Постанова № 52137822, 02.10.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2099/15

02 жовтня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» (далі ТОВ «ПК «Терполімергаз», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі Тернопільська ОДПІ, відповідач), у якому з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог (том 2 а. с. 53) просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 року

- № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64730,75 грн.;

- №0003631705 в частині збільшення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27356,40 грн.;

- № НОМЕР_2 повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Тернопільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПК «Терполімергаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 17.06.2015 року. На підставі вказаного акту перевірки 02.07.2015 року Тернопільською ОДПІ прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суми грошових зобовязань по податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію за порушення порядку ведення касових операцій, з якими позивач не погоджується в оскаржуваній частині, вважає їх неправомірними з огляду на таке.

По податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки зменшено у відповідних податкових періодах витрати товариства по господарській операції з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Інком» (далі ТОВ «Укр Інком») та по придбанню послуг у нерезидента ОДО «ИмпортХладСервис» на проведення семінарів по просуванні на території Республіки Білорусь продукції торгових марок «Терполімергаз» та «Пласт-Фасон», які на думку податкового органу, не носили реального характеру поставки та надання послуг.

Позивач зазначає, що договір поставки, укладений між позивачем та ТОВ «Укр Інком» виконаний, проведена фактична поставка товару з документальним оформленням господарських операцій, яка проводилась в межах господарської діяльності товариства та з метою отримання прибутку. Також позивач вказує, що придбання послуг у ОДО «ИмпортХладСервис» було обумовлене необхідністю просування продукції торгових марок «Терполімергаз» та «Пласт-Фасон» на території Білорусії. Як наслідок, товариство значно збільшило обсяги експорту товарів у Республіку Білорусь, тобто такі послуги придбавались з економічно обґрунтованою метою.

По податку з доходів фізичних осіб.

Податковий орган вважає, що ТОВ «ПК «Терполімергаз», орендуючи транспорті засоби у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зобовязане було при виплаті доходу таким орендодавцям у вигляді орендної плати нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Позивач зазначає, що у спірних правовідносинах орендодавцями виступають не фізичні особи, а фізичні особи підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і надання автомобілів в оренду здійснювалось в межах видів діяльності таких підприємців, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку. Відтак, у товариства відсутній обовязок при виплаті фізичній особі підприємцю платнику єдиного податку доходів за видами діяльності, які зазначені у свідоцтві такого платника, нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Щодо порушення Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Виявлене перевіркою порушення стосується того, що позивачем не переглянуто відповідно до пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.12.2004 року № 637, ліміт каси, який на початку діяльності товариства був встановлений за прогнозними розрахунками, та мав бути переглянутий за фактичними показниками діяльності товариства у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи. Оскільки ліміт каси за фактичними касовими оборотами не переглянуто, то він вважається невстановленим та дорівнює нулю. Перевіркою встановлено наявність залишків готівки у касі ТОВ «ПК «Терполімергаз» на кінець робочого дня, що вважається понадлімітною готівкою при відсутності відповідного наказу про встановлення ліміту в касі за фактичними показниками роботи підприємства, за що передбачено застосування штрафної санкції згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95.

