Рішення № 52141161, 05.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015р. Справа № 914/2488/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна»до відповідача:Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2»про:стягнення 236196 грн. 83 коп. (з яких: 145810,04 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О. І.

Представники:

Позивача:ОСОБА_3 представник (договір від 02.12.2013 р.)Відповідача:ОСОБА_4 директор (витяг з ЄДРЮОФОП від 29.01.2013 р. № 15720395) ОСОБА_5 представник (довіреність від 02.10.2015 р.)

22.07.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2559 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» до Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2» про стягнення 236196 грн. 83 коп. (з яких: 145810,04 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні).

Ухвалою суду від 23.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 15.09.2015 р.

02.09.2015 р. до суду за вх. № 36633/15 позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.09.2015 р. до суду за вх. № 38595/15 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

15.09.2015 р. до суду за вх. №4105/15 від позивача поступила заява про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем повернуто позивачу товар на загальну вартість 2453,75 грн. Відтак позивачем зменшено розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 233743,08 грн. (з яких: 143356,29 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні).

15.09.2015 р. до суду за вх. № 4126/15 від представника позивача поступила заява про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 15.09.2015 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 05.10.2015 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

02.10.2015 р. до суду за вх. № 42137/15 від відповідача поступив відзив на позовну заяву. У зазначеному відзиві відповідач визнав заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 143356,29 грн., просить суд зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання рішення на один календарний рік.

Представник відповідача визнав заборгованість перед позивачем, просив суд зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача та розстрочити виконання рішення на один рік.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (позивач) та Приватним підприємством «Захід ОСОБА_2» (відповідач) укладено договір № 046 (надалі Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, постачальник (позивач), на підставі заявок покупця (відповідача), зобов'язується поставити та передати у власність відповідача електропобутові інструменти торгівельної марки Einhell Germany AG (надалі - товар), а відповідач зобовязується прийняти такий товар та своєчасно оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору (п. 1.1. Договору). Найменування, асортимент, кількість, вартість товару зазначається сторонами у специфікаціях до кожної окремої поставки та є невідємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору). Товар відвантажується зі складу позивача та постачається на умовах DDU (місце постачання склад відповідача), відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2000 року. Всі витрати повязані з поставкою товару несе позивач (п. 2.1. Договору). Постачання товару позивачем здійснюється окремими партіями, на підставі заявок відповідача, погоджених з позивачем (п. 2.3. Договору). Ціна товару зазначається у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 4.1. Договору). Загальна вартість Договору складається з вартості всього відвантаженого товару, під час дії даного Договору, згідно з накладними, що підтверджують приймання-передачу товару позивачем відповідачу (п. 4.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 164985 грн. 79 коп., що підтверджується видатковою накладною від 30.09.2014 р. № YC03348 на суму 97845 грн. та видатковою накладною від 08.10.2014 р. № YC03447 на суму 67140 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.5. Договору, оплата кожної окремої партії товару здійснюється відповідачем у безспірному порядку протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, відповідно до п. 2.3. Договору, шляхом перерахування відповідачем відповідної суми коштів, яка відповідає вартості товару, на поточний рахунок позивача.

Отже, відповідач повинен був оплатити вартість товару, отриманого по видатковій накладній від 30.09.2014 р. № YC03348 до 14.11.2014 р., а по видатковій накладній від 08.10.2014 р. № YC03447 до 22.11.2014 р.

Порушуючи умови Договору, відповідач не здійснив повної оплати за отриманий товар, оплативши лише частину вартості товару, отриманого по видатковій накладній від 30.09.2014 р. № YC03348, у розмірі 19175 грн. 75 коп.

Станом на день зверненням з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становила 145810 грн. 04 коп.

Відповідно до п. 7.1. Договору, в разі порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день такої прострочки, а також штраф у розмірі 1% від загальної вартості поставленої позивачем партії товару. Обчислення пені починається на 15 календарний день з дати настання строку виконання зобовязання по сплаті.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано відповідачу 26604,57 грн. пені, 1458,10 грн. штрафу, 2250,38 грн. 3% річних та 60073,74 грн. інфляційних.

Станом на час розгляду справи, як стверджують сторони, відповідач повернув позивачу товар на суму 2453 грн. 75 коп.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву, визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 143356 грн. 29 коп., а також погодився із сумою пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, нарахованих позивачем. Також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення на один рік.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір від 05.12.2012 р. № 046, за своєю правовою формою, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором від 05.12.2012 р. № 046 передбачено забезпечення виконання зобовязань відповідача по оплаті вартості одержаного товару у виді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день такої прострочки, а також у виді штрафу у розмірі 1% від загальної вартості поставленої позивачем партії товару.

У підпункті 2.1. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами та доповненнями) розяснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 (із змінами та доповненнями) розяснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, у зв'язку із неповною оплатою відповідачем товару, отриманого по видатковій накладній від 30.09.2014 р. № YC03348, нараховано: пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки за період з 30.11.2014 р. 30.05.2015 р. на суму 14317 грн. 95 коп.; штраф у розмірі 1% від суми боргу - 786 грн. 70 коп.; 3% річних за період з 30.11.2014 р. 08.06.2015 р. на суму 1235 грн. 01 коп.; інфляційні за період з 30.11.2014 р. 08.06.2015 р. на суму 32412 грн. 06 коп.

Крім того, позивачем, у зв'язку із не оплатою відповідачем товару, отриманого по видатковій накладній від 08.10.2014 р. № YC03447, нараховано: пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочки за період з 07.12.2014 р. 07.06.2015 р. на суму 12286 грн. 62 коп.; штраф у розмірі 1% від суми боргу - 671 грн. 40 коп.; 3% річних за період з 07.12.2014 р. 08.06.2015 р. на суму 1015 грн. 38 коп.; інфляційні за період з 07.12.2014 р. 08.06.2015 р. на суму 27661 грн. 68 коп.

Перевіривши розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, проведені позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 26604,57 грн. пені, 1458,10 грн. штрафу, 2250,38 грн. 3% річних та 60073,74 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо обєктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем за отриманий товар у розмірі 143356 грн. 29 коп., виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» до Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2» про стягнення 236196 грн. 83 коп. (з яких: 145810,04 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 233743 грн. 08 коп. (з яких: 143356,29 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні).

Провадження у справі в частині стягнення 2453 грн. 75 коп. основного боргу слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відзиві відповідача на позовну заяву міститься клопотання про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

У відзиві відповідача на позовну заяву міститься клопотання про розстрочення виконання рішення на один рік.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе частково задоволити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення та розстрочити виконання даного рішення на шість місяці із сплатою заборгованості рівними частинами.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 510, 526, 546, 549, 625, 626, 627, 629, 655, 662, 663, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4, 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» до Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2» про стягнення 236196 грн. 83 коп. (з яких: 145810,04 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні) задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2» (пр. В. Чорновола, буд. 67, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 36360908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (вул. Чайки, буд. 16, с. Чайка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130; ідентифікаційний код 38275500) 233743 грн. 08 коп. (з яких: 143356,29 грн. основний борг; 26604,57 грн. пеня; 1458,10 грн. штраф; 2250,38 грн. 3% річних; 60073,74 грн. - інфляційні) з розстрочкою виконання рішення на шість місяці зі сплатою заборгованості рівними частинами:

-до 31 жовтня 2015 року-38957 грн. 18 коп.-до 30 листопада 2015 року-38957 грн. 18 коп.-до 31 грудня 2015 року-38957 грн. 18 коп.-до 31 січня 2016 року-38957 грн. 18 коп.-до 29 лютого 2016 року-38957 грн. 18 коп.-до 31 березня 2016 року-38957 грн. 18 коп.

3.Провадження у справі в частині стягнення 2453 грн. 75 коп. основного боргу - припинити.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Захід ОСОБА_2» (пр. В. Чорновола, буд. 67, м. Львів, 79058; ідентифікаційний код 36360908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна» (вул. Чайки, буд. 16, с. Чайка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130; ідентифікаційний код 38275500) 4723 грн. 94 коп. судового збору.

5.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.