Ухвала суду № 52123467, 24.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № П/811/4524/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі №811/4524/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Сонек звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312204 та №0000322204 від 12.12.2014 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних відносин.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0000312204 та №0000322204.

Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень рішень він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Сонек (код за ЄДРПОУ 33520384) з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП Термо Плюс (код за ЄДРПОУ 32833010) за червень, серпень 2014 року, за результатами якої був складений акт №16/11-23-22-04/33520384.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.18 декларації з ПДВ) на загальну суму 193492,00 грн., в тому числі: за серпень 2014 року - 146369,00 грн., вересень 2014р. - 47123,00 грн.

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 3510,00 грн., в тому числі за вересень 2014року - 3510,00 грн., внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 122787,00 грн., в тому числі за серпень 2014р. - 75664,00грн., вересень 2014 року - 47123,00 грн.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0000312204, яким Позивачу було збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 184181.00 грн., у тому числі 122787.00 грн. основного платежу та 61394.00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000312204, яким підприємству було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3510.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначених податкових повідомлень рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення податкових повідомлень рішень №0000312204 та №0000322204 від 12.12.2014 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не допускав порушення норм Податкового законодавства України під час відображення у податковому обліку господарських операцій з ПП Термо-Плюс у червні, серпні 2014 року, у звязку з чим, податкове зобовязання, відображене в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях не ґрунтується на реальних обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 4.6.4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого відємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має відємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права позивач має право на відображення у власній податковій звітності залишку відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування у поточному (звітному) періоді, при цьому чинне податкове законодавство не містить жодних застережень для такого відображення показників залишку відємного значення при судовому оскарженні визначених до сплати сум з податку на додану вартість за попередні звітні податкові періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Сонек за КВЕД є зокрема будівництво житлових і нежитлових будівель.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 08.10.2013 року між Закритим акціонерним товариством РУР ОСОБА_1А. та товариством з обмеженою відповідальністю Сонек був укладений договір підряду №1П.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, у порядку та на умовах визначених цим договором, Підрядник бере на себе зобовязання своїми силами і засобами, на власний ризик виконувати роботи з реконструкції автозаправної станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв і пасажирів відповідно до затвердженої проектної документації та в обумовлений цим договором термін.

З метою виконання укладеного договору, ЗАТ "РУР ОСОБА_1А." було замовлено та погоджено проект реконструкції автозаправної станції по вул. Героїв Сталінграду,16 в м. Олександрії Кіровоградської області.

Також, робочий проект був погоджений в Службі автомобільних доріг у Кіровоградській області та в Управлінні ДАІ УМВС України в Кіровоградській області та отримано позитивний звіт Філії ДП "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба Української державної будівельної експертизи" у Кіровоградській області №809 від 23.07.2012 року.

З метою виконання підрядних робіт та виконання умов договору №1П від 08.10.2013 року, 10.05.2014 року між ТОВ Сонек та ПП Термо Плюс були укладені договори підряду №10-06/1 від та №10-06/2.

Відповідно до п.1.1 договору №10-06/1 від 10.05.2014 року, замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати реконструкцію доріг, зазначену у Додатку №1 до вимог нормативно-правових актів в галузі будівництва на обєкті: автозаправна станція з пуктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів за адресою: вул. Героїв Сталінграду,16, м. Олександрія, Україна; ділянка дороги загального користування по вулиці Героїв Сталінграду.

Положеннями п.1.1 договору №10-06/2 від 10.05.2014 року визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати ремонтні роботи по улаштуванню перебрика, плитки тротурної та кафеля на автозаправній станції з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів за адресою: Україна, м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду, 16.

Наявність у приватного підприємства Термо плюс права на виконання зазначених видів робіт підтверджується наявною в матеріалах справи ліцензією № АВ 514986, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області.

За результатом здійснення господарських операцій по договорам №10-06/1 від та №10-06/2 від 10.05.2014 року , Позивачем у червні та серпні 2014 року був сформований податковий кредит у розмірі 122787.00 грн.

На підтвердження виконання умов договору№10-06/1 від 10.05.2014 року та правомірності формування податкового кредиту, Позивачем було надано до суду копії податкових накладних №13 від 13.06.2014 року, №26 від 26.06.2014 року, №22 від 07.08.2014 року та акта здачі-прийняття виконаних робіт №22 від 07.08.2014 року,

В обґрунтування виконання умов договору №10-06/2 від 10.05.2014 року та реального здійснення господарських операцій, Позивачем було надано копії податкових накладних №14 від 17.06.2014 року, №49 від 26.06.2014 року та акти здачі-прийняття виконаний робіт №14 від 26.06.2014 року.

Розрахунок за отриманий товар по зазначеним договорам здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Окрім того, на доведення реального здійснення господарських операцій по виконанню будівельних та реконструкційних робіт, Позивачем було надано до суду копію належно оформленого загального журналу робіт.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обовязкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з ПП Термо Плюс на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість господарських операцій з приватним підприємством Термо Плюс, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі №811/4524/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:С.А. Уханенко