Ухвала суду № 52129475, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/800/66586/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року

по справі №825/3286/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» (надалі - ПАТ «Ніжинський механічний завод»)

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (Ніжинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2013р. позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської ОДПІ у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000282200 від 23.05.2013р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, Ніжинською ОДПІ у Чернігівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський механічний завод» з питань законності та повноти нарахування і сплати до бюджету м.Ніжина орендної плати за договорами оренди землі від 24.12.2003р. (земельна ділянка площею 4,9485 га) та 22.03.2006р. (земельна ділянка площею 8,6499 га) укладених з Ніжинською міською радою, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., про що складено акт №512/22-14312565 від 07.05.2013р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.288.5.1 п 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, а саме, визначення в податковій декларації по платі за землю на 2011р. та 2012р. річної суми платежу орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності у меншому ніж трикратний розмір земельного податку та обрахованого згідно ст.274 розділу XIII Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження орендної плати за землю за січень-грудень 2012 року.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013р. №0000282200, яким ПАТ «Ніжинський механічний завод» збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що 29.12.2003р. між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №234, відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІV скликання від 24.12.2003р. із земель державної власності надає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,9485га, яка знаходиться в м. Ніжині, вул. Курилівська,58. На земельній ділянці знаходяться нежитлові будівлі. Пунктом 2.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у розмірах на рівні ставки земельного податку, 3009,87 грн. за 1 календарний місяць.

В подальшому, до даного договору 28.07.2008р. укладено додатковий договір, відповідно до якого внесено зміни в розділ І, а саме: Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в м.Ніжині по вул.Курилівська, 56-А, а також 18.04.2012р. укладено додатковий договір, відповідно до якого внесено зміни в п.1 ч.5 - «нормативно грошова оцінка земельної ділянки складає відповідну суму», п.2 п.п.2.3 - «орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рівні 3 (трьох) ставок земельного податку та становить 18454,19грн. за один календарний місяць», доповнено розділ «Права та обов'язки сторін» п. 3.3 «Міська рада має право в односторонньому порядку вносити зміни в розмір орендної плати у зв'язку з підвищенням цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та затверджених сесією Ніжинської міської ради шляхом укладання додаткової угоди», який набирає чинності з 29.12.2012р.

Також, 27.03.2006р. між Ніжинською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, на підставі рішення ХІІІ сесії ХХІV скликання Ніжинської міської ради від 24.12.2003р. та ХХХІ сесії ІV скликання Ніжинської міської ради від 22.03.2006р., яка знаходиться у м.Ніжині по вул. Б.Хмельницького, 37. Земельна ділянка загальною площею 8,6499га, у тому числі 3,6785га - під будівлями, 4,9714 - господарчий двір. Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі на рівні ставки земельного податку, що складає 6704,35грн за 1 календарний місяць.

Відповідно до умов вищезазначених договорів оренди плата за землю у перевірений період має вноситись землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі одного земельного податку.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Аналогічні положення містяться в Законі України «Про оренду землі».

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом п.п.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Як вбачається з акту перевірки №512/22-14312565 від 07.05.2013р., під час її проведення було виявлено порушення щодо сплати орендної плати за січень-грудень 2012 року за земельні ділянки площею 8,6499га., згідно Договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006р. за №466 та площею 4,9485га. гідно Договору оренди земельної ділянки від 24.12.2003р. №234.

Разом з тим, у названому акті перевірки контролюючий орган зазначає, що у жовтні 2012р. було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський механічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р. у зв'язку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податкових розрахунках з плати за землю за 2011-2012 роки, за результатами якої складено акт від №1077/22-14312565 від 22.10.2012р., в якому зазначено порушення щодо заниження орендної плати за грудень 2011 року, січень-травень 2012 року.

Таким чином, під час проведення перевірки, за наслідками якої складено акт №512/22-14312565 від 07.05.2013р., контролюючим органом виявлено порушення щодо сплати орендної плати за землю за період, який вже був предметом попередньої перевірки.

Крім того, в цьому акті перевірки зазначено, що станом на 24.04.2013р. справа по акту перевірки №1077/22-14312565 від 22.10.2012р. знаходиться у судовому розгляді.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було враховано зазначену обставину.

При цьому, необхідно також врахувати які саме земельні ділянки та їх розмір стали підставою для нарахування зобов'язань згідно акту перевірки №1077/22-14312565 від 22.10.2012р.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 02.12.2014р. по справі №21-274а14 та постанові від 07.04.2015р. №21-117а15, яка в силу норми ч.1 ст.2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун