Постанова № 52141777, 06.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.10.2015 справа №908/2980/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_4, особисто ОСОБА_5, за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги1. Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6", м. Маріуполь Донецької області 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Кривий Ріг Дніпропетровської областіна рішення господарського суду Донецької області від14.07.2015р.у справі№ 908/2980/15 /суддя Гринько С.Ю./за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м.Кривий Ріг Дніпропетровської областідо відповідачаПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6", м. Маріуполь Донецької областіпростягнення 109 378,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Донецького господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6» про стягнення 90 697,61грн.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятою господарським судом Донецької області 23.06.2015р., позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 42 541,80грн., пеню за період з 13.11.2014р. по 22.06.2015р. у розмірі 45 907,45грн., 3% річних за період з 13.11.2014р. по 22.06.2015р. у сумі 754,64грн. та інфляційних витрат за період з 13.11.2014р. по 31.05.2015р. у сумі 20 174,88грн.

Господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі № 908/2980/15 від 14.07.2015р. (суддя Гринько С.Ю.), яким позовні вимоги (з урахуванням збільшення) задоволено частково. Стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 42 541,80 грн., пеню у розмірі 11 547,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 18 867,71 грн., 3% річних у сумі 741,40 грн., судові витрати у сумі 1827 грн. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій рішення по справі просить скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог повністю. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального права та без врахування усіх обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подачу апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 908/2980/15.

20.08.2015р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

До Донецького апеляційного господарського суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з апеляційною скаргою, в якій просить відновити пропущений строк для подачі апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2015р. у справі № 908/2980/15 в частині нарахування пені та прийняти нове рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 39 512,54грн. Доводи обґрунтовані неправильним зясуванням судом обставин справи щодо підстав стягнення пені, а саме судом не був врахований розмір пені, який передбачений у договорі № 34-13ГЗК від 20.02.2013р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі № 908/2980/15 для спільного розгляду з раніш поданою та прийнятою апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6».

Від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на рішення суду від 14.07.2015р. у справі №908/2980/15.

В судове засідання зявилися представники сторін, які надали свої пояснення та просили апеляційний суд задовольнити кожний свою апеляційну скаргу.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши доводи та заперечення сторін, судова колегія зазначає наступне.

20.02.2013р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 34-13 ГОК (на придбання сир'евих, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), згідно якого постачальник зобовязується передати, а покупець сплатити матеріали: ел.матеріали, ел.обладнання, кабельно-проводникова продукція в асортименті (в подальшому ресурси) на умовах визначених договором.

Кількість, номенклатура ресурсів зазначена у специфікаціях до цього договору, які є його невідємною частиною (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, оплата ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі. Оплата здійснюється за поставлені ресурси протягом 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку або строку, визначеному у специфікації, який визначається з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених у п.6.4. договору.

Пунктом 6 договору встановлено, що прийомка ресурсів по кількості проводиться у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженою постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. П-6, зі змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ ДОСТ для даних ресурсів.

Згідно до приписів п.6.4 договору, постачальник зобовязаний надати покупцю до початку прийомки ресурсів наступні документи: рахунок на сплату ресурсів (оригінал), транспортні і супровідні документи (у тому числі товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал) при поставці автомобільним транспортом, залізничну накладу (копію) при поставці залізничним транспортом), сертифікат або паспорт якості постачальника або виготовителя (якщо постачальник є виготовителем), упаковочні документи, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (у визначених законом випадках), акт прийома-передачі ресурсів (в 2-х екз) оформлений з боку постачальника (оригінал), інші документи.

Відповідно до приписів п.6.5 договору, покупець має право відмовитися від поставлених ресурсів до надання документів, зазначених у п.6.4. договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, за специфікацією № 32 від 03.11.2014р. позивач поставляє відповідачу акумуляторну батарею KNB-29N до рації KENWOOD TK- 2260 в кількості 3 штук за ціною 410 грн. (без ПДВ) на суму 1230 грн. Строк оплати встановлений п.4 специфікації 10 календарних днів з моменту поставки.

