Постанова № 52122649, 28.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 вересня 2011 р. № 2-а- 5023/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.

за участю представників сторін

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.12.2010 року №000610700/0 та № 000620700/0; зобов'язати відповідача надати органу державного казначейства висновок про суми відшкодування податку на додану вартість у заявленому ТОВ "Восток - Агро" розмірі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що фахівцями відповідача проведено перевірку ТОВ "Восток - Агро" якою безпідставно встановлено заниження суми податкових зобовязань з податку а додану вартість у періоді, що ревізувався на 58616,00 грн.; завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2010 року на 151245 грн.; у серпні 2010 року на 113670,00 грн., у вересні 2010 року на 90792,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2010 року на 43879 грн., у вересні 2010 року на 99633,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні адміністративний позов не визнав проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності відображення залишку відємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2010 року № 10269/07-013/30589815, яким встановлено порушення пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 58616,00 грн.: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2010 року на 151245 грн.; у серпні 2010 року на 113670,00 грн., у вересні 2010 року на 90792,00 грн.; п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у серпні 2010 року на 43879 грн., у вересні 2010 року на 99633,00 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 17.12.2010 року № 0000620700/0, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33823 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 13529 грн.; № 0000610700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 99633,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами якого оскаржувані рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Пунктом 3.1. ст..3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) п.4.1. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обєкти оподаткування, визначені ст. 3 вказаного закону, за винятком операцій звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 %. Пунктами 6.2, 6.2.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судовим розглядом встановлено та не спростовується сторонами по справі, що позивачем з метою перевезення товарів укладено договір від 25.01.2010 року № 25/01/10-Э на надання транспортних послуг при перевезені вантажів у міжміському та міжнародному автомобільному сполучення з ПП «Континенттранс», яким визначено, що сторони не мають прав передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди другої сторони.

У судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування заперечень на адміністративний позов послався на те, що у ВМД від 12.07.2010 року № 800000015/0/322075 на суму 293080,00 грн. у графі 50 «Принципал»зазначено ФОП ОСОБА_3, а отже позивач не мав права застосовувати нульову ставку по ПДВ.

Ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ експорт (експорт товарів) визначений як продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Оформлення митної декларації здійснюється відповідно до приписів Інструкції «Про порядок заповнення вантажно-митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби від 09.07.1997 № 307, приписами якої визначено, що у графі 50 «принципал»зазначаються відомості (літерний код альфа-2 країни місцезнаходження відповідно до Класифікації держав світу найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО /за наявності/, номер телефону) про перевізника (або експедитора) та персональні дані особи, що приймає задекларовані товари до перевезення та бере зобов'язання щодо доставки цих товарів у митницю призначення (на основі пред'явленого паспорта).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що помилки допущенні при оформленні ВМД не спростовують факту перетину ТМЦ митного кордону України, що в силу приписів п.6.2, 6.2.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою застосування "0" ставки податку до бази оподаткування.

Суд також зауважує, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ Про державну податкову службу в Україні. У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.

Суд також звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч.1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із ТОВ Агротрейд, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Так із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ««Агротрейд»укладено договір поставки від 12.02.2009 року № 17-1, від 15.01.2010 року № 5/1, згідно яких ТОВ «Агротрейд»взяло на себе зобовязання з поставки позивачеві ТМЦ у кількості та за ціною визначеною згідно специфікації (п.1.1. Договору). Поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW-Франко, склад продавця (п.2.1. Договору).

На виконання договору ТОВ Агротрейд позивачеві видана податкові накладні (а.с.67, 75-78, 124-125, 159-160). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень (а.с.79), проведених банком, вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів; факт отримання позивачем послуг за вказаними договорами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності підтверджується копіями видаткових накладних, рахунків (а.с.90-95), ВМД.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ Агротрейд мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів та як наслідок неправомірність формування податкового кредиту є помилковими.

Відповідно до положень абз.2 п.п.7.7.8 п. 7.7. ст..7 Закону України Про податок на додану вартість визначено, що після закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення зобовязаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган Держаного казначейства надає платнику податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, формування відповідного висновку можливо тільки після закінчення перевірки, а в разі оскарження платником податків прийнятих за такою перевіркою податкових повідомлень-рішень по закінченню адміністративного або судового розгляду скарг (позовів).

Таким чином, вказана вимога позивачем була заявлена передчасно, а тому відсутні підстави для заявлених вимог в цій частині, оскільки право позивача щодо формування відповідачем та направлення органу Державного Казначейства висновку на час звернення з позовом не порушено.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2010 року №000610700/0 та № 000620700/0 в іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Агро" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.12.2010 року № 000610700/0 та № 000620700/0.

В іншій частині позовних вимог позов залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 03.10. 2011 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.