Постанова № 52141821, 07.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2015 справа №905/4110/14-908/4825/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3від позивачаОСОБА_4 за довіреністювід відповідачане зявивсярозглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької областівід 21.07.2015 рокуу справі№ 905/4110/14-9084825/14 ( суддя Мойсеєнко Т.В.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Кірікії Георгіївнидо Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея», м. Маріуполь Донецької областіпростягнення 425 191,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року по справі №905/4110/14-9084825/14 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Кірікії Георгіївни задоволено;

стягнуто з Публічного акціонерного товариства Фірма верхнього одягу Фея (вул. Георгіївська, 2, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 00309074) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Кірікії Георгіївни (вул. Чапаєва, буд. 78, село Кременівка, Володарський район, Донецька область, 87031, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1) основний борг у сумі 367000,00 грн. (триста шістдесят сім тисяч грн. 00 коп.), інфляційні втрати в сумі 271428,74 грн. (двісті сімдесят одна тисяча чотириста двадцять вісім грн. 74 коп.), 3% річних в сумі 16047,45 грн. (шістнадцять тисяч сорок сім грн. 45 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 13089,52 грн. (тринадцять тисяч вісімдесят девять грн. 52 коп.);

видано наказ.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Фірма верхнього одягу «Фея», м. Маріуполь Донецької області направило до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015р. по справі №905/4110/14-9084825/14;

постановити про відмову у задоволені позовних вимог у звязку зі сплатою відповідачем належних коштів відповідно до рівня звичайних цін;

стягнути з позивача судовий збір по справі.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що договори, на підставі яких було подано позов, ПАТ «ФіВО «ФЕЯ» не укладались. Так, в архіві підприємства перебуває лише неакцептований проект договору № 10 від 16.01.2012 р., який не був підписаний відповідачем з підстав відсутності у генерального директора необхідного обсягу цивільної дієздатності. Оскільки на договорі відсутні підпис та печатка ПАТ ФіВО Фея, то такий договір, на думку апелянта, ним не укладався.

Апелянт зауважує, що особистий підпис ОСОБА_5 не відповідає підпису, наведеному у проекті договору №10, а підписи колишнього генерального директора ПАТ ФіВО Фея ОСОБА_6 не відповідають підписам, наявним у справах ПАТ ФіВО Фея. У звязку з цим позовні вимоги, які ґрунтуються на копіях договорів, які, можливо, підроблені, не можуть бути задоволені без проведення судової почеркознавчої експертизи, однак судом першої інстанції клопотання, щодо проведення судової почеркознавчої експертизи були безпідставно відхилені.

Також, апелянт вказує, що у разі встановлення факту позадоговірної поставки продукції, відсутні підстави казати про узгодження сторонами ціни на продукцію, яка поставляється. Документи, надані позивачем, не містять ознак належності до договорів № 10 та № 1, на них відсутні підписи одноособового виконавчого органу генерального директора ПАТ ФіВО Фея (на той час ОСОБА_6Г.), що унеможливлює твердження про схвалення апелянтом ціни на продукцію як істотної умови договору.

Крім того, апелянт зазначає, що платіжні виписки банку не містять посилань на договори № 10 та № 1, а посилаються на накладні № 1-18. Накладні є внутрішнім документом сторін та не змінюють договору.

Також, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, боржник повинен виконати обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги. Проектами договорів не встановлені терміни оплати, а станом на 04.12.2014 р. від позивача не надходило вимоги про оплату товару. У звязку з цимапелянт вважає, що прострочення зобовязання з оплати товару не було.

Ухвалою від 18.08.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

12.08.2015 року через канцелярію суду від ПАТ «ФіВО«Фея» надійшли пояснення до апеляційної скарги відповідно до яких апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №905/4110/14-9084825/14 та постановити про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.08.2015 року через канцелярію суду від ПАТ «ФіВО«Фея» надійшли аналогічні пояснення до апеляційної скарги, які зазначались вище.

12.08.2015 року через канцелярію суду від ПАТ «ФіВО«Фея» надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.

10.09.2015 року через канцелярію суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 Кірікії Георгіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року у справі №905/4110/14-9084825/14 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

05.10.2015 року через канцелярію суду від ПАТ «ФіВО«Фея» надійшли пояснення на відзив на апеляційну скаргу.