Позивач не погоджуючись з даним порушенням та вказує, що підприємство не зобовязане було переглядати вже встановлений ліміт каси.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях до позовної заяви від 21.09.2015 року (том 1 а. с. 163-168) та додатково зазначив, що підприємство, серед іншого, займається діяльністю у сфері торгівлі різного виду товарів. Підприємство для цього використовує власні складські приміщення у місті Тернополі; для перевезення вантажів власні та орендовані транспортні засоби. У спірних господарських операціях з ТОВ «Укр Інком» придбання та перевезення товару оформлено належними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (ТТН). Придбаний товар в подальшому реалізовано постачальникам за вищою ціною, з метою отримання прибутку. Щодо відсутності сертифікатів якості на товар, на чому наголошував податковий орган, то представник ТОВ «ПК «Терполімергаз» зауважив, що чинне законодавства не передбачає сертифікацію товарів, що були предметом поставки. У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 04.08.2015 року (том 1 а. с. 21-26), додаткових запереченнях від 10.09.2015 року (том 1 а. с. 145-147) та зазначила, що за результатами перевірки ТОВ «ПК «Терполімергаз» встановлено завищення витрат в частині включення до їх складу витрат по придбанні товарів у ТОВ «Укра Інком» та послуг у ОДО «ИмпортХладСервис». В ході проведення перевірки ТОВ «ПК «Терполімергаз» не підтверджено фактичного постачання, руху товару. Такі висновки зроблені на підставі того, що надані для перевірки документи (видаткові накладні, ТТН) не в повній мірі відповідають вимогам первинного документу, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постачальник за даними автоматизованої інформаційної системи АС «Податковий блок» не є виробником продукції, яку постачав позивачу, відсутні факти її придбання в інших контрагентів, для перевірки не надані сертифікати відповідності на товар. Відповідач також вважає, що відсутнє реальне надання послуг ОДО «ИмпортХладСервис», оскільки представлені для перевірки документи не у повній мірі підтверджують факт надання таких послуг.

Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб, то висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що власниками транспортних засобів, які надавались в оренду товариству, виступали фізичні особи, а не фізичні особи підприємці, а тому Тернопільською ОДПІ і визначено ТОВ «ПК «Терполімергаз» у даних правовідносинах податковим агентом, який має нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Також правомірним вважає відповідач застосування штрафної санкції за перевищення встановленого залишку ліміту готівки в касі. При цьому зазначає, що товариством порушено вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині не встановлення ліміту касу за фактичними показниками діяльності товариства у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи, а тому ліміт каси дорівнював нулю. Перевіркою встановлено наявність залишків готівки у касі ТОВ «ПК «Терполімергаз» на кінець робочого дня, який вважається понадлімітним, та є порушенням касової дисципліни.

Представник відповідача вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті правомірно, та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ПК «Терполімергаз» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.03.2014 року (том 1 а. с. 14-15), позивач здійснює господарську діяльність згідно зі статутом, у тому числі проводить виробництво різного роду товарів, здійснює торгівлю товарами широкого асортименту (том 1 а. с. 190-208), знаходиться на обліку як платник податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстрований платником податку на додану вартість (том 1 а. с. 15-16).

Тернопільською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПК «Терполімергаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.11.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 17.06.2015 року № 3928/22-01/38417636 (том 1 а. с. 169-189). Відповідно до висновків акту перевірки, та враховуючи розрахунки донарахованих грошових зобовязань по кожному з порушень (том 1 а. с. 158-159) встановлено, серед іншого, такі порушення:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток підприємств внаслідок завищення витрат по операціях придбання товарів у ТОВ «Укр Інком» та послуг у ОДО «ИмпортХладСервис» у 2014 році на суму 258923,00 грн.;

- підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: ненараховано та несплачено податок з доходів фізичних осіб при виплаті орендної плати орендодавцям фізичним особам у загальній сумі 36925,20 грн.;

- пунктів 2.8, 2.9, 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме: збереження в касі підприємства готівки понад встановлений ліміт залишку в сумі 5119,56 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Тернопільською ОДПІ 02.07.2015 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на 323876,25 грн., у тому числі за основним платежем - 259101,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64775,25 грн., платником податків оскаржується податкове повідомлення-рішення у частині збільшення грошового зобовязання на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64730,75 грн. (том 1 а. с. 8, 158, том 2 а. с. 53);

- № НОМЕР_3, яким платнику податків збільшено суму грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 67243,12 грн., у тому числі за основним платежем 38325,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28917,14 грн.; платником податків оскаржується податкове повідомлення-рішення у частині збільшення грошового зобовязання на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27356,40 грн. (том 1 а. с. 12, 159, том 2 а. с. 53);

- № НОМЕР_2, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 на суму 10239,12 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі (том 1 а. с. 10).

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, у звязку з чим звернувся до суду.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні субєкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте субєктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобовязує субєкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та положення чинного законодавства по кожному з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

По податку на прибуток підприємств, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.07.2015 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір поставки товару № 0107 від 01.07.2014 року з ТОВ «Укр Інком» (постачальник), на підставі якого протягом липня 2014 року оформлено поставку поліетиленової продукції. По таких операціях ТОВ «ПК «Терполімергаз» включено до витрат за 2014 рік 712854,00 грн. Для перевірки позивачем були надані такі документи: договір, видаткові накладні та податкові накладні, ТТН, карти по рахунках 631 по контрагенту ТОВ «Укр Інком», платіжні доручення про перерахування коштів. На думку податкового органу, такі документи не містять усіх реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При проведенні перевірки відповідачем використані відомості інформаційної бази АС «Податковий блок», відповідно до яких ТОВ «Укр Інком» є новоствореним підприємством, обсяги придбання та постачання продукції у травні-червні 2014 року відповідно до поданих платником податків декларацій з податку на додану вартість відсутні. У липні 2014 року згідно з такою звітністю постачальником задекларовано податковий кредит в сумі 145121,24 грн., у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік відображено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 725606,25 грн. З аналізу постачальників ТОВ «Укр Інком» вбачається, що останній не придбавав поліетиленову продукцію, яка в подальшому реалізовувалась ТОВ «ПК «Терполімергаз». Використовуючи бази даних податкового органу АС «Податковий блок» також встановлено, що у ТОВ «Укр Інком» відсутні трудові та інших ресурси, основні фонди виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності, тобто товариство фактично не могло здійснювати господарські операції з поставки товарів ТОВ «ПК «Терполімергаз». Для перевірки також не надані сертифікати відповідності.

Враховуючи це, відповідачем зроблено висновок про відсутність реального виконання господарських операцій між ТОВ «Укр Інком» та ТОВ «ПК «Терполімергаз». По даному порушенню податковим органом донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 130609,28 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 32652,32 грн. (том 1 а. с. 158).

Інше порушення стосується зменшення витрат платнику податків через не підтвердження належними первинними документами отримання від фірми-нерезидента ОДО «ИмпортХладСервис» послуг по проведенню семінарів з метою просуванню продукції торгових марок «Пласт Фасон» та «Терполімергаз» на території Республіки Білорусь. Так, на думку податкового органу, для підтвердження таких витрат недостатньо наданих позивачем документів, а саме: договорів, програм семінарів, актів приймання передачі-виконаних робіт, належним підтвердженням отримання таких послуг могли б бути такі документи: перелік працівників білоруських підприємств, що брали участь у семінарі, звіт про пророблену роботу, дипломи встановленого зразка, трудові книжки із записами щодо підвищення кваліфікації.

По даному порушенню податковим органом донараховано податок на прибуток підприємств у розмірі 128313,72 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 32078,43 грн. (том 1 а. с. 158).

Суд не погоджується з висновкам акту перевірки в цій частині з огляду на таке.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункту 6 статті 138 ПК України).

Згідно з абзацом першим пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (частина друга статті 3 ГК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та доводи Тернопільської ОДПІ про відсутність реального виконання договору поставки, укладеному між позивачем та ТОВ «Укр Інком», а також договору про надання послуг ОДО «ИмпортХладСервис», судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, які включені ТОВ «ПК «Терполімергаз» до складу витрат при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток, зокрема, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування витрат, руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, наявність можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податків, а також зясування ділової мети таких правочинів, наявність економічного результату (ефекту, прибутку), і, навпаки, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне формування витрат та заниження податку на прибуток підприємств.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України, зокрема, суд зобовязував сторін надати всі докази на підтвердження обгрунтування позовних вимог та заперечення.

