Ухвала суду № 52125517, 06.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/904/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

06 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод АДВІС" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Завод АДВІС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 в сумі 51 630 грн. 77 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2014 адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.04.2014 скасовано, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2015 ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Завод Адвіс", код ЄДРПОУ 00498431, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 29.09.1994, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому на зазначеному підприємстві працювали громадяни ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, яким призначена пенсія на пільгових умовах на підставі п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Окрім цього судом першої інстанції встановлено, що у відповідача станом на 25.12.2013 існує заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених за Списком №1 в розмірі 51630,77 грн., що підтверджується копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) з грудня 2013 року (отриманий 21.12.2013, що підтверджується копією поштового повідомлення), з травня 2013 року (отриманий 15.05.2013, що підтверджується копією поштового повідомлення), з вересня 2013 року (отриманий 17.09.2013, що підтверджується копією поштового повідомлення), з січня 2013 року (отриманий 22.02.2013); карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1; розрахунком суми позову.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, згідно діючого законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача за списком №1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 вказаного пункту, пенсії призначаються за нормами зазначеного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.п.6.1 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, відшкодуванню підлягають фактичні витрати ПФ України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 у розмірі 100 % від фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", частини 1 підпункту 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, зазначеною нормою прямо визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2013 року, травень 2013 року, вересень 2013 року, січень 2013 у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування таких сум особам, що працювали на підприємстві відповідача, в розмірі 51630,77 грн., який підприємством залишився без виконання.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 51 630,77 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання була висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.06.2015 у справі № 21-171а15.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Окрім цього, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідача про скрутне фінансове становище, оскільки це не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначенних на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" -"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Так, виходячи зі змісту ст. 263 КАС України питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто судом лише після набрання рішенням законної сили. А тому суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач після набрання рішення законної сили може звернутись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Завод АДВІС" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.