07.10.2015 року через канцелярію суду від ПАТ «ФіВО«Фея» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд не задовольняє клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки по-перше, явка в суд апеляційної інстанції не визнавалась обовязковою, по-друге апелянт не навів підстав в розумінні ст.77 Господарського процесуального кодексу, які свідчать про необхідність відкладення розгляду справи апеляційним судом. Апеляційний суд дійшов висновку, що наявних матеріалів справи та викладених письмово по суті сторін достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті та відсутні обєктивні причини для відкладення розгляду.

У судовому засіданні 07.10.2015 року представник позивача підтримав доводи викладені в запереченнях та просив оскаржу вальне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не зявилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Колегією суддів апеляційної інстанції клопотання апелянта про відкладення розгляду справи на іншу дату не було прийнято до уваги.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

16.01.2012 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 Кірікією Георгіївною (продавець, позивач) та публічним акціонерним товариством Фірма верхнього одягу Фея (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 10, за яким продавець за замовленням покупця зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно відповідних накладних, що виписуються продавцем, і які є невідємною частиною даного договору. Замовлення покупця може бути як усним, так і письмовим.

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість, номенклатура товару узгоджуються сторонами та зазначаються у відповідній накладній, що виписується продавцем.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору поставка здійснюється на умовах СРТ, м.Маріуполь, згідно положень Інкотермс-2000. Продавець зобовязаний поставити відповідну партію товару у строк та в кількості, прямо передбачених у замовленні покупця.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що право власності на товар та ризик його загибелі або пошкодження переходять від продавця до покупця в момент фактичного отримання товару покупцем. Фактичне отримання товару покупцем підтверджується підписом уповноваженого представника покупця у відповідних товаросупровідних документах на товар (видатковою накладною). Перевірка товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем при фактичному отриманні товару.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору покупець здійснює 100% оплату кожної партії товару, що поставляється, за кількістю та за якістю, що зазначені у рахунку-фактурі, відстрочка платежу 30 календарних днів. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок продавця.

У п. 8.1 договору зазначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р. У випадку, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати даний договір, повідомивши про це іншу сторону за один місяць до спливу строку його дії, даний договір вважається пролонгованим на один рік.

Колегією суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи встановлено, що у 2012 році ФОП ОСОБА_5 поставила ПАТ ФіВО Фея, товар (фурнітура в асортименті) на загальну суму 962815,70 грн. згідно наступних прибуткових накладних:

- № ПН-0000023 від 18.01.2012 р. на суму 128351,00 грн. (кнопка-ґудзик, фіксатор, блискавки, резинки);

- № ПН-0000010 від 26.01.2012 р. на суму 4930,00 грн. (сітка підкладу);

- № ПН-0000024 від 26.01.2012 р. на суму 264724,00 грн. (кнопка-ґудзик, фіксатор, блискавки, резинки);

- № ПН-0000145 від 29.05.2012 р. на суму 19591,20 грн. (сітка підкладу);

- № ПН-0000279 від 11.10.2012 р. на суму 12069,50 грн. (сітка підкладу);

- № ПН-0000335 від 23.11.2012 р. на суму 17500,00 грн. (блочки, тримачі);

- № ПН-0000336 від 30.11.2012 р. на суму 15000,00 грн. (блискавки);

- № ПН-0000363 від 12.12.2012 р. на суму 12000,00 грн. (блискавки);

- № ПН-0000370 від 21.12.2012 р. на суму 109500,00 грн. (блискавки, кнопки-ґудзики, стопер);

- № ПН-0000369 від 27.12.2012 р. на суму 379150,00 грн. (блискавки).

На оплату зазначеного товару ФОП ОСОБА_5 були виписані рахунки № 4 від 18.01.2012 р. на суму 128351,00 грн., № 5 від 26.01.2012 р., на суму 269654,00 грн., № 6 від 29.05.2012 р. на суму 19591,20 грн., № 7 від 11.10.2012 р. на суму 12069,50 грн., № 8 від 23.11.2012 р. на суму 17500,00 грн., № 9 від 30.11.2012 р. на суму 15000,00 грн., № 10 від 12.12.2012 р. на суму 12000,00 грн., № 11 від 21.12.2012 р. на суму 109500,00 грн., № 12 від 27.12.2012 р. на суму 379150,00 грн.

Встановлено, що при оформленні перших двох рахунків № 4 від 18.01.2012 р. на суму 128351,00 грн. та №5 від 26.01.2012 р., була допущена помилка при зазначенні платником ПАТ ММК ім. Ілліча, повязана з тим, що тендер на закупівлю матеріалів для відповідача проводився на ПАТ ММК імені Ілліча. Фактично рахунки були виписані на оплату товару, поставленого ПАТ ФіВО Фея, і ПАТ ФіВО Фея в подальшому здійснив оплату цих рахунків.

Зокрема, ПАТ ФіВО Фея були здійснені наступні оплати товару:

- 28.02.2012 р. на суму 50000,00 грн. (за фурнітуру згідно рах. № 4 від 18.01.2012 р.);

- 06.03.2012 р. на суму 188005,00 грн. (за фурнітуру згідно рах. № 4 від 18.01.2012 р. та №5 від 26.01.2012 р.);

- 14.03.2012 р. на суму 160000,00 грн. (за фурнітуру згідно рах. № 5 від 26.01.2012 р.);

- 13.06.2012 р. на суму 19591,20 грн. (за фурнітуру згідно рах. № 6 від 29.05.2012 р.);

- 30.11.2012 р. на суму 12069,50 грн. (сітка згідно рахунку № 7 від 11.10.2012 р.);

- 11.01.2013 р. на суму 12069,50 грн. (блочка ярликотримач згідно рахунку № 8 від 23.11.2012 р.);

- 17.01.2013 р. на суму 5430,50 грн. (блочка ярликотримач згідно рахунку № 8 від 23.11.2012 р.);

- 21.01.2013 р. на суму 12000,00 грн. (блискавка згідно рахунку № 10 від 12.12.2012 р.);

- 31.01.2013 р. на суму 15000,00 грн. (блискавка згідно рахунку №9 від 30.11.2012 р.);

- 22.02.2013 р. на суму 9500,00 грн. (блискавка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012 р.);

- 25.02.2013 р. на суму 2500,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012р.);

- 27.02.2013 р. на суму 15000,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012 р.);

- 28.02.2013 р. на суму 5000,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012р.);

- 13.03.2013 р. на суму 50000,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012р.);

- 27.03.2013 р. на суму 17500,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012 р.);

- 01.04.2013 р. на суму 10000,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 11 від 21.12.2012 р.);

- 16.04.2013 р. на суму 50000,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 12 від 27.12.2012 р.);

- 30.04.2013 р. на суму 16380,00 грн. (ґудзик, кнопка згідно рахунку № 13 від 01.02.2013р.);

- 20.05.2013 р. на суму 51150,00 грн. (блискавка, кнопка згідно рахунку № 12 від 27.12.2012 р.);

- 08.07.2013 р. на суму 20000,00 грн. (за блискавку згідно рахунку № 12 від 27.12.2012р.);

- 09.08.2013 р. на суму 10000,00 грн. (за блискавку згідно рахунку № 12 від 27.12.2012р.).

Всього за поставки 2012 року оплачено 731195,70 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ФОП ОСОБА_5 Залишок неоплаченого товару складає 352045,70 грн. по прибутковій накладній № ПН-0000369 від 27.12.2012 р.

03.01.2013 р. сторонами укладено договір купівлі-продажу №1 з аналогічними умовами строком дії до 31.12.2013 р.

До договору № 1 від 03.01.2013 р. сторонами підписана специфікація № 1 від 18.01.2013 р. на поставку товару (кнопка-ґудзик, фіксатор, блискавки) на загальну суму 363000,00 грн. з ПДВ. Умови поставки СРТ м. Маріуполь.

В 2013 році позивач поставив відповідачу товар (фурнітура в асортименті) на загальну суму 338380,00 грн., що підтверджується прибутковими накладними:

- № ПН-0000062 від 01.02.2013 р. на суму 13000,00 грн. (кнопка-ґудзик);

- № ПН-0000061 від 04.02.2013 р. на суму 180300,00 грн. (блискавки);

- № ПН-0000063 від 14.02.2013 р. на суму 16380,00 грн. (кнопка ґудзик, фіксатор);

- № ПН-0000109 від 22.03.2013 р. на суму 19500,00 грн. (кнопка ґудзик, фіксатор);

- № ПН-0000151 від 05.04.2013 р. на суму 109200,00 грн. (кнопка ґудзик, фіксатор).

На оплату товару ФОП ОСОБА_5 були виписані рахунки № 13 від 01.02.2012 р. на суму 13000,00 грн., № 15 від 04.02.2013 р. на суму 180300,00 грн., № 14 від 14.02.2013 р. на суму 16380,00 грн., № 18 від 19.02.2013 р. на суму 13000,00 грн., № 21 від 22.03.2013 р. на суму 19500,00 грн., № 23 від 05.04.2013 р. на суму 109200,00 грн. Встановлено, що рахунки передавались разом із товаром.

ПАТ ФіВО Фея були здійснені оплати товару на підставі вказаних рахунків:

- 26.04.2014 р. на суму 13000,00 грн. (ґудзик, кнопка згідно рахунку № 13 від 01.02.2013р.);

- 16.07.2013 р. на суму 30000,00 грн. (за блискавки згідно рахунку № 15 від 04.02.2013р.);

- 05.08.2013 р. на суму 50000,00 грн. (за блискавки згідно рахунку № 15 від 04.02.2013р.);

- 30.09.2013 р. на суму 30000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013р.);

- 29.10.2013 р. на суму 10000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 18 від 19.02.2013р.);

- 11.11.2013 р. на суму 50000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013р.);

- 25.12.2013 р. на суму 2000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013 р.);

- 21.01.2014 р. на суму 3000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013 р.);

- 04.02.2014 р. на суму 5000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013 р.);

- 20.02.2014 р. на суму 5000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013 р.);

- 17.03.2014 р. на суму 5000,00 грн. (за фурнітуру згідно рахунку № 15 від 04.02.2013 р.);

Всього оплачено 203000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ФОП ОСОБА_5 Залишок неоплаченого товару складає 135380,00 грн. за останніми трьома прибутковими накладними № ПН-0000063 від 14.02.2013 р.; № ПН-0000109 від 22.03.2013 р.; №ПН-0000151 від 05.04.2013 р.

Колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до наявних матеріалів в справі встановила, що загалом залишок неоплаченого товару по поставках 2012-2013 років складає 367000,00 грн. Позивач просив суд першої інстанції стягнути дану суму заборгованості, а також нараховані на неї 3% річних в сумі 16047,45 грн. та інфляційні втрати в сумі 271428,74 грн. на підставі умов укладених із відповідачем договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами пунктів 1.2 договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р. асортимент, кількість, номенклатура товару узгоджуються сторонами та зазначаються у відповідній накладній, що виписується продавцем. Відповідно до п. 2.2 договору продавець зобовязаний поставити відповідну партію товару у строк та в кількості, прямо передбачених у замовленні покупця.

У договорі купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. не погоджено предмет та ціну товару. Накладних продавця та замовлень покупця, які виписані на підставі цього договору, сторонами не надано.

До договору купівлі-продажу № 1 від 03.01.2013 р. накладні продавця та замовлення покупця, які виписані на підставі цього договору, сторонами не надано. Однак до цього договору сторонами підписана специфікація №1 від 18.01.2013 р., в якій погоджено вид та кількість товару, місце поставки.

Доказів того, що спірні поставки здійснені на умовах договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р. суду не надано. В даному випадку всі накладні, на підставі яких було поставлено товар, є прибутковими, тобто такими, що виписані покупцем, а не продавцем, як це погоджено в п. 1.2 договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р., та не містять посилань на ці договори. У цих прибуткових накладних зазначено, що вони виписані без замовлення, що не відповідає умовам п. 2.2 договорів купівлі-продажу. Рахунки на оплату поставленого товару також не містять посилань на договори купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що прибуткові накладні, на підставі яких поставлявся товар, не можуть вважатися невідємними частинами договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р., оскільки вони не відповідають умовам цих договорів та не містять посилань на них.

Враховуючи викладене, умови договорів купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. та № 1 від 03.01.2013 р. не можуть бути застосовані до спірних поставок.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, у п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до наявних в матеріалах справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, неоплаченим залишився товар, поставлений за прибутковими накладними № ПН-0000369 від 27.12.2012 р., № ПН-0000063 від 14.02.2013 р., № ПН-0000109 від 22.03.2013 р., № ПН-0000151 від 05.04.2013 р.

Правовідносини сторін, що оформлені відповідними прибутковими накладними № ПН-0000369 від 27.12.2012 р., № ПН-0000063 від 14.02.2013 р., № ПН-0000109 від 22.03.2013 р., №ПН-0000151 від 05.04.2013 р. та рахунками на їх оплату, свідчать про укладення між сторонами окремих правочинів купівлі-продажу товару. А саме: позивач, здійснивши поставку товару на підставі рахунків та прибуткових накладних, які містять відомості про вид, кількість та ціну товару, а відповідач, у свою чергу, прийнявши товар на таких умовах, уклали правочин, який за своїм змістом містить істотні умови договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2012 №12/5026/556/2012).

Таким чином, отримання відповідачем товару на підставі первинних документів, що фіксують факт господарської операції (в даному випадку прибуткових накладних, які виписувались самим відповідачем), є самостійною підставою виникнення у відповідача зобовязань з оплати цього товару. В силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України оплата мала бути здійснена відповідачем після прийняття товару.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегією суддів встановила, що факт отримання товару ПАТ ФіВО Фея не спростований. При цьому накладні на отримання товару є прибутковими, тобто такими, що виписувались самим покупцем та завірялись печаткою його підприємства. Претензій щодо якості та кількості переданого товарув матеріалах справи відсутні. Отриманий товар відповідач позивачу не повертав. Також, відповідач не навів доказів того, що в наслідок здійснення поставки товарів в нього відсутні виникнення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Тобто, доказів відсутності вказаних спірних операцій у податковому та бухгалтерському обліку відповідача матеріали справи та пояснення сторін не містять.

ПАТ ФіВО Фея здійснив часткову оплату товару по прибутковій накладній № ПН-0000369 від 27.12.2012 р. на підставі рахунку № 12 від 27.12.2012 р., залишок боргу по цій накладній складає 352045,70 грн.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив, що залишок неоплаченого товару по поставках 2013 року складає 135380,00 грн. за останніми трьома прибутковими накладними № ПН-0000063 від 14.02.2013 р.; № ПН-0000109 від 22.03.2013 р.; № ПН-0000151 від 05.04.2013 р. При цьому прибуткова накладна № ПН-0000063 від 14.02.2013 р. частково оплачена на суму 9700,00 грн. за рахунок здійснених відповідачем оплат, залишок боргу по ній складає 6680,00 грн. Прибуткові накладні № ПН-0000109 від 22.03.2013 р. та № ПН-0000151 від 05.04.2013 р. на загальну суму 128700,00 грн. не оплачені повністю.

Доказів сплати заборгованості в розмірі 367000,00 грн. в матеріалах справи відсутні

Посилання апелянта на оспорюваний підпис суд апеляційної інстанції не приймає до уваги у звязку з тим, що спорювання підпису генерального директора на договорі купівлі-продажу № 10 від 16.01.2012 р. не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки спірні поставки товару визнані судом окремими самостійними правочинами купівлі-продажу, які не регулюються умовами укладених між сторонами договорів купівлі-продажу.

Факт поставки товару підтверджується наявними у справі доказами та визнаний відповідачем шляхом оплати частини поставленого товару.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, відповідач своїми діями, а саме: отриманням від позивача товару на підставі прибуткових накладних, частковою сплатою за отриманий товар на підставі рахунків позивача, схвалив укладений з відповідачем правочин.

В абзаці 7 підпункту 3.12 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що судом першої інстанції правомірно задоволенні позовні вимоги про стягнення з відповідача 367000,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати товару ФОП ОСОБА_5 нарахувала на суму боргу в розмірі 367000,00 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 16.06.2015 р. (532 дні) в сумі 16047,45 грн. та інфляційні втрати за січень 2014 року травень 2015 року в сумі 271428,74 грн.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат судом перевірені, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 16047,45 грн. та інфляційних втрат в сумі в сумі 271428,74 грн. Судом першої інстанції також правомірно визнані обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для призначення судової експертизи, які заявлялись при розгляді господарської справи.

Що стосується заявленого апелянтом клопотання про призначення судової економічної експертизи з питання визначення розміру грошового зобовязання Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея», м. Маріуполь Донецької області за товари поставлені позивачем виходячи із рівня звичайних цін, що склалися в 2012-2013 роках з урахуванням поставки в місті Маріуполь на аналогічні товари, то суд апеляційної інстанції відмовляє в призначенні такої експертизи, оскільки дослідження рівня цін на аналогічні товари не входять до предмету доказування даного спору та не впливає на вирішення справи по суті. Для визначення розміру заборгованості відповідача за спірними поставками товарів достатньо арифметичних знань та правової оцінки правовідносин, що склалися між сторонами. У призначенні судової експертизи відсутня необхідність.

Таким чином, колегія суддів апеляційної з огляду на викладене та відповідно до досліджених матеріалів справи вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення неустойки в сумі 38436,48грн. та частині стягнення штрафу в сумі 35019,58грн.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області 21.07.2015 року по справі № 905/4110/14-9084825/14 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/3149/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма верхнього одягу «Фея», м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року по справі №905/4110/14-9084825/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2015 року по справі №905/4110/14-9084825/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3