Ухвала суду № 52123543, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"22" вересня 2015 р.

справа П/811/1282/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект-2» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект-2» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000482204 від 03.04.2015 та №0000472204 від 03.04.2015.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на недоказанність господарських операцій позивача з контрагентами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №43/11-23-22-04/34724556 від 23.03.2015 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергобудпроект-2», проведеної Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції, не підтверджено реальність господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Велтрейд-М» в липні 2014 року.

На підставі акта перевірки винесені податкове повідомлення-рішення №0000482204 від 03.04.2015, яким ТОВ «Енергобудпроект-2» збільшено зобов’язання з податку на прибуток основний платіж 66456гр, штрафні санкції 33228гр, всього 99684гр; податкове повідомлення-рішення №0000472204 від 03.04.2015, яким ТОВ «Енергобудпроект-2» збільшено зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 73840гр, штрафні санкції 36920гр, всього 110760гр.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1.1 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат в зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, в зв'язку з господарською діяльністю платника, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в акті перевірки контрагента позивача.

Однак при визначені факту здійснення господарської діяльності повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції.

Між ТОВ «Енергобудпроект-2» та ТОВ «Велтрейд-М» укладений договір №0709/3 від 03.07.2014 поставки електроматеріалів. Згідно рахунку, податкової накладної, видаткової накладної, - на адресу позивача поставлений товар на суму 443041гр55коп. Оплата здійснена в безготівковій формі, в тому числі сплачений податок на додану вартість.

Між ТОВ «Енергобудпроект-2» та ПАТ «Кіровоградобленерго» укладені договори №277/72 від 14.03.2014, №412/72 від 02.04.2014, №458/72 від 17.04.2014, №470/72 від 23.04.2014, №645/72 від 10.06.2014, №834/72 від 07.08.2014 будівельного підряду на реконструкцію повітряних ліній. На підтвердження виконання робіт надані календарні графіки виконання робіт по реконструкції ПЛІ-0,4кВ від ТП-415, ПЛІ-0,4кВ від ТП-408, ПЛІ-0,4кВ від ТП-320, ПЛІ-0,4кВ від ТП-174 ПЛІ-0,4кВ від КТП-285 та ПЛІ-0,4кВ від ТП-41 в смт Завалля Гайворонського району Кіровоградської області, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт. Оплата здійснена в безготівковій формі, в тому числі сплачений податок на додану вартість.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товарно-матеріальних цінностей, зміни у стані активів учасників договірних відносин, в повному обсязі підтверджені належним чином оформленими бухгалтерськими документами, використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Актом перевірки не спростовується що перелічені юридичні особи зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду на підтвердження фіктивної діяльності ТОВ «Велтрейд-М» та ПАТ «Кіровоградобленерго», визнання недійсними їх установчих документів, та злочинної діяльності посадових осіб цих підприємств.

В обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень позивач посилається на акт перевірки №310/08-25-22-011/39104135 від 03.11.2014 ТОВ «Велтрейд-М», проведеної ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, в якому зазначено про фіктивність правочинів між ТОВ «Велтрейд-М» та контрагентами.

Водночас, податкове законодавство України не ставить в залежність право покупця на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою. Податкова інспекція не заперечувала спалу податку не додану вартість до бюджету контрагентами позивача.

У разі, коли контрагенти покупця чи треті особи не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Будь-які факти, встановлені під час перевірки контрагентів не є підставою для позбавлення покупця права на витрати та податковий кредит в разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання права на кредит та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність беззаперечних доказів фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Велтрейд-М» та ПАТ «Кіровоградобленерго».

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко