Ухвала суду № 52129724, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/32870/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Паламар Л.В.

відповідача 1: Дрозу І.С.

відповідача 2: не з'явився

третьої особи: не з'явився

прокуратури: Кузнєцова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року

у справі № 2а-10601/12/2670

за позовомПриватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвітретя особаДержавна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,за участюПрокуратури м. Києва,провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Бліц-Інформ») звернулось з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКС України) третя особа Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - ДПІ), за участю Прокуратури м. Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Бліц-Інформ» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 року касаційну скаргу ПАТ «Бліц-Інформ» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 року адміністративний позов (з урахуванням уточнених позовних вимог) задоволено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу ГУ ДКС України посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПАТ «Бліц-Інформ» залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Крім того, у вищевказаному запереченні відповідач 2 просить здійснити розгляд справи за відсутності ГУ ДКС України, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі ГУ ДКС України.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач 1, посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року - без змін.

Крім того, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на його правонаступника - Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце касаційного розгляду повідомлений належним чином, відповідно до вимог частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суду ухвалила розглянути справу без участі представника ДПІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, відповідача 1 та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Бліц-Інформ» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2012 року № 370/40-40/23-20/20050164.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо безпідставного віднесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка не підтверджена перевіркою: за листопад та грудень 2011 року, що підлягає зменшенню; пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК України, з підстав завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 та грудень 2011 року; підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за грудень 2011 року в розмірі 250 683,00 грн., за січень 2012 року - 237 525,00 грн. та підлягає зменшенню.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган наголошував на тому, що позивачем імпортовано на митну територію України товари (фарбу друкарську), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2015 року, а тому суми сплаченого податку на додану вартість при такому імпорті не відносяться до податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 року № 0000042310, яким ПАТ «Бліц-Інформ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 488 208,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 244 104, 00 грн.

Суд апеляційної інстанцій визнав обґрунтованими такі висновки контролюючого органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 7 підрозділу ХХ ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення товарів, визначених пунктом «о» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», для використання у власній виробничій діяльності.

Відповідно до пункту «о» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» від сплати мита звільняються до 1 січня 2015 року товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) такі коди, зокрема: 3215 11 00 00 Фарба друкарська чорна, 3215 19 00 00 Фарба друкарська, крім чорної.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді ПАТ «Бліц-Інформ» під час імпорту фарби друкарської жовтої, червоної, синьої, призначеної для офсетного друку (код товару 3215 19 00) та фарби друкарської чорної, призначеної для офсетного друку (код товару 3215 11 00) сплатило податок на додану вартість при митному оформленні цієї продукції та за фактом такої сплати відобразило у податковій звітності відповідні суми податку у складі податкового кредиту.

Водночас, в силу податкового законодавства, що є спеціальною нормою закону щодо спірних правовідносин, зазначені імпортні операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим у позивача був відсутній обов'язок зі сплати цього податку при розмитненні товару (фарби друкарської), а відтак перераховані позивачем суми податку на додану вартість за операціями, що звільнені від оподаткування, є надміру сплаченим податком щодо повернення якого існує окремий порядок, а факт безпідставної сплати податку на додану вартість до бюджету не є обставиною, з якою стаття 198 ПК України пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України вказано, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. В пункті 200.4 статті 200 ПК України зазначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відтак, віднесення позивачем сум податку на додану вартість за операціями, звільненими від оподаткування, до складу податкового кредиту суперечить нормам статей 197. 198. 201, 200 та пункту 7 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун