Ухвала суду № 52129355, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/9991/78306/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року

у справі № 2-а-6824/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явал Україна»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Явал Україна» (далі - ТОВ «Явал Україна»; позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000532220 від 28 травня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Явал Україна» судові витрати в розмірі 2 324,73 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Крім того, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС на Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Явал Україна» з питань правильності відображення в податковому обліку відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 166/2220/30988447 від 02 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532220 від 28 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 232 473,00 грн. (232 473,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на невключення до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми безнадійної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, а саме - суми нарахованих, але не сплачених відсотків за користування кредитними коштами, отриманими від нерезидента «Yawal System» S.A. (Польща) за договорами про фінансову допомогу від 13 вересня 2000 року та від 24 лютого 2001 року.

Зокрема, з'ясовано, що між позивачем та нерезидентом «Yawal System» S.A. (Польща) укладено договори про фінансову допомогу від 13 вересня 2000 року та від 24 лютого 2001 року, на виконання яких нерезидент перерахував на адресу товариства грошові кошти в розмірі 120 000,00 доларів США. та в розмірі 405 000,00 доларів США. відповідно.

При цьому за договором від 13 вересня 2000 року повернення фінансової допомоги повинно здійснюватись поквартально до 10 дня кожного кварталу, починаючи з 30 червня 2001 року, а остання сплата повинна відбутись до 10 вересня 2002 року. За договором від 24 лютого 2001 року фінансова допомога повинна повертатись частинами поквартально до 10 дня кожного кварталу, а останнім терміном погашення позики є 10 квітня 2006 року.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються, зокрема, суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно з пунктами 159.3 та 159.5 статті 159 цього Кодексу.

За правилами підпункту 159.3.1 пункту 159.3 статті 159 ПК України безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо їх стягнення до закінчення строків позовної давності.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 року, яка визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу, передбачено, що строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як встановлено судами в даній ситуації, позика в розмірі 120 000 доларів США відповідно до доповнення № 3 до договору від 13 вересня 2000 року повинна бути повернута до 31 грудня 2009 року, а суми відсоткових недоїмок - до 05 листопада 2009 року. В свою чергу, позика в розмірі 405 000 доларів США згідно з доповненням № 3 до договору від 24 лютого 2001 року повинна бути повернута до 31 грудня 2009 року, а суми відсоткових недоїмок - до 05 листопада 2009 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про те, що розглядувана заборгованість в охоплений перевіркою період не може бути кваліфікована як безнадійна та не може бути включена до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідно до вимог підпункту 135.5.7 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.