Постанова № 52137805, 14.09.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2291/15

14 вересня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісній І.М.

при секретарі судового засідання Дармограй Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та зняти усі обмеження, накладені арешти на майно в тому числі оголошення заборони на його відчуження, що належать ОСОБА_1 і скасування постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ВП№45386255 від 19 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

04 листопада 2014 року ПАТ "Універсал Банк" звернувся до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданого Тернопільським міськрайонним судом по справі №607/2594/13-а.

Постановою ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 11.11.2014 р. відкрито виконавче провадження та надано строк боржнику ОСОБА_1 строк до18.11.2014 р. для самостійного виконання рішення суду.

Вказана постанова надіслана позивачці за адресою АДРЕСА_1.

19 листопада 2014 року державним виконавцем Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору.

23.07.2015 р. постановою ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по виконанню постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору.

Про існування вказаної постанови позивачу стало відомо 28 липня 2015 р..

Згiдно з квитанцією №022В601151690027 вiд 18.06.2015 року боржником ОСОБА_1 на рахунок стягуавча ПАТ "Універсал Банк" сплачено кошти в сумі 250 000 грн.

10 липня 2015 року до ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від ПАТ "Універсал Банк" надiйшла письмова заява стягувача про повернення виконавчого документу та зняття арешту на майно боржника ОСОБА_1

З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що самостiйно виконала рiшення суду, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою примусових заходiв виконаннята вчинення вiддiлом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходiв примусового виконання рiшення вiдповiдно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» .

Відповідач стверджує, що строк на добровільне виконання рішення суду сплинув, а самостiйна сплата боржником на рахунок стягувача боргу не позбавляє вiддiл державної виконавчої служби права на стягнення виконавчого збору.

Однак сам по собі сплив строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, не є тiєю достатньою пiдставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника, в такому випадку необхiдно ще вчинення державним виконавцем ряду дiй, спрямованих на примусове виконання.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадiя судового провадження та примусове виконання рiшень iнших органiв (посадових осiб) це сукупнiсть дiй органiв i посадових осiб, що спрямованi на примусове виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), якi провадяться на пiдставах, в межах повноважень та у спосiб, визначених цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, прийнятими вiдповiдно до цього Закону та iнших законiв, а також рiшеннями, що вiдповiдно до цього Закону пiдлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днiв з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про вiдкриття виконавчого провадження в якiй вказує про необхiднiсть боржнику самостiйно виконати рiшення у строк до семи днiв з моменту винесення постанови та зазначає, що у разi ненадання боржником документального пiдтвердження виконання рiшення буде розпочате примусове виконання цього рiшення iз стягненням з боржника виконавчого збору i витрат, повязаних з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, передбачених цим Законом.

Сплив 18.11.2014 р. строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, сам по собi не є тiєю достатньою пiдставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збiр стягується на пiдставi постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рiшення добровiльно не виконано, а державним виконавцем вчинено дiї, спрямованi на примусове виконання, якi в цьому випадку не вчинялися.

Окрiм того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разi отримання документального пiдтвердження про повне виконання рiшення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закiнчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збiр та витрати, повязанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, у такому разi з боржника не стягуються.

В судовому засіданні встановлено, що уся переписка сторін здійснювалась з вказанням адреси ОСОБА_1 АДРЕСА_1 за якою вона не проживає, відтак будь-яких листів від ОСОБА_2 відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції не отримувала взагалі.

При цьому відповідачем 20.11.2014 р. здійснено запит у відділ адресно - довідкової роботи УДМС України в Тернопільській обл. щодо місця реєстрації позивача і 24.11.2014 р. отримано відповідь з адресою її реєстрації АДРЕСА_2.

При цьому відповідачем і після 24.11.2014 р., коли державному виконавцю Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції стало відомо місце реєстрації і проживання ОСОБА_1 уся кореспонденція надсилалась їй за адресою АДРЕСА_1, де вона не зареєстрована і не проживає.

З огляду на викладене судом не встановлено факту вчинення вiддiлом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходiв примусового виконання рiшення.

Вiдповiдно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рiшення є звернення стягнення на кошти та iнше майно боржника, звернення стягнення на заробiтну плату (заробiток), доходи, пенсiю, стипендiю боржника, вилучення в боржника i передача стягувану певних предметiв, зазначених у рiшеннi; iншi заходи, передбаченi рiшенням.

Аналогічна правова позиція про те, що якщо судом не встановлено факту вчинення вiддiлом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходiв примусового виконання рiшення, то сам по собі сплив строку, наданого для добровiльного виконання рiшення суду, не є тiєю достатньою пiдставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника, а в такому випадку необхiдно ще вчинення державним виконавцем дiй, спрямованих на примусове виконання рішення висловлена в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року по справі №3-218гс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За вказаних обставин з врахуванням того, що судом не встановлено факту вчинення ОСОБА_2 вiддiлом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження заходiв примусового виконання рiшення позовна заява є підставною та підлягає до задоволення в частині скасування постанови державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ВП№45386255 від 19 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору .

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання вчинити дії та зняти усі обмеження, накладені арешти на майно в тому числі оголошення заборони на його відчуження, що належать ОСОБА_1, то ці вимоги не можуть бути задоволені з огляду на те, що передбачають захист прав позивачки у майбутньому, а завданням адміністративного судочинства є захист уже порушених прав, свобод та інтересів

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону у разi отримання документального пiдтвердження про повне виконання рiшення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закiнчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збiр та витрати, повязанi з органiзацiєю та проведенням виконавчих дiй, у такому разi з боржника не стягуються, а відтак державний виконавець зобов'язаний закiнчити виконавче провадження та зняти усі обмеження, накладені арешти на майно в тому числі оголошення заборони на його відчуження, що належать ОСОБА_1, а у випадку його відмови у позивачки виникне право на захист за яким вона зможе звернутись до суду.

На підставі викладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Постанову державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ВП№45386255 від 19 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяПодлісна І.М.