Ухвала суду № 52123375, 30.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 року

справа № 808/5235/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 808/5235/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" до Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.09.2014 року (а.с. 48,49), просило визнати протиправними дії Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо відмови в закритті виконавчого провадження № 37837991 від 08.05.2013 року та зобов’язати припинити стягнення за цим виконавчим провадженням. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 08 серпня 2012 року господарським судом Запорізької області в порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відкрито провадження у справі про банкрутство позивача та запропоновано кредиторам заявити грошові вимоги протягом місяця з дня публікації відповідного оголошення в газеті “Голос України”. Зважаючи на те, що у відповідача на виконанні знаходиться виконавче провадження № 33433684 по виконанню постанови від 27.07.2012 року про стягнення виконавчого збору у сумі 24369,73 грн. Позивач вважає, що такі вимоги державного виконавця підпадають під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, і порядок їх стягнення (погашення) з боржника повинен проводитись лише в межах дії вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Враховуючи, що відповідачем не заявлено вимоги у справі про банкрутство, борг зі сплати виконавчого збору, на думку позивача, вважається погашеним.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій №1", не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. На думку апелянта, оскільки позивач з моменту порушення справи про його банкрутство, тобто з 08 серпня 2012 року, знаходиться в особливому правовому становищі та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», він не має правових підстав для добровільного чи примусового задоволення вимог кредитора поза межами провадження про банкрутство. Крім того, державним виконавцем не заявлено вимог про стягнення коштів в межах провадження справи про банкрутство, а відтак такі вимоги у відповідності до приписів статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважаються погашеними, що не було враховано судом першої інстанції.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2012 року у справі № 5009/1393/12 з ПАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 1” стягнуто на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” борг за спожиту активну електроенергію на суму 243691 грн., а також 8 766,35 грн. пені, 976,48 грн. інфляційних втрат, 1 720,27 грн. 3 % річних та 5 103,08 грн. судового збору. На виконання цього рішення 05.06.2012 року видано наказ № 5009/1393/12, за яким 19.07.2012 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ відкрито виконавче провадження № 33433684. Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ від 27.07.2012 року приєднано виконавче провадження № 33433684 з примусового виконання наказу № 5009/1393/12 від 05.06.2012 до зведеного виконавчого провадження № 28277834. Також, 27.07.2012 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ винесено постанову про стягнення з боржника – ПАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 1” виконавчого збору у розмірі 24 369,13 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для закриття відповідачем спірного виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає на необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. У відповідності до частини 1 статті 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Приписами частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, серед яких, зокрема, і визнання боржника банкрутом.

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення позивача до Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя, і на час розгляду справи судом ПАТ “Завод залізобетонних конструкцій № 1” не було визнано банкрутом. Натомість, щодо останнього введено процедуру санації.

Крім того, за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржником є юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Грошове зобов'язання визначено цим же Законом як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Зважаючи на те, що стягнення виконавчого збору за своєю правовою природою є видом майнової відповідальності боржника, заходом державного впливу, який застосовується у випадку невиконання судового рішення у строк, наданий для його добровільного виконання. Отже, правовідносини між сторонами з приводу стягнення виконавчого збору регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», а сума виконавчого збору підлягає сплаті в рамках виконавчого провадження до визнання боржника банкрутом в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у держаного виконавця законних підстав для закриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі № 808/5235/14 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко