Ухвала суду № 52129485, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/57653/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Лосєва А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі №826/10774/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 №0009631703.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку від 04.01.2012, виданого позивачу ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на 2012 рік, позивач зареєстрований як платник єдиного податку за видами діяльності: «Надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна», «Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації», «Малярні роботи та скління», місце провадження господарської діяльності відповідає адресі нежилих приміщень, які належить позивачу та здаються в оренду.

В обґрунтування спірного податкового повідомлення-рішення відповідач зазначає, що земельний податок за земельні ділянки, по яких не було оформлено право власності (відсутній державний акт) має бути сплачений незалежно від того, чи має фізична особа статус фізичної особи-підприємця платника єдиного податку. Крім того відповідач вважає, що позивач неправомірно перебуває на спрощеній системі оподаткування, як такий, що здає в оренду нежитлові приміщення, загальна площа яких перевищує 300 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; - земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно до п. 269.2 ст. 269 ПК України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Пунктом 291.2 ст. 291 ПК України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою ( глава 1 розділу XIV цього Кодексу), з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» - суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював у перевіряємий період свою діяльність, згідно свідоцтв платника єдиного податку, шляхом здавання в оренду власного нерухомого майна, з метою отримання прибутку, тобто в рамках здійснення підприємницької діяльності.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку, що позивач звільнений від сплати земельного податку у зв'язку із здаванням нерухомого майна з метою отримання прибутку, а відтак законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення та визначення позивачу зобов'язання зі сплати земельного податку у відповідача не має.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.М. Лосєв