За накладною № 91 від 03.11.2014р. через представника ОСОБА_6 який діяв на підставі довіреності № 544 від 03.11.2014р., відповідач отримав товар за специфікацією № 32 в повному обсязі.

Оплата за поставлений товар у сумі 1230грн. відбулася 23.03.2015р., що підтверджується витягом з банківського рахунку. Прострочка виконання грошового зобовязання складає 130 днів.

За специфікацією № 33 від 06.11.2014р. позивач зобовязався поставити відповідачу блок трьохфазовий і реле тиску АК-11Б на загальну суму 22 020 грн. на умовах оплати в термін 10 календарних днів з моменту поставки. Позивач виконав умови, визначені цією специфікацією, що підтверджується накладною № 93 від 12.11.2014р., за якою представник ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності № 565 від 06.11.2014р., отримана вся продукція без зауважень. Доказів сплати зазначеної продукції відсутні, прострочка грошового зобовязання складає з 22.11.2014р. по 21.05.2015р. 181 дні.

За специфікацією № 34 від 14.11.2014р. позивач зобовязався поставити відповідачу перелічений товар на загальну суму 20 521,80грн. на умовах оплати в термін 10 календарних днів з моменту поставки. Позивач виконав умови, визначені цією специфікацією, що підтверджується накладною № 94 від 14.11.2014р., за якою представником ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності № 565 від 06.11.2014р., отримана вся продукція без зауважень. Ця продукція залишилася не сплаченою. Прострочка виконання грошового зобовязання складає з 24.11.2014р. по 23.05.2015р. 181 день.

Крім того, наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 42 541,80 грн.

У звязку з чим позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 42 541,80 грн., пеню у розмірі 11 547,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 18 867,71 грн., 3% річних у сумі 741,40 грн., судові витрати у сумі 1 827 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст.11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його повернення або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.692 ЦК України).

Згідно приписів ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.629 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

Згідно приписів ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт отримання товару підтверджується наявними в матеріалах справи накладними. Представник відповідача також не заперечував, що ним було отримано від позивача товар за вищезазначеним накладними.

Як встановлено місцевим господарським судом:

- прострочка виконання грошового зобовязання мала місце за всіма поставками, зокрема по специфікації № 32 130 днів, по специфікації № 33 -181 дня, по специфікації №34 181 день.

- заборгованість за поставлений товар складає 42 541,80 грн.

На підставі ст. 101 ГПК України, Донецьким апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, інфляційних та три відсотка річних та встановлено наступне.

За специфікацією № 32 від 03.11.2014р. товар на суму 1 230грн. було поставлено 03.11.2014р., що підтверджується накладною № 91 від 03.11.2014р. Пунктом 4 специфікації передбачено строк оплати - протягом 10 календарних днів з моменту поставки. Оплата здійснена відповідачем 23.03.2015р.

Позивач у своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог не вірно зазначив дату погашення грошового зобовязання - 12.11.2014р. Про те, оскільки поставка була здійснена 03.11.2015р., то з урахуванням вимог 253 ЦК України кінцева дата розрахунку є 13.11.2014р. Отже, період, з якого починається нараховуватися пеня з 14.11.2014р. та закінчується моментом оплати.

Пеня за вказаний період з урахуванням подвійної ставки НБУ складає 153,87грн.

За специфікацією № 33 від 12.11.2014р. товар поставлено 12.11.2014р. (накладна №93 від 12.11.2014р.) на суму 22 020грн. Кінцевий строк оплати - 24.11.2014р. (з урахуванням вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України). Отже позивачем не вірно зазначено період, з якого починається нараховуватися пеня, який вважає, що цей строк розпочинається з 22.11.2014р.

Пеня за період з 25.11.2014р. по 21.05.2015р. з урахуванням застосування подвійної ставки НБУ складає 4 704,44грн.

За специфікацією № 34 від 14.11.2014р. поставка відбулась 14.11.2014р. (накладна №94 від 14.11.2014р.) на суму 20 521,80грн. Кінцевим строком оплати є 24.11.2014р., а тому пеня підлягає нарахуванню з 25.11.2014р., а не з 24.11.2014р., як зазначив позивач.

Пеня за період з 25.11.2014р. по 23.05.2015р. складає 4 451,82грн.

Перевіряючи розрахунок пені, судова колегія також враховувала, що згідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищевикладене, розмір пені, яка підлягає стягненню складає 9 310,13грн., а не 11 547,84грн., як зазначив місцевий господарський суд і не 39 305,98грн., як зазначив позивач по справі (заявник другої апеляційної скарги).

Твердження позивача, що пеня повинна бути розрахована відповідно до приписів п. 7.2. договору, яким передбачено, що пеня сплачується у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення, судової колегією не може бути взято до уваги з огляду на наступне.

Згідно приписів ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на який дорече посилається позивач, встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На цей час, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Стосовно стягнення інфляційних витрат.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Судова колегія вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду, що інфляційні витрати та 3 % річних не повинні нараховуватися на суму 1 230 грн. (поставка товару за специфікацією № 32, яка повинна бути сплачена 13.11.2014р.), у звязку зі сплатою відповідачем у повному обсязі вартості поставленого товару 23.03.2015р., оскільки стаття 625 ЦК України не містить положення, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, звільняється від сплати інфляційних та три відсотка річних у разі сплати основної заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача інфляційних витрат, оскільки зазначений розрахунок виконано позивачем на загальну суму заборгованості. Проте, поставка товару здійснювалась за різними накладними, виданих згідно специфікацій, а отже, за кожною поставкою виникає різний строк оплати.

За специфікацією № 32 сума інфляційних витрат за період листопад 2014 - березень 2015 (14.11.2014р.-23.03.2015) становить 322,90грн.

За специфікаціями № 33 та № 34 інфляційні витрати становлять 9 766,09грн. та 9 101,62грн. відповідно.

Отже, загальна сума інфляційних витрат складає 19 190,61грн.

Щодо стягнення 3%.

Судова колегія вважає, що підлягають стягненню 3 % річних лише у сумі 747,42грн.

Місцевий господарський суд розрахував період, за які повинні бути стягнуто 3% річних виходячи з періодів, які визначив позивач у заяві про збільшення позовних вимог.

Про те зазначені період визначено не правильно.

Так, за специфікацією № 32 період нарахування починається з 14.11.2014р. по 23.03.2015р. на суму заборгованості 1 230грн., розмір 3% річних становить 13,14грн.

За накладною № 93 від 12.11.2014р., виданою за специфікацією № 33, строк нарахування 3% річних на суму 22020 грн. починається з 25.11.2014р. по 22.06.2015р. та складає 380,07грн.

За накладною № 94 від 14.11.2014р. період нарахування річних на суму 20 521,80грн. починається з 25.11.2014р. по 22.06.2015р. та складає 747,42 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме; в частині стягнення суми основного боргу у сумі 42 541,80грн., пені у сумі 9 452,46грн., інфляційних витрат у сумі 19 190,61грн., 3 % річних в сумі 747,42грн.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає твердження відповідача (заявника першої апеляційної скарги), що у звязку з невиконанням позивачем умов п.6.4. договору у нього не наступив строк виконання зобовязання з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 662 ЦК України , продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежність товару або документів, що стосується товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав поставлений товар без жодного заперечення, а тому його посилання, що в нього не виник обовязок щодо оплати цього товару є безпідставним.

З огляду на наведене посилання заявників апеляційних скарг на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження у звязку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

В той же час. рішення по справі підлягає частковій зміні в частині визначення розміру трьох відсотків річних, інфляційних та пені, що підлягають стягненню на користь позивача.

Результати розгляду апеляційних скарг оголошено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 33,43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6», м. Маріуполь Донецької області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області у справі № 908/2980/15 від 14.07.2015р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області по справі № 908/2980/15 від 14.07.2015р. змінити частково, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_6, м. Маріуполь на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Кривий Ріг заборгованість в сумі 42 541,80грн., пеню в розмірі 9 310,13грн., інфляційні витрати в розмірі 19 190,61грн., 3% річних в сумі 747,42грн., судові витрати в сумі 1827,00грн.».

В іншій частині залишити рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2015р. у справі № 908/2980/15 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на адресу Вищого господарського суду України протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу, 2. відповідачу

1. у справу, 1. ДАГС

1. ГСДО