Постанова № 52141781, 06.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2015 справа №913/229/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі Дьомі К.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_4, за довіреністю

від відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 ОСОБА_6", м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід04.08.15 р. (підписано 10.08.15 р.)у справі№ 913/229/15 (суддя Василенко Т.А.)за позовомПублічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 ОСОБА_6", м. Київдо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Луганськпростягнення 638 957,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_5 банк ОСОБА_6 м. Київ (далі АТ ОСОБА_5 банк ОСОБА_6), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 (далі ФОП ОСОБА_7П.) про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/23-00/2 від 28.03.2008 р. в сумі 638 957,01 грн., з яких: 537 500,00 грн. заборгованість за кредитом, 78 232,05 грн. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 12 397,61 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 10 827,35 грн. пеня за прострочення сплати відсотків по кредиту.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що 28.03.2008 р. між ВАТ ОСОБА_5 банк ОСОБА_6 (правонаступник - АТ ОСОБА_5 банк ОСОБА_6) та ФОП ОСОБА_7 був укладений кредитний договір 010/23-00/2, відповідно до якого Кредитор надав Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 1 500 000,00 грн. під 17,5 % річних з кінцевим терміном користування до 28.03.2018 р., а Позичальник зобовязався повернути ОСОБА_6 суму кредитної заборгованості, сплатити проценти за користування кредитом, тощо.

Внаслідок неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобовязань за кредитним договором 010/23-00/2 від 28.03.2008 р., станом на 30.04.2015 р., утворилась заборгованість в загальній сумі 638 957,01 грн., що і стало підставою для звернення АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6" з позовом.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.08.2015 р. у справі №913/229/15 позовні вимоги АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6" задоволені частково.

Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 банк ОСОБА_6» заборгованість за кредитом в сумі 537 500,00 грн., заборгованість за процентами в сумі 78 232,05 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 12 314,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано обґрунтованістю заявлених позивачем вимог, невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором.

В підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені по кредиту судом покладено приписи Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6", не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015 р. по справі №913/229/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6" до ФОП ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/23-00/2 від 28.03.2008 р. в сумі 638 657,01 грн. задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з відповідача пені незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що на час винесення господарським судом Луганської області рішення від 04.08.2015 р. відсутня можливість застосування Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 р. щодо заборони нарахування пені та штрафів, оскільки відсутня юридична сила Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у звязку з чим доводи суду першої інстанції відносно набрання чинності судових рішень адміністративних судів по справі №826/18330/14 не відповідають дійсним обставинам.

Наполягає, що згідно регламентованих ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції положень, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами, а тому суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми пені за прострочення сплати відсотків по кредиту.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2015 р. апеляційну скаргу АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6" прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги.

Відповідач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони не зобовязувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п. п. 2 - 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

28.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_5 ОСОБА_6", правонаступником якого є позивач, (надалі - Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (Позичальник) був укладений кредитний договір №010/23-00/2.

Відповідно до п. 1 Кредитного договору, цей договір складається з двох частин, які нероздільно повязані між собою. Цей договір вважається укладеним за умови підписання обох частин цього Договору включаючи всі додатки до нього (додатки складають невідємну частину цього Договору).

За умовами п.п.2,3 ч. №1 кредитного договору ОСОБА_5 надає Позичальнику кредит на розвиток бізнесу, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту 1 500 000,00 грн., розмір та кількість траншів: 1-й транш - 836 000,00 грн.; 2-й транш - 246 000,00 грн.; 3-й транш 418 000,00 грн., дата остаточного повернення кредиту -28.03.2018р.; процентна ставка 17,5% річних.

ОСОБА_6 здійснює видачу кредиту Позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною/ними заявкою/ами Позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника в ОСОБА_6. Перший транш надається у термін до двох місяців з дати укладення кредитного договору. Кожний наступний транш надається Позичальнику за умови підтвердження ним цільового використання кожного попереднього траншу (п. 1.7.1. кредитного договору, частина №2).

Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з графіком погашення до цього договору. Сума кредиту та процентів щомісяця погашається рівними частками на протязі всього строку дії кредитного договору(п.4 ч. №1 кредитного договору).

Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору) , кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році. Нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказаний в ч.1 цього договору в розмірі визначеному п. 1.4.1.2.-1.4.1.7. цього договору (п.п. 1.4.1.3., 1.4.1.4. ч. №2 кредитного договору).

Позичальник зобовязався в строки, передбачені договором, забезпечити повернення ОСОБА_6 одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків ОСОБА_6, викликаних неналежним виконанням договору(п. 2.3.1 ч.2); у випадку порушення умов договору сплачувати пеню та інші штрафні санкції, передбачені договором(п.2.3.2.ч. № 2 кредитного договору).

Також сторони підписали додаток №1 до кредитного договору №010/23-00/2 від 28.03.2008 р., відповідно до якого, сторони обумовили графік погашення кредиту та відсотків річних за користування кредитом.

Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору (частина №2), погашення відповідної частини кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до договору), шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок.

Нараховані в порядку передбаченому кредитним договором проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше 3 (трьох) банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці (п. 1.5.1.1. кредитного договору, частина №2).

За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, Позичальник зобовязаний сплатити ОСОБА_6 пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (п. 4.1.1. кредитного договору).

Відповідно до п. 1.9 ч.№2 кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній ОСОБА_6 частині у випадку невиконання, зокрема, Позичальником, своїх боргових та інших зобовязань за цим договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7.-2.3.14, 2.3.16, 2.3.17 та ст.3 цього договору), зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків. При цьому виконання боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

Кредитний договір №010/23-00/2 від 28.03.2008 р., відповідно до п.8.3. договору, набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього і діє до виконання сторонами взятих на себе зобовязань по цьому договору в повному обсязі.

Факт надання ОСОБА_6 кредитних коштів Позичальнику на підставі кредитного договору № 010/23-00/2 від 28.03.08р. підтверджується меморіальними ордерами №1728 від 28.03.2008 р. на суму 836 000,00 грн., №1750 від 31.03.2008 р. на суму 246 000,00 грн., №1964 від 04.04.2008 р. на суму 418 000,00 грн., виписками з рахунків Позичальника.

Неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.08р. стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 010/23-00/2 від 28.03.2008р., є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Умовами п.1.9. ч. №2 кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній ОСОБА_6 частині у випадку невиконання, зокрема, Позичальником, своїх боргових та інших зобовязань за цим договором ( в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7.-2.3.14, 2.3.16, 2.3.17 та ст.3 цього договору), зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків. При цьому виконання боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги.

Вимога вважається надісланою в день її направлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі. До направлення Вимоги на адресу позичальника поштою прирівнюється також її вручення позичальнику чи його представникам під розписку.

Всі повідомлення, які направляються сторонами одна одній у відповідності з договором, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або курєром за місцезнаходженням відповідної сторони (п. 6.4. ч. № 2 кредитного договору).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів надсилання позичальнику Вимоги про дострокове виконання Боргових зобовязань в цілому у визначений термін (на виконання положень п. 1.9. ч. № 2 кредитного договору), таким чином позивачем не доведено суду факту зміни терміну повернення кредиту, який визначений сторонами 28.03.2018р. Отже, на дату винесення рішення строк повернення кредиту в цілому є таким, що не настав.

Факт припинення приймання поштових відправлень у місто Луганськ, на чому наполягає позивач, не звільняє останнього від зобов'язання, прийнятого на себе умовами кредитного договору, підготувати Вимогу та звернутися до УДППЗ «Укрпошта» для отримання офіційної відмови у прийнятті кореспонденції. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів звернення до відповідача шляхом передачі електронних повідомлень, факсограм, телефонограм, не скористався альтернативними службами доставки пошти.

Отже, вимоги позивача про дострокове повернення кредиту в цілому є передчасними.

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторонами в кредитному договорі встановлено як строк дії договору - до виконання Сторонами взятих на себе зобовязань по цьому договору в повному обсязі, кінцевий строк повернення кредиту 28.03.2018р., так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів згідно графіку - щомісяця (в останній день місяця) для повернення платежів за кредитом, так і для процентів за користування кредитом, які сплачуються одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до матеріалів справи, на час звернення позивача до суду з позовом є підтвердженим та не спростований відповідачем факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. в сумі 100 000,00грн. за кредитом, в сумі 78 232,05 грн. по відсотках за користування кредитом.

Отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача та стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. в сумі 100 000,00грн. за кредитом, в сумі 78 232,05 грн. по відсотках за користування кредитом.

Вимоги позивача про стягнення 437 500,00 грн. кредиту є передчасними, тому не підлягають задоволенню при вирішенні цього спору, а оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню.

При виконанні відповідних обовязків та дій, обумовлених сторонами в кредитному договорі, кредитор не позбавлений права звернутися до суду за стягненням відповідної суми кредитної заборгованості.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

На підставі п.4.1.1. кредитного договору позивачем за період з 30.11.2014р. по 30.04.2015р. нарахована та вимагається до стягнення пеня в сумі 12 397,61 грн. - за прострочення повернення кредиту, в сумі 10 827,35 грн. - за порушення строків сплати процентів за користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення пені в загальному розмірі 23 224,96 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. ОСОБА_6 та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст.1 наведеного Закону, періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014р. №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 р. № 1053-р».

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014 р.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014р. не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.05.2015р. місцезнаходженням ФОП ОСОБА_8 є м. Луганськ.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право субєкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено неповне зясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. у справі № 913/229/15 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 ОСОБА_6" 437 500,00грн. кредиту за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. з підстав передчасного звернення з позовом на цю суму.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. у справі № 913/229/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги

Результати апеляційного провадження у справі №913/229/15 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_6» м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. (підписано 10.08.2015р.) у справі № 913/229/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. (підписано 10.08.2015р.) у справі № 913/229/15 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 ОСОБА_6" м. Київ 437 500,00грн. кредиту за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. скасувати.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. (підписано 10.08.2015р.) у справі № 913/229/15 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2015р. у справі № 913/229/15 в наступній редакції:

«Позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 банк ОСОБА_6» м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Луганськ про стягнення заборгованості кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. в сумі 638 957,01грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 банк ОСОБА_6» м. Київ заборгованість за кредитним договором № 010/23-00/2 від 28.03.2008р. в сумі 100 000,00 грн. за кредитом, в сумі 78 232,05 грн. за процентами за користування кредитом, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 564,64 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Господарському суду Луганської області видати наказ відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: Н.О. Мартюхіна

ОСОБА_3

Надруковано 4 екз.:

1-позивачу,

1-у справу,

1-ДАГС,

1-ГСЛО