Ухвала суду № 52129334, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/56219/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року

у справі № 813/8813/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» (далі - ТОВ «Престиж-Захід»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000452200 від 01 серпня 2013 року та № 0000462200 від 01 серпня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Престиж-Захід» 458,81 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано та прийнято нову - про повну відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та залишення без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Престиж-Захід» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідерком» та Приватним підприємством «СМУ-600» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 24/2200/25550718 від 16 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 01 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 127 626,31 грн. (127 626,31 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 01 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166 469,10 грн. (110 979,40 грн. - основний платіж, 55 489,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 44.1 статті 44, пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні будівельних матеріалів у ТОВ «Лідерком» та ПП «СМУ-600» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акти № 1698/22-8/35197074 від 17 травня 2013 року та № 1791/22.8/21687550 від 23 травня 2013 року про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача, в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, непричетність посадових осіб ТОВ «Лідерком» та ПП «СМУ-600» до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними підприємств, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними юридичними особами з контрагентами правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Скасовуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність платником реального характеру розглядуваних господарських операцій з огляду, зокрема, на непредставлення транспортної документації.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судом першої інстанції, реальний характер господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів у ТОВ «Лідерком» та ПП «СМУ-600» підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, документами, які підтверджують оприбуткування продукції на склад товариства та її використання ТОВ «Престиж-Захід» у власній господарській діяльності. Контролюючим органом, крім того, не заперечується, що розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Доводи відповідача, підтримані судом апеляційної інстанції, про безтоварний характер проведених операцій з підстав ненадання позивачем товарно-транспортних накладних колегія суддів не може визнати обґрунтованими, позаяк за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податків товару та його використання у власній господарській діяльності, як у даній ситуації, ненадання транспортної документації не може бути достатньою підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, слід погодитись з доводами суду першої інстанції про відсутність у відповідача в спірному випадку правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-Захід» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.