Оцінюючі надані сторонами докази на підтвердження мотивації сторін, суд не погоджується з позицією податкового органу у даній справі про те, що господарські взаємовідносини між ТОВ ПК «Терполімергаз» та ТОВ «Укр Інком», ОДО «ИмпортХладСервис», по яких позивач формував витрати, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, оскільки такі господарські операції носили реальний характер, підтверджені первинними документами, виходячи з такого.

Як встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТОВ «Укр Інком» (постачальник) було укладено договір постачання № 0107 від 01.07.2014 року, відповідно до якого постачальник зобовязувався поставити і передати у власність покупцю поліетиленову продукцію, поліетиленові труби, поліетилен і т.п., а покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, визначених договором.

Як вбачається з пояснень представника позивача кожна поставка товару, а саме: поліетилену у гранулах, труб тощо здійснювалась з оформленням видаткових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей, перевезення товару проводилось власними силами та з залученням інших перевізників на договірних умовах, з оформленням ТТН. На кожну поставку товару виписані податкові накладні.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду видаткові накладні, виписані за період з 01.07.2015 року по 25.07.2015 року на загальну суму поставки 870727,50 грн., кожна з яких містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; ТТН на підтвердження кожної з поставок продукції (том 1 а. с. 52-81). Станом на 30.09.2014 року розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі.

Щодо транспортування товару, то судом встановлено, що товариство використовує орендовані транспорті засоби, про що надано суду копію договору оренди транспортного засобу від 06.08.2013 року, укладеного з орендодавцем фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, а саме: сідлового тягача Е, марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, докази проведення розрахунків за оренду автомобіля (том 1 а. с. 127-132), а також про наявність водія в штаті товариства (том 2 а. с. 6-8), також перевезення товару проводилось за участю залученого перевізника - товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Терполімергаз» на підставі договору № 02-06 транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях від 01.06.2013 року (том 2 а. с. 9-17).

З пояснень представника ТОВ «ПК «Терполімергаз» вбачається, що підприємство використовує в господарській діяльності для зберігання товару складські приміщення по вулиці Лукяновича Д, будинок 8 в місті Тернополі, яке орендує у товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Терполімергаз» (том 2 а. с. 60-70).

В подальшому придбаний у ТОВ «Укр Інком» товар позивач реалізував товариству з обмеженою відповідальністю «Полімерна група «Терполімергаз», товариству з обмеженою відповідальністю «ТБК «Професіонал», ТОВ «Полтавський ДБК», ТОВ «Газ-Пласт», публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» та іншим субєктам господарювання, про що до матеріалів справи долучені копії видаткових накладних, за період з липня 2014 року по грудень 2014 року (том 1 а. с. 209-250, том 2 а. с. 1-5). Крім того, як вбачається з наданих суду доказів, позивач реалізував придбаний товар за вищою ціною з метою отримання прибутку від такої діяльності, тобто прибуток підприємства формувався не за рахунок податкової вигоди, господарські операції обгрунтовані розумною економічною причиною (діловою метою). Такі операції проводились товариством в межах його господарської діяльності.

Оцінюючи докази на відповідність вимогам чинного законодавства, суд враховує положення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, згідно з якими товарно-транспортна накладна визначена як обовязковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зазначені вимоги законодавства позивачем виконані, всі наявні первинні документи бухгалтерського обліку складені належним чином та підтверджують обставини реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, належними доказами підтверджено отримання товару від постачальника та його перевезення.

Доказом щодо відсутності обєктів оподаткування у позивача при придбанні товарів, на який посилається податковий орган, є аналіз інформації з автоматизованих інформаційних систем податкового органу, податкової звітності контрагента без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, тобто висновки податкового органу при перевірці контрагента ґрунтуються на припущеннях, а не на первинних документів бухгалтерського обліку постачальника.

Слід також зауважити, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання своїми контрагентами чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Суд оцінює достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємних зв'язок доказів у їх сукупності. В даному випадку, в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження фактичної поставки (перевезення) та використання у господарській діяльності ТОВ «ПК «Терполімергаз» товарів, які придбані у ТОВ «Укр Інком».

З огляду на встановлений судом реальний характер зазначених вище господарських операцій, можливі недоліки у заповненні ТТН (не зазначення повної адреси місця навантаження та розвантаження вантажу, на що звертав увагу представник відповідача) не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на витрати при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток. Щодо відсутності сертифікатів відповідності на товар, то відповідачем не доведено перед судом, що така продукція підлягає сертифікації в Україні з видачею відповідних сертифікатів якості. Найменування такого товару відсутнє у переліку продукції, що підлягає обовязковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 446/10746.

Крім того, судом встановлено, що по даних господарських операціях платнику податків також було донараховано грошове зобовязання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_5 від 22.12.2014 року, правомірність прийняття якого була предметом розгляду у справі №819/1070/15-а. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року у даній справі №819/1070/15-а, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 22.12.2014 року. Відтак, в силу частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Щодо іншого порушення, яке стосується придбання позивачем послуг у ОДО «ИмпортХладСервис», то судом встановлено таке.

07.03.2014 року та 02.06.2014 року між ТОВ «ПК «Терполімергаз» та ОДО «ИмпортХладСервис» було укладено договори № 03-14УО про проведення семінару та № 02/06 про надання послуг (том 1 а. с. 109-110, 117-120). Предметом і ціллю договорів було проведення семінарів у Республіці Білорусь щодо просування продукції торгової марки «Пласт Фасон» на ринку Білорусії серед монтажних організацій, які здійснюють діяльність по конструюванню, виготовленню, ремонту і наладці технічних пристроїв, які застосовуються на небезпечних виробничих обкатах газорозподільної системи та газоспоживання, а також підвищення кваліфікації спеціалістів Республіки Білорусь, які здійснюють діяльність по проектуванню, закупці, монтажу і наладці технічних пристроїв торгової марки «Терполімергаз», які застосовуються на небезпечних виробничих обєктах газорозподільної системи та газоспоживання.

Проведення семінарів відповідно до умов договору здійснювалось згідно з погодженими сторонами програмами (том 1 а. с. 116, 122). По виконанню послуг між сторонами підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2015 року та 02.06.2014 року відповідно (том 1 а. с. 115, 121). З актів вбачається зміст наданих послуг, дати та кількість проведених семінарів, місце проведення семінарів, відповідність проведених семінарів затвердженій програмі та видачу сертифікатів учасникам (том 1 а. с. 115, 121). Розрахунки між сторонами проведенні шляхом проведення взаємозаліку (том 1 а. с. 111-114, 123-125). Щодо отриманих послуг від ОДО «ИмпортХладСервис» директором ТОВ «ПК «Терполімергаз» надані суду письмові пояснення від 07.09.2015 року (том 1 а. с. 126).

Також судом встановлено, що позивач здійснював експорт продукції торгової марки «Пласт Фасон» та «Терполімергаз» до Республіки Білорусь. Так, 23.01.2014 року між позивачем (постачальник) та ЧП «Полимер Логистик» було укладено договір на поставку продукції. По даному договору була проведена лише одна поставка продукції у березні 2014 року на суму 1320304,00 рос. руб. (том 2 а. с. 18-23). Після проведення у квітні та червні 2014 року серії семінарів щодо просування продукції на території Білорусії торгових марок «Пласт Фасон» та «Терполімергаз» значно збільшилися обсяги поставок товарів таких торгових марок до Республіки Білорусь, про що свідчать вантажно-митні декларації, міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки-фактури (інвойси) про експорт ТОВ «ПК «Терполімергаз» товарів від 09.04.2014 року на суму 1308290,00 рос. руб., 06.05.2014 року на суму 1123262 рос. руб., 21.10.2014 року на суму 1302110,00 рос. руб., 02.12.2014 року на суму 1463832,00 рос. руб. (том 2 а. с. 24-139).

