивач просив суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 21 185 грн. 55 коп. за період з 10.09.2014 року по 10.03.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що позивачем було правильно здійснено її розрахунок, проте під час розгляду справи в суді першої інстанції відпвоіадчем було заявлено усне клопотання з занесенням до протоколу судового засідання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення пені з огляду на строки виконання позивачем зобов'язання по рамковій угоді (жовтень-грудень 2012 року) та з огляду на строки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті теплової енергії (грудень 2012 року - лютий 2013 року).

Таким чином місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову про стягнення пені за спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року № 14 за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 50 386 грн. 01 коп. за період 07.11.2012 року по 28.02.2015 року та 3% річних в розмірі 10 676 грн. 72 коп. з 07.11.2012 року по 10.03.2015 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 50 386 грн. 01 коп. та 3% річних в розмірі 10 676 грн. 72 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 року у справі № 925/570/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 року у справі № 925/570/15 залишити без змін.

3. Справу № 925/570/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк