Постанова № 52142004, 08.10.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р.Справа № 916/2190/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Головея В.М., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 11.09.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 3-131100/18335 від 30.09.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси-Кредит

на рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2015р.

по справі № 916/2190/15

за позовом Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю КРАЯНЛІФТ

до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси-Кредит

про зобовязання вчинити певні дії

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У травні 2015 року Фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про зобовязання ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит в особі Філії „Одеське регіональне управління - виконати платіжні доручення позивача: № 316 від 10.03.2015 p.; № 317 від 10.03.2015p.; № 318 від 10.03.2015р.; № 319 від 10.03.2015p.; № 320 від 10.03.2015p.; № 321 від 19.03.2015p.; № 322 від 19.03.2015p.; № 323 від 19.03.2015p.; № 324 від 19.03.2015p.; № 325 від 19.03.2015p.; № 326 від 19.03.2015p.; № 327 від 19.03.2015p.; № 328 від 19.03.2015p.; № 329 від 23.03.2015p.; № 330 від 23.03.2015p.; № 331 від 23.03.2015p.; № 332 від 23.03.2015p.; № 333 від 23.03.2015p.; № 334 від 30.03.201 p.; № 335 від 30.04.2015p., - шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позивача № 26009015291501 на відповідні рахунки отримувачів, вказані в платіжних дорученнях.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на розрахунково-касове обслуговування №21 від 23.10.2012 року з додатковим договором № 1 від 23.10.2012р. що в свою чергу призвело до звернення позивача з неодноразовими вимогами щодо перерахування коштів за вищевказаним платіжним дорученням, яке було залишене відповідачем без задоволення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.08.2015р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - виконати платіжні доручення Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ": № 316 від 10.03.2015 p.; № 317 від 10.03.2015p.; № 318 від 10.03.2015р.; № 319 від 10.03.2015p.; № 320 від 10.03.2015p.; № 321 від 19.03.2015p.; № 322 від 19.03.2015p.; № 323 від 19.03.2015p.; № 324 від 19.03.2015p.; № 325 від 19.03.2015p.; № 326 від 19.03.2015p.; № 327 від 19.03.2015p.; № 328 від 19.03.2015 p.; № 329 від 23.03.2015 p.; № 330 від 23.03.2015 p.; № 331 від 23.03.2015p.; № 332 від 23.03.2015p.; № 333 від 23.03.2015 p.; № 334 від 30.03.2015 p.; № 335 від 30.04.2015 p., - шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" № 26009015291501 на відповідні рахунки отримувачів, вказані в платіжних дорученнях. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Одеське регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЯНЛІФТ" 1 218 гривень судового збору.

Мотивуючи рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про порушення відповідачем зобовязань за договором розрахунково-касового обслуговування, що є правовою підставою для розірвання зазначеного договору та примусового виконання умов договору.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси-Кредит звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також порушенням територіальної підсудності.

На думку апелянта, справа № 916/2190/15 повинна була розглядатись за місцезнаходженням відповідача юридичної особи у місті Києві, а саме Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. № 60.

В апеляційній скарзі сторона посилається на приписи п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та акцентує увагу на тому, що в Положенні про філію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» не визначено кола повноважень філії «Одеське регіональне управління» стосовно представництва інтересів юридичної особи ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у суді.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з її доводами, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

До початку розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про припинення розгляду справи. Судова колегія відхилила зазначене клопотання у звязку з його необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2012 року між Фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю КРАЯНЛІФТ (клієнт), та Публічним акціонерним товариством Банк Фінанси та Кредит в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси-Кредит (Банк) укладено договір № 21 на розрахунково-касове обслуговування (за додатками), відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу рахунок у національній валюті № 26009015291501 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно з п. 3.3.2. Банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Відповідно до п. 3.3.3. договору, Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9.00 до 17.30, крім суботи, неділі, святкових та неробочих днів.

Позивачем було надано відповідачу для виконання наступні платіжні доручення:

№ 314 від 27 лютого 2015р. у сумі 130120,00 грн. Призначення платежу: ПДВ за січень 2015 р. Перераховано до бюджету повністю. Терм, сплати 28.02.2015 p.;

№ 316 від 10.03.2015р. у сумі 137,06 грн. Призначення платежу: комісія банку за зарахування коштів на СКР працівників Фірма у вигляді ТОВ «Краянліфт»;

№ 317 від 10.03.2015р. у сумі 11115,05 грн. Призначення платежу: внески ЄСВ 38,52%, 33,20%, 8,41%, 3,6% на ЗДСС з ФОП за лютий (16-28) 2015 p.;

№ 318 від 10.03.2015р. у сумі 2916,14 грн. Призначення платежу: Прибутковий податок, утриманий з заробітної плати працівників за лютий (16-28) 2015 р.;

№ 319 від 10.03.2015р. у сумі 411,48 грн. Призначення платежу: військовий збір; утриманий з заробітної плати працівників за лютий (16-28) 2015р.;

№ 320 від 10.03.2015p. у сумі 1097,55 грн. Призначення платежу: перерахування профспілкових коштів за період 01-02 місяці 2015р. згідно договору №124/06 від 24.04.2008р

№ 321 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 322 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 323 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 324 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 325 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 326 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 327 від 19.03.2015р. у сумі 200 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№328 від 19.03.2015р. у сумі 100 000,00 грн. Призначення платежу: поповнення рахунку в другому банку;

№ 329 від 23.03.2015 р. у сумі 22639,75 грн. Призначення платежу: заробітна плата та аванси Фірма у вигляді JOB «Краянліфт» за 01-15 березня 2015 р. згідно з відомістю № 48 від 23.03.2015р.;

№ 330 від 23.03.2015 р. у сумі 135,84 грн. Призначення платежу: комісія банку за зарахування коштів на СКР працівників Фірма у вигляді ТОВ «Краянліфт»;

№ 331 від 23.03.2015 р. у сумі 11 007,54 грн. Призначення платежу: внески ЄСВ 38,52%, 33,20%, 8,41%, 3,60%, 2% на ЗДСС з ФОП за березень (01-15) 2015 p.;

№ 332 від 23.03.2015 р. у сумі 2 879,23 грн. Призначення платежу: прибутковий податок, утриманий з заробітної плати працівників за березень (01-15) 2015 p.;

№ 333 від 23.03.2015 р. у сумі 407,65 грн. Призначення платежу: військовий збір, утриманий з заробітної плати працівників за березень (01-15) 2015 p.;

№ 334 від 30.03.2015 р. у сумі 105 399,00 грн. Призначення платежу: ПДВ за лютий 2015 р. Терм. спл. 30.03.2015p.;

№ 335 від 30.04.2015 р. у сумі 44 934,00 грн. Призначення платежу: ПДВ за березень 2015 р. Терм. спл. 30.04.2015р.

Однак, жодне з платіжних доручень відповідачем не було виконано.

У зв'язку з неналежним виконанням банком своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування, позивач звернувся до банку з листом № 36/15 від 08.04.2015р. (отримано адресатом 08.04.2015р.), в якому просив надати письмове роз'яснення стосовно неможливості скористатись розрахунковими коштами товариства на підставі вищезазначених платіжних доручень у зв'язку з тим, що фірма несе великі збитки не по своїй волі. На вказане звернення Банк відповіді не надав, внаслідок чого Фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю КРАЯНЛІФТ звернулося до суду з відповідним позовом.

Відповідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ст. ст. 1066, 1067 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З урахуванням положень п. 3 ст. 1068 Цивільного Кодексу України Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Частина 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України визначає, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору

Крім того, згідно ст.ст. 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту права є примусове виконання зобов'язання в натурі. Отже, звернення позивача до відповідача з позовом про зобов'язання перерахувати грошові кошти, відповідає способам захисту, встановленим вказаними нормами, оскільки, звертаючись з такою вимогою, позивач фактично просить примусити відповідача виконати обов'язок, покладений на нього умовами договору та приписами законодавства.

Апеляційний господарський суд, дослідивши обставини справи та приписи вищезазначеного законодавства, зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору на розрахунково-касове обслуговування № 21 від 23102012р., а відтак, позовні вимоги Фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю КРАЯНЛІФТ щодо зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення позивача: № 316 від 10.03.2015 p.; № 317 від 10.03.2015p.; № 318 від 10.03.2015р.; № 319 від 10.03.2015p.; № 320 від 10.03.2015p.; № 321 від 19.03.2015p.; № 322 від 19.03.2015p.; № 323 від 19.03.2015p.; № 324 від 19.03.2015p.; № 325 від 19.03.2015p.; № 326 від 19.03.2015p.; № 327 від 19.03.2015p.; № 328 від 19.03.2015p.; № 329 від 23.03.2015p.; № 330 від 23.03.2015p.; № 331 від 23.03.2015p.; № 332 від 23.03.2015p.; № 333 від 23.03.2015p.; № 334 від 30.03.201 p.; № 335 від 30.04.2015p., - шляхом перерахування грошових коштів з рахунку позивача № 26009015291501 на відповідні рахунки отримувачів, вказані в платіжних дорученнях. є законними та обґрунтованими, отже, підлягають задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо порушення територіальної підсудності спору, з огляду на наступне.

За положеннями ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Положення про Філію "Одеське РУ "Банк "Фінанси та кредит", затвердженого Спостережною радою АТ "Банк "Фінанси та кредит" 29.10.2013 року, Філія є відокремленим структурним підрозділом банку та вступає у правові відносини з юридичними та фізичними особами від імені банку, на підставі цього положення та довіреності, виданої керуючому філією (п.п.2.1,2.2 Положення), а також має право від імені банку, в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого філії, бути позивачем та відповідачем в судах (п. 4.1.6 Положення). (а.с. 34-40)

Отже, судова колегія приходить до висновку, що Філія "Одеське РУ ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" є відокремленим підрозділом АТ "Банк "Фінанси та кредит", повноважним діяти від імені юридичної особи, а територіальна підсудність справи правомірно визначена позивачем відповідно до вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянтом не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень стосовно рішення суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Та обставина, що відносно відповідача запроваджено дію тимчасової адміністрації не приймаються до уваги, оскільки на час розгляду справи судом першої інстанції зазначеної обставини не існувало.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у звязку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі філії Одеське регіональне управління Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси-Кредит залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.08.2015р. по справі № 916/2190/15 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 08.10.2015р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя Н.В. Ліпчанська