Наведені обставини та надані пояснення представником позивача підтверджують наявність економічної мети платника податку у придбанні послуг по просування продукції торгових марок «Пласт Фасон» та «Терполімергруп» на території Республіки Білорусії у вигляді збільшення обсягу експортних постановок продукції покупцям-нерезидентам та отримання прибутку (приросту активів).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, роблячи висновки про нереальність такої спірної господарської операції, зазначає про відсутність документів таких як, переліку працівників білоруських підприємств, що брали участь у семінарі, звіту про пророблену роботу, дипломів встановленого зразка, трудових книжок із записами щодо підвищення кваліфікації, разом з тим, не вказує, яка норма законодавства, у тому числі податкового, передбачає наявність таких документів для підтвердження даних бухгалтерського обліку платника податків. На переконання суду, надані ТОВ «ПК «Терполімергаз» первинні документи, які описані вище, а також пояснення представників позивача, з доведенням ділової мети і економічного результату господарських операцій, дають достатні підстави вважати реальним виконання договорів від 07.03.2014 року та 02.06.2014 року, укладених між ТОВ «ПК «Терполімергаз» та ОДО «ИмпортХладСервис» № 03-14УО про проведення семінару та № 02/06 про надання послуг. Відтак, позивачем по даних господарських операціях правомірно сформовано витрати, які враховані при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2014 рік.

Враховуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 у частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64730,75 грн.

По податку з доходів фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 02.07.2015 року.

В акті перевірки від 17.06.2015 року зазначено, що платником податків в порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1. статті 168 ПК України податок з доходів фізичних осіб від надання в оренду автомобілів на протязі періоду перевірки не нараховувався та не сплачувався, в результаті чого з ОСОБА_3 недоутримано 7650,00 грн. податку з доходів фізичних осіб, з ОСОБА_4 - 29275,20 грн. (том 1 а. с. 176). При цьому, таке порушення встановлене з посиланням на договори оренди транспортних засобів, які укладені з орендодавцями фізичними особами підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а не з фізичними особами).

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідачів, контролюючий орган виходив не з того, хто був стороною договору оренди фізична особа підприємець чи фізична особа, а з того, що транспортні засоби можуть бути зареєстровані лише за фізичною особою, відтак, у спірних правовідносинах орендодавцями виступали не підприємці, а фізичні особи, при виплаті орендної плати яким ТОВ «ПК «Терполімергаз» мало нарахувати та сплатити податок з доходів фізичних осіб.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом досліджено такі докази: копії договорів оренди транспортних засобів від 06.08.2013 року та 01.04.2014 року, укладених між позивачем (орендарем) та відповідно фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (орендодавцями) (том 1, а. с. 127-128, 133-135), копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_4, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, якими підтверджується правовий статус фізичних осіб підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (том 1, а. с. 136-137, 140-141, том 2 а. с. 48, 50); копії довідок про перебування на обліку як платників податків фізичних осіб підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 (том 2 а. с. 49, 51), копію свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_4 про перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року, з зазначенням видів господарської діяльності, зокрема, оренда автомобілів (том 2, а. с. 42), копію свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_3 про перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2013 року, з зазначенням видів господарської діяльності, зокрема, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (том 2, а. с. 52).

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, документом, який підтверджує право власності на автомобіль, є свідоцтво про реєстрацію автомобіля (технічний паспорт), видане відповідними органами; транспортні засоби (автомобілі) реєструються за юридичними та фізичними особами. Реєстрацію автомобіля за фізичною особою - приватним підприємцем законодавством не передбачено, а тільки за фізичною особою. Тобто орендуючи автомобіль у фізичної особи підприємця, власником такого автомобіля є саме фізична особа, а не фізична особа - підприємець. Однак це не означає, що власник цього автомобіля - фізична особа, яка є підприємцем, не може як приватний підприємець виступати стороною договору оренди транспортного засобу, оскільки відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності. На підставі правил, встановлених статтею 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їхня підприємницька діяльність.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

З аналізу даної правової норми та її попередньої редакції вбачається, що якщо раніше до 01.07.2012 року пункт 177.8 ПК України дозволяв не утримувати податок з доходів фізичних осіб, якщо такий дохід отримано підприємцем від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, то в подальшому законодавець фразу «…доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності…» замінив на «…доходу від здійснення нею підприємницької діяльності…», тобто при виплаті доходу підприємцю, субєкту господарювання достатньо мати лише копію документа, що підтвердить статус фізичної особи як підприємця.

У спірних правовідносинах орендодавцями виступали фізичні особи підприємці, про що платник податків надав не лише відомості про їх реєстрацію як фізичних осіб підприємців (копії свідоцтв про державну реєстрації), а й копії свідоцтв платників єдиного податку на підтвердження отримання доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ними видів діяльності. А тому ТОВ «ПК «Терполімергаз» не виступав у даних правовідносинах податковим агентом та мав обовязку нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Відтак, встановлені судом обставини та наведені правові норми спростовують висновок податкового органу про порушення позивачем вимог статті 168 ПК України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 02.07.2015 року в частині збільшення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27356,40 грн., підставні та підлягають до задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.07.2015 року № НОМЕР_2.

Актом перевірки від 17.06.2015 року встановлено порушення позивачем пунктів 2.8, 2.9, 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме: встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 5119,56 грн. Перевіркою встановлено, що товариством не переглядався ліміт каси, встановлений за прогнозованими показниками, на підставі фактичних показників діяльності, що є обовязковою вимогою пункту 5.2 Положення, відтак ліміт каси вважався нульовим і вся готівка, що перебувала в касі на кінець робочого дня і не здана підприємством до банку, вважалася понадлімітною.

Відповідно до пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат (пункт 2.9 Положення).

Згідно з пунктом 5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Відповідно до вимог пункту 5.2 цього ж Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси (пункт 5.3. Положення).

Судом встановлено, що ТОВ «ПК «Терполімергаз» зареєстроване як юридична особа з 15.11.2012 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (том 1 а. с. 14). Протягом листопада-грудня 2012 року товариство готівкових розрахунків не проводило (том 2 а. с. 105). Ліміт каси позивачем встановлено з 08.01.2013 року у розмірі 10000,00 грн. на підставі наказу директора товариства № 03/01-3 від 08.01.2013 року (том 2 а. с. 108). В подальшому ліміт каси не переглядався та не змінювався.

У спірному випадку ТОВ «ПК «Терполімергаз» як підприємство, що розпочало свою діяльність (15.11.2012 року) і одночасно підприємство, діяльність якого у період з 15.11.2012 року по 08.01.2013 року була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками (представник позивача не заперечував, що підприємство у цей період не проводило готівкових розрахунків), мало право відповідно до вимог пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні установити ліміт каси на перші три місяці роботи згідно з прогнозними розрахунками.

Також законодавець визначив, що в подальшому після спливу перших трьох місяців роботи підприємство має установити ліміт каси за фактичними касовими оборотами на підставі відповідного розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, форму якого передбачено у додатку 8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Зокрема, згідно з додатком 8 Положення субєкт господарювання має провести розрахунок за такими показниками: 1) готівкова виручка (надходження до кас, крім сум, що одержані з банків), 2) середньоденні надходження, 3) виплачено готівкою на різні потреби, а також на відрядження (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів), 4) середньоденна видача готівки, які визначаються фактично за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення (перегляду) ліміту каси. Тобто субєкт господарювання після перших трьох місяців роботи підприємства на підставі вже фактичних показників роботи, а не прогнозованих показників, зобовязаний розрахувати встановлення ліміту залишку готівки в касі, і на підставі такого обґрунтованого розрахунку установлений ліміт каси затвердити внутрішнім наказом підприємства.

При цьому, ліміт каси, встановлений позивачем 08.01.2013 року є саме прогнозованим, оскільки підприємство фактично пропрацювало менше двох місяців, а для розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі за фактичними показниками беруться касові обороти за три місяці роботи поспіль.

Відтак, у спірному випадку ТОВ «ПК «Терполімергаз» відповідно до вимог пункту 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зобовязане було установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців роботи переглянути за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення. Така норма містить імперативний припис, що є обовязковим для виконання субєктом господарювання.

Позивачем після закінчення перших трьох місяців роботи ліміт каси не переглядався за фактичними показниками діяльності. При цьому, Положення передбачає строк для такого перегляду ліміту каси - два тижні, тобто позивач повинен був переглянути прогнозований ліміт каси, встановлений наказом від 08.01.2013 року, у період з 08.04.2013 року по 23.04.2013 року.

Отже, виходячи з вимог пункту 2.8 глави 2, пунктів 5.2, 5.8 глави 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні суд дійшов висновку про те, що починаючи з 23.04.2013 року, у зв'язку із закінченням строків, встановлених пунктом 5.2 глави 2 вказаного Положення, та не встановленням позивачем іншого ліміту за фактичними показниками роботи, дія наказу № 03/01-3 від 08.01.2013 року про встановлення ліміту в касі у розмірі 10000,00 грн. припинилась, а готівка, що перебувала в касі позивача на кінець робочого дня після 23.04.2013 року і не здана відповідно до вимог цього Положення, є понадлімітною.

Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.11.2012 року.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що у спірному випадку ліміт каси вважається встановлений на рівні граничних розмірів, визначених абзацом п'ятим пункту 5.4 Положення, тобто 170,00 грн., з огляду на таке.

Абзацом п'ятим пункту 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів (додаток 8), дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дана норма стосується випадку, коли підприємством переглянуто ліміт каси, встановлений за прогнозними розрахунками, на підставі фактичних касових оборотів за три місяці роботи поспіль, і відповідно до такого розрахунку середньоденний показник дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У спірному випадку, як зазначав представник позивача, ліміт каси взагалі не переглядався, розрахунок ліміту касу на підставі фактичних касових оборотів не складався. Іншого наказу щодо установлення ліміту каси по підприємству немає.

Крім того, аналогічні письмові пояснення були надані директором ТОВ «ПК «Терполімергаз» під час проведення перевірки у листі № 35-01 від 28.05.2015 року, а саме: «Стосовно лімітів каси ТОВ «ПК «Терполімергаз» повідомляємо, що ліміт каси у 2012 році не встановлювався, у 2013 році встановлений ліміт каси в сумі 10000,00 грн. згідно наказу № 03/01-3 від 08.01.2013 року, що діяв протягом 2013-2014 років без змін» (том 2 а. с. 104).

Відповідно до абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995, № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки факт порушення касової дисципліни доведено, то відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «ПК «Терполімергаз» штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 на суму 10239,12 грн., в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відтак, з наведених вище підстав та виходячи із передбачених статтею 162 КАС України повноважень суду при вирішенні справи, адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ від 02.07.2015 року № НОМЕР_1 та №0003631705 в тій частині, в якій вони оскаржувалися, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі статтею 94 КАС України у звязку з частковим задоволенням позову з позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1339,80 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 02 липня 2015 року:

- № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 323653,75 грн., у тому числі за основним платежем 258923,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64730,75 грн.;

- №0003631705 в частині збільшення грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 64281,60 грн., у тому числі за основним платежем 36925,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27356,40 грн.;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерна компанія «Терполімергаз» (місто Тернопіль, вулиця Микулинецька, 31, код ЄДРПОУ 38417636) у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять девять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, який перерахувати на рахунок № 31216206784002, отримувач коштів УДКСУ у місті Тернополі, код отримувача 37977726, банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача 838012, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 07 жовтня 2015 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.