Ухвала суду № 52133067, 01.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/3792/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні

на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в м. Херсоні про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання незаконними дій УПФУ в м. Херсоні щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в м. Херсоні від 13 грудня 2012 року № 69 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, як матері інваліда з дитинства і зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13 вересня 2012 року. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач безпідставно відмовляє їй в призначенні пільгової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, позов задоволено. Визнано неправомірною відмову УПФУ в м. Херсоні у призначенні ОСОБА_4 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за віком як матері інваліда з дитинства з 13 вересня 2012 року.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Херсоні порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу ОСОБА_4 просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що ухвалені судами рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 згідно медичного висновку №65 14 листопада 1995 року визнана інвалідом з дитинства до 16 років.

Згідно виписки із історії хвороби інвалідність їй продовжувалася до 16 років (до 2004 року).

Відповідно до довідки МСЕК №004731 ОСОБА_6 01 червня 2004 року визнана інвалідом третьої групи внаслідок захворювання з дитинства (туговухість ІІІ ступеня).

Позивач звернулася до УПФУ в м. Херсоні із завою про призначення пенсії у 50 років, як матері інваліда з дитинства.

Рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій УПФУ в м. Херсоні від 13 грудня 2012 року № 69 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з тих причин, що її донька ОСОБА_6 визнана інвалідом у семирічному віці, при цьому комісія послалася на пункт 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що у разі, якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показники для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуване рішення не ґрунтується на законі, оскільки Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» не містять такої обов'язкової умови для призначення пенсії за віком матері інваліда з дитинства, як встановлення дитині інвалідності до досягнення нею шестирічного віку, а тому УПФУ в м. Херсоні необґрунтовано відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте такі висновки судів помилкові.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон № 1058-ІV, який набрав чинності 01 січня 2004 року.

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів дійшла такого правового висновку.

Мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14.

Судами встановлено, що дитина позивача ОСОБА_6 визнана дитиною-інвалідом у семирічному віці.

В матеріалах справи на а.с. 13 наявна копія довідки № 1231/7, виданої Лікарсько-консультативною комісією КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С. Лучанського» 11 вересня 2012 року, в якій зазначено, що ОСОБА_6 1988 року народження, згідно висновку комісії, встановлено діагноз двосторонній неврит слухових нервів (туговухість І-ІІ ступенів), а вона потребувала догляду матері до шестирічного віку. В 1995 року (в семирічному віці) встановлено діагноз туговухість ІІІ ступеня, у зв'язку з чим визнана інвалідом з дитинства.

Проте, суди не дали оцінки цьому висновку лікарсько-консультативної комісії та не встановили вказаних обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити частково.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 30 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак