Ухвала суду № 52129725, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/8122/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника Приватного акціонерного товариства «Вінницький дослідний завод» - Диковицького О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - ДПІ) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі № 802/4417/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницький дослідний завод» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0009081501 від 25.10.2013 року щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість.

Зазначило, що не погоджується з висновками податкового органу щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

19 грудня 2013 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0009081501 від 25.10.2013 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суди зазначили, що Товариство не заявляло наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймало та не зверталося до податкового органу із необхідною заявою щодо сум, визначених в рядку 24 декларації.

Податковим органом при перевірці безпідставно були застосовані до Товариства вимоги п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування зазначеного податку.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 9.10.2013 року до 17.10.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо достовірності ним нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2013 року, за наслідками якої 17.10.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України завищений залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 3 000 442,00 грн.

25 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0009081501 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 3 000 442,00 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.,п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 200.7 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має, право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суди обгрунтовано зазначили, що застосування положень пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Відображення Товариством у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Товариство не заявляло свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймало та не зверталося до податкового органу із необхідною заявою щодо сум визначених в рядку 24 (26 попередньої форми) декларації, податковий орган при здійсненні перевірки безпідставно застосував до Товариства вимоги п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.