Постанова № 52137287, 16.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.09.2015Справа № 814/2526/15

м. Миколаїв

10:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомЮжноукраїнської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 до відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55001 простягнення податкового боргу в сумі 1268,81 грн., Южноукраїнська обєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі ОДПІ або позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач) податкового боргу в сумі 1268,81 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 31).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі і копія повістки, які суд направив відповідачу повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «за зазначеною адресою адресат не проживає» (ар. с. 21-24, 29-30). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд

в с т а н о в и в:

Відповідач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 07.07.2000 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 13-14), та був узятий на облік в органах ОДПІ в якості платника податків.

Згідно із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (ар. с. 11), відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку. В заяві відповідач вказав вид діяльності: « 52.72.2 Ремонт інших побутових електричних товарів» та є платником єдиного податку першої групи.

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі мінімальна заробітна плата) та третьої групи у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Згідно з абзацом 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом.

Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення. Позивач направив відповідачу податкову вимогу № 323-25 від 24.02.2015, яка була повернута до органів ОДПІ без вручення, з відміткою поштової установи «За закінченням терміну зберігання».

Згідно з розрахунком суми податкового боргу (ар. с. 10), відповідач не сплатив єдиний податок за 2014 рік в сумі 1268,81 грн.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55001 (РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг по сплаті єдиного податку на користь держави (з зарахуванням до місцевого бюджету банк отримувача ГУДКС в Миколаївській області, МФО 826013, ідентифікаційний код 37564671, єдиний податок з фізичних осіб р/р 31414699700010 призначення платежу «140» - погашення податкового боргу) в сумі 1268,81 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв