Ухвала суду № 52123542, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р.

справа П/811/3360/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олександрійська зернова компанія» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002092200 від 29.09.2014 про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 177409гр5коп.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують, що суд лишив поза увагою акт перевірки ДПІ в Деснянському районі м.Києва №370/26-52-22-04/39059224 від 08.08.2014 за змістом якого контрагент позивача ТОВ «Лонгкон» не здійснює господарську діяльність.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно акту №359/22-00/31907615 від 19.09.2014 документальної позапланової перевірки ТОВ ОЗК з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Лонгкон» у травні 2014 року, проведеної Олександрійською ОДПІ, відсутня реальність здійснення господарських операцій по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002092200 від 29.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 118273гр, штрафні санкції 59136гр50коп, а всього 177409гр50коп.

Між ТОВ ОЗК та ТОВ «Лонгкон» укладено договір №17 від 17.04.2014 на виготовлення та установлення додаткових сегментів бортів, задніх модулів кузова, захисних площадок, тяглово-зчіпних пристроїв, підкрилок, кронштейнів підкрилок на транспортні засоби згідно переліку. Згідно рахунків, актів надання послуг, податкових накладних, журналу реєстрації транспортних засобів, - на замовлення позивача виконані роботи з обладнання транспортних засобів на суму 649319гр78коп. Часткову оплату отриманих послуг здійснено у безготівковій формі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентом. Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також пунктами 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

За таких обставин слід дійти висновку, що під час здійснення перевірки та судового розгляду справи позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Слід також зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до складу податкового кредиту, не були включені ТОВ «Лонгкон» як виконавцем в цих же розмірах до складу своїх податкових зобов'язань та не сплачені до державного бюджету.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Лонгкон» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем був зареєстрований у встановленому порядку як платник податку на додану вартість, який мав право виписувати та надавати податкові накладні.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Лонгкон», визнання недійсним його установчих документів, та злочинної діяльності посадових осіб цього підприємства.

У відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, слід погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач належним чином визначив показники податкової звітності з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Лонгкон».

В обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення податкова інспекція посилається на акт ДПІ в Деснянському районі м.Києва №370/26-52-22-04/39059224 від 08.08.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон».

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської, окружний суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2014 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова