Рішення № 52140927, 28.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2015Справа №910/18258/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"доПублічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест"провизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіннята за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"провизнання добросовісним набувачемСуддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)Голиця В.В. - представник;від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)Гордієнко А.О. - представник;від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", в якому просить суд:

- витребувати з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" одержаного на виконання нікчемного правочину майна - квартири №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7;

- визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" право власності на квартиру №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані порушенням під час укладення між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780, вимог п. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" даний правочин є нікчемним, що є підставою для повернення придбаного за нікчемною угодою майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/18258/15, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та призначено розгляд справи на 12.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третьої особи та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 16.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2015, за клопотання сторін судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/18258/15 на 15 днів, а у зв'язку з неявкою в судове засідання представників третьої особи, розгляд справи відкладено на 28.09.2015.

11.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання добросовісним набувачем об'єкта нерухомого майна (житлової нерухомості) - трикімнатної квартири загальною площею 65,0 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7, квартира 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у прийнятті зустрічної позовної заяви відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви у справі №910/18258/15 скасовано, а матеріали зустрічної позовної заяви направлено до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 судом прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання добросовісним набувачем та призначено її розгляд на 28.09.2015.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що укладенню договору купівлі-продажу від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780 передувало укладення попереднього договору купівлі-продажу спірного майна від 19.03.2015 № 4, на підставі якого позивачем за зустрічним позовом було сплачено відповідачу за зустрічним позовом гарантійний платіж у сумі 19307,56 коп., а прийняття коштів відповідачем за зустрічним позовом є, на думку позивача за зустрічним позовом, підтвердженням чинності та визнанням правочину. Позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що він не знав і не міг знати про будь-які обмеження щодо відчуження майнових прав ПАТ "Банк "Київська Русь", а тому є добросовісним набувачем спірного майна.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання, призначене на 28.09.2015 з'явився, первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що попередній договір №4 від 19.03.2015 був укладений між сторонами у простій письмовій формі та не був нотаріально посвідчений, як того вимагає чинне законодавство України, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780 між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі голови правління Братка Віктора Івановича та ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло ТОВ "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а вимога про визнання позивача за зустрічним позовом добросовісним набувачем спірного майна не відповідає, на думку відповідача за зустрічним позовом, способам захисту порушеного права, встановленим ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання, призначене на 28.09.2015 з'явився, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду відзив на первісний позов, в якому проти задоволення первісних позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, оскільки ні попередній договір №4 від 19.03.2015 ні договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780 укладений між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі голови правління Братка Віктора Івановича та ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" недійсними в судовому порядку не визнавались, відповідач за первісним позовом не знав і не міг знати про будь-які обмеження щодо відчуження майнових прав ПАТ "Банк "Київська Русь", у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом є добросовісним набувачем спірного майна, а право власності на спірне майно 20.03.2015 о 6:49 зареєстроване за ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", що підтверджується витягом №35187697 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Третя особа вимог ухвал суду не виконала, пояснень по суті спору не подала, про причини неявки суд не повідомила, про дату та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у судовому засіданні 28.09.2015 судом розглянуто заяву позивача за первісним позовом про забезпечення позову від 22.07.2015.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, позивачем не представлено належних доказів вчинення відповідачем жодних дій, направлених на відчуження цього майна.

За таких обставин, заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову від 22.07.2015 залишена судом без задоволення.

В судовому засіданні 28.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" в особі Голови правління Братка Віктора Івановича (продавець, ПАТ "Банк "Київська Русь", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Публічним акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" (покупець, ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено попередній договір купівлі-продажу № 4 (далі - попередній договір) відповідно до умов якого сторони зобов'язувались у строк до 23.03.2015 укласти договір купівлі - продажу наступного майна: квартира №2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7, має загальну площу 65,0 кв.м, житлову площу - 42,2 кв.м, складається з трьох кімнат і належить продавцю на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. 13.03.2013 за реєстровим номером 363, зареєстрованого 07.06.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві у державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером права власності 1555910 та реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 14727480000, витяг про реєстрацію 5839405 (п.1.1), покупець зобов'язаний сплатити на рахунок продавця суму в національній валюті України в розмірі 19307,56 грн. Зазначений гарантійний платіж сплачується покупцем за даним попереднім договором в якості підтвердження платоспроможності покупця (п.4) та розцінюється сторонами як аванс в рахунок оплати за основним договором (п.4.1).

Відповідно до виписки банку з рахунку відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 19.03.2015 останнім було перераховано 19307,56 грн., як гарантійний платіж за попереднім договором.

20.03.2015 між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Голови правління Братка Віктора Івановича та ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло ТОВ "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест", укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 780 (далі - договір), згідно умов якого продавець продав (передав у власність) покупцю квартиру №2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7, а покупець купив (прийняв у власність) її і сплатив належну ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договору (п.1), квартира, що відчужується має загальну площу 65,0 кв.м, житлову площу - 42,2 кв.м, складається з трьох кімнат і належить продавцю на підставі договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. 13.03.2013 за реєстровим номером 363, зареєстрованого 07.06.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві у державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером права власності 1555910 та реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 14727480000, витяг про реєстрацію 5839405 (п.2), продаж здійснено сторонами за 1930755,82 грн., які сплачено продавцю покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 1930755,82 грн., які знаходяться на поточному рахунку покупця у ПАТ "Банк "Київська Русь". Підписання договору сторонами свідчить про отримання грошових коштів продавцем та відсутність будь-який претензій фінансового характеру до покупця (п.4).

20.03.2015 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Голови правління Братка Віктора Івановича та ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло ТОВ "Компанія з управління активами "Авенір-Інвест" підписано акт прийому - передачі квартири за договором купівлі - продажу квартири від 20.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 780 у відповідності до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв квартиру № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Право власності на придбане за договором майно 20.03.2015 о 6:49 зареєстроване за ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", що підтверджується витягом №35187697 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 190 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.03.2015 № 61 про запровадження строком на три місяці, з 20.03.2015 року по 19.06.2015 включно тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у вказаній банківській установі - Волкова О.Ю.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 116 від 15.06.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Київська Русь" до 19.07.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua), є загальновідомою та в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

15.05.2015 ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулося до ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" з листом за вих. № 3953/16, у якому повідомило про нікчемність попереднього договору №4 від 19.03.2015 та договору купівлі-продажу від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780. З огляду на що у листі містилася вимога не вживати будь - яких дій, пов'язаних з відчуженням будь - яким чином квартири № 2 в м. Київ, вул. Хорива, будинок 7 та в строк до 20.05.2015 року погодити з банком та вжити необхідних заходів, спрямованих на застосування наслідків нікчемності договору купівлі - продажу квартири від 20.03.2015 року, який посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 780.

У відповідь на вказаний лист ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" на адресу ПАТ "Банк "Київська Русь" надіслано лист від 15.06.2015 за вих. № 6-15/15-1, у якому наголошено на тому, що ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" виконало свої обов'язки щодо оплати вартості придбаного майна, а на момент укладення спірного правочину йому не було відомо про будь - які обмеження щодо відчуження банком об'єктів нерухомості, у зв'язку з чим ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" просило не перешкоджати йому, як законному власнику нерухомого майна володіти й користуватися належною йому власністю.

Враховуючи вищевикладене, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн", в якому просить суд витребувати з незаконного володіння ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" одержаного на виконання нікчемного правочину майна - квартири №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7 та визнати за ПАТ "Банк "Київська Русь" право власності на квартиру №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Вказана норма серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, сторонами у справі 19.03.2015 укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна №4.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

В силу положень ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

З аналізу положень ст.220 Цивільного кодексу України вбачається, що договори, щодо яких сторонами не додержана встановлена згідно з вимогою закону нотаріальна форма, є нікчемними.

Враховуючи те, що сторони в порушення вимог ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України не дотримали нотаріальної форми посвідчення договору, встановленої ст. 657 Цивільного кодексу України для основного договору, суд дійшов висновку про нікчемність попереднього договору №4 від 19.03.2015 відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір мав бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсного правочину встановлені ст. 216 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2015 у справа № 910/20457/14.

Щодо договору купівлі - продажу від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780, то суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що була чинна станом на дату укладення спірного правочину, визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 16 ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, станом на дату укладення сторонами у справі спірного правочину, а саме 20.03.2015, Голова правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" В.І. Братко не мав повноважень на підписання будь-яких угод від імені банку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України), зокрема, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства і моральним принципам суспільства.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України).

З урахуванням положень ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийняття Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 19.03.2015 №61 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" з 20.03.2015 та про призначення уповноваженої особи Фонду Волкова О.Ю. на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" з цієї ж дати, суд приходить висновку про нікчемність укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 780.

Доводи відповідача за первісним позовом про необізнаність станом на дату укладення договору про запровадження у позивача за первісним позовом з 20.03.2015 тимчасової адміністрації не можуть бути підставою для висновку суду про дійсність вказаного правочину, оскільки ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить імперативні приписи щодо нікчемності таких угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто предметом віндикаційного позову виступає вимога власника, який не володіє майном, до невласника, який незаконно володіє цим майном, про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

З врахуванням того, що майно, яке є предметом нікчемного правочину (квартира № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 7) вибуло з власності банку поза його волею, внаслідок укладення нікчемного договору купівлі - продажу квартири від 20.03.2015 неуповноваженою на те особою - Головою правління ПАТ «Банк «Київська Русь», повноваження якого станом на дату вчинення правочину були призупинені з огляду на вимоги п. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак відповідне майно підлягає витребуванню незалежно від добросовісності набувача.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача за первісним позовом про витребування на його користь спірного майна, що є предметом нікчемної угоди.

У зв'язку з тим, спірне майно зареєстроване за відповідачем за первісним позовом внаслідок укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 780, є доведеним факт оспорення права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно.

Згідно зі ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивача за первісним позовом про визнання за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" права власності на квартиру №2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

Таким чином, первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.22 ст.5 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка була чинна станом на дату звернення позивача за первісним позовом до суду, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку була звільнена від сплати судового збору

У зв'язку з чим згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7 визначено, що ст. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Щодо вимог Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Сатурн" добросовісним набувачем спірного майна суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог зустрічного позову позивач за зустрічним позовом послався на те, що укладенню договору купівлі - продажу від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780 передувало укладення попереднього договору купівлі-продажу спірного майна від 19.03.2015 № 4, під час укладення якого позивачем за зустрічним позовом 19.03.2015 було сплачено гарантійний платіж у сумі 19307,56 грн. На думку позивача за зустрічним позовом, прийняття коштів відповідачем за зустрічним позовом є підтвердженням чинності та визнанням правочину. Позивач за зустрічним позовом стверджує про те, що не знав і не міг знати про будь-які обмеження щодо відчуження майнових прав ПАТ "Банк "Київська Русь", а тому є добросовісним набувачем спірного майна.

Вказані доводи позивача за зустрічним позовом суд відхиляє, оскільки станом на 20.03.2015 - дату укладення сторонами у справі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.03.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. та зареєстрований за № 780, Голова правління ПАТ "Банк "Київська Русь" В.І. Братко не мав повноважень на підписання будь-яких угод від імені банку і, як зазначалося вище, необізнаність покупця за договором не може бути підставою для висновку суду про дійсність вказаного правочину, оскільки ч. 3 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить імперативні приписи щодо нікчемності таких угод.

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Витребувати з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 52 А, ідентифікаційний код 35086626) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11, ідентифікаційний код 24214088) одержане на виконання нікчемного правочину майно, а саме: квартиру № 2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11, ідентифікаційний код 24214088) право власності на квартиру № 2, загальною площею 65,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива, будинок 7.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Сатурн» (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 52 А, ідентифікаційний код 35086626) 38615 (тридцять вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 12 коп. судового збору в доход Державного бюджету України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.10.2015.

Суддя Ю.М.Смирнова