Ухвала суду № 52129317, 10.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2015 року м. Київ К/9991/80770/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року

у справі № 2а/1270/6569/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ»

до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТ» (далі - ТОВ «СІТ»; позивач) звернулось до суду з позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби (далі - Стахановська ОДПІ Луганської області ДПС; відповідач), в якому просило: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008802201 від 04 травня 2012 року, № 0008812201 від 04 травня 2012 року, № 0008822201 від 04 травня 2012 року з урахуванням рішення, прийнятого за наслідками розгляду Державною податковою службою у Луганській області первинної скарги та оформленого додатковими податковими повідомленнями-рішеннями № 0009022201 від 25 червня 2012 року, № 0009032201 від 25 червня 2012 року; визнати протиправними дії відповідача під час проведення позапланової виїзної перевірки; зобов'язати податковий орган утриматись від будь-якого використання неправомірного акту перевірки № 47/23-20153964 від 13 квітня 2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «СІТ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІТ» з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс», за результатами якої складено акт № 47/23-20153964 від 13 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0008802201 від 04 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 97 353,00 грн.; № 0008812201 від 04 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38 031,00 грн.; № 0008822201 від 04 травня 2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 58 345,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 396,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення № 0008802201 від 04 травня 2012 року та № 0008822201 від 04 травня 2012 року залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0008812201 від 04 травня 2012 року скасовано в частині збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 675,00 грн. за основним платежем та 4 419,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0009022201 від 25 червня 2012 року та № 0009032201 від 25 червня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СІТ» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 138.1, 138.4 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні металопродукції в ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за нікчемним правочином.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому варто враховувати, що обов'язок довести правомірність та обґрунтованість сформованих даних, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям, наведеним у статті 9 Закону № 996-XIV, належить саме позивачу у справі. Крім того, відповідні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаних операцій.

Проте, як встановлено судами в розглядуваній ситуації, доказів на підтвердження реального характеру проведених операцій з придбання металопродукції в ТОВ «Транс Агентство Сервіс», зокрема, документів, які б засвідчували походження товару, його зберігання, використання позивачем у власній господарській діяльності, останнім не подано.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності у контрагента ТОВ «СІТ» технічних та технологічних можливостей виконати спірні поставки, свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про безпідставність формування товариством даних податкового обліку за проведеними з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» операціями.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання податкового органу утриматись від будь-якого використання неправомірного акту перевірки № 47/23-20153964 від 13 квітня 2012 року, суди цілком об'єктивно виходили з того, що предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути лише фактично вчинені дії суб'єкта владних повноважень або невчинені дії за наявності обов'язку їх вчинення, що безпосередньо вплинуло на права та обов'язки позивача у справі.

Вказане виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТ» відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.