Постанова № 52122330, 29.09.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29.09.2015 р. № 814/1909/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Жигадло Ю.З., пр. позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, пр. відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003

доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, пр-т Шевченка, 15/1,ОСОБА_5,Одеська область,65058 провизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014р. № НОМЕР_1, від 23.12.2014р. № НОМЕР_2,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління фіскальної служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014 року № НОМЕР_1, №0000335140.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він надав при перевірці всі первинні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з контрагентами позивача та правомірно скористався податковою пільгою на підставі п.154.8 ПК України , тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, оскільки податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток були прийняті на підставі акта перевірки правомірно та скасуванню не підлягають.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

Актом від 05.12.2014 року « Про результати планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року» встановлено порушення норм Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 8 115 406 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 4 172 550 грн.

За наслідками акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 23.12.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 7 984 787 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 992393,50 грн. та № НОМЕР_2 від 23.12.2014 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4 172550 грн. за основним платежем та 2086275 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

10.04.2015 року позивач надав відповідачу заяви № 06/1431 та № 06/1432 про застосування податкового компромісу, за наслідками яких були прийняті рішення про погодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015 року з податку на прибуток в сумі 2 641 381,18 грн. та 1 320 690,59 грн. штрафних санкцій та податку на додану вартість в сумі 2 676 900 грн. та 1 338 450 грн. штрафних санкцій по контрагенту ТОВ « Профешнл сервіс» та з податку на прибуток в сумі 45,98 грн. та 22,99 грн. штрафних санкцій та податку на додану вартість в сумі 48 грн. та 24 грн. штрафних санкцій по контрагенту ДП «Пропан».

Позивач оплатив податкове зобовязання в сумі 5% по контрагентах, по яких досягнуто податкового компромісу.

Відповідно до п.8. підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобовязань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобовязання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 року, по яким сторонами досягнуто податкового компромісу, оскарженню не підлягають та позов в цій частині не задовольняється.

Також в судовому засіданні позивач суду пояснив, що погоджується з податковим повідомленням рішенням від 23.12.2014 року, в частині донарахування грошових зобовязань з податку на додану вартість по контрагентам: ДП «Миколаївстандартметрологія» в сумі 19,56 грн., ТОВ «Шельф» 52,20 грн., ТОВ «Хімінвестпром» 1900 грн. на загальну суму 1972 грн.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 року № НОМЕР_2 в частині нарахування податкового зобовязання з ПДВ в сумі 1972 грн. та 986 грн. штрафних санкцій скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів. Виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення обєкта оподаткування.

Відповідно до п.138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення в зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач уклав договір поставки з ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» № 22 від 24.01.2012 року, предметом якого є поставка ТМЦ-кільце У150, кільце М150, клапан нагнітаючий, сальник, прокладка картера, шплінти, що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, рахунком-фактурою, випискою банку про оплату товару. Також позивачем було надано копію акту на списання товарно-матеріальних цінностей від 16.05.2012 року та оборотно-сальдову відомість товарно-матеріальних цінностей за травень 2012 року. Таким чином, дослідженні судом документи, свідчать, що позивач використав ТМЦ, придбані у ТОВ «Дніпрокомпресордеталь» у своїй господарській діяльності, тому податковий кредит у квітні 2012 року на суму 379 грн. сформовано правомірно.

Між ТОВ «Профінстремент-Україна» та ПАТ «Миколаївгаз» укладено договір поставки № 399 від 29.01.2013 року, № 18015П,№18014П,№ 18013 П,№ 18012П, № 18011П від 10.01.2012 року, за умовами яких постачальник зобовязується поставити та передати позивачу у власність інструмент ручний. Позивачем були надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надано товарно транспортні накладні та не підтверджено факт поставки товару від постачальника ТОВ «Профінструмент-Україна». В судовому засіданні представник позивача пояснив, що інструмент, який придбавався є малоцінним та невеликими за розміром. ТОВ «Профінструмент-Україна» знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул.Чигрина,159, а позивач знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул.Чигрина,157, тому автомобільний транспорт не застосовувався та ТТН не виписувались. Позивач надав суду обороти по рахунках 201,631,201,221, що підтверджують оприбуткування ТМЦ на склад підприємства. Таким чином, судом було досліджено первинні документи, рух товару, що підтверджує реальність здійснених поставок та правомірність формування позивачем податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 1 024 725 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ГазУкраїна-2009», з яким укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.06.2010 року № 01/06/03-10. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, якість товару, оприбуткування та зберігання товарів ( зрідженого газу). Позивач надав суду акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, прибуткові накладні, а також Договір від 01.07.2010 року на зберігання газу, укладений з ТОВ «Газ- України 2009». До цього договору позивачем були надані акти приймання-передачі товару, товарно транспортні накладні, залізничні накладні. Місцем зберігання скрапленого газу є Миколаївська ГНС ВАТ «Миколаївгаз», яка знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул.Ольшанців,301.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем при перевірці не досліджувався договір на зберігання та всі первинні документи, що підтверджують виконання цього договору. Також позивач пояснив, що зріджений газ на зберігання надходив до позивача залізничним та автомобільним транспортом. Поставка підтверджуються товарно-транспортними та залізничними накладними. Весь газ оприбутковувався на зберігання у сховище. Потім, коли позивачу необхідно було придбати партію газу, він робив заявку ТОВ «ГазУкраїна-2009», а потім відпускався газ зі зберігання. В підтвердження своїх пояснень позивач надав суду копію журналу приймання та відпуску скрапленого газу, що знаходиться на зберіганні, копію товарної книги кількості руху СВГ за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що угоди, які були укладені між позивачем та ТОВ «Дніпрокомпресордеталь», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «ГазУкраїна-2009», спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Товар, який придбавався позивачем притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності. Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині, за наслідками здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 № НОМЕР_1 на суму 1 103 133 грн. донарахованого податку на прибуток та 551 566,50 грн. штрафні санкції, № НОМЕР_2 на суму 1 056 052 грн. донарахованого податку на додану вартість та 528026 грн. штрафних санкцій є противоправними підлягають скасуванню.

В ході перевірки зясовано, що позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Енерготех-ком» за період серпень 2013-грудень 2013 року на суму 316 226 грн. Позивач уклав з ТОВ «Енерготех-ком» договір від 09.08.2013 року № 16-01/70 на виконання робіт по встановленню лічильників газу населенню та договір підряду від 12.11.2013 року № 16-01/94, за умовами якого генеральний підрядник-товариство зобовязується виконати та здати йому у строки до 31.12.2013 року виконані роботи (обєкти будівництва): ГГРП № 80-1-2 реконструкція з-д Фрегат м. Первомайськ, ГГРП №80-1-1 реконструкція вул. Одеська м. Первомайськ, встановлення дублюючого (контрольного вузла обліку газу після ГРС с. Прибузьке Жовтневого району, встановлення дублюючого (контрольного) вузла обліку газу ГРС с. Галіциново, модернізація вузлів обліку газу, оснащення вузлів обліку газу коректорами та модемним звязком. На виконання умов договору позивач надав податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату товару. ТОВ «Енерготех-ком» за період 30.09.2013-31.12.2013 року встановило 1500 приладів обліку газу та склав 121 акт « Приєднання зовнішнього газопостачання стандартне/нестандартне». Крім того за період листопад-грудень 2013 року товариством складено 16 довідок від 31.12.2013 року про вартість виконання будівельних робіт.

В судове засідання відповідач надав звіти ТОВ «Енерготех-ком», які свідчать, що на підприємстві середня чисельність працівників у 2013 році складала 5 осіб, у звітах відсутня інформація стосовно працівників на підставі цивільно-правових договорів. Згідно податкової інформації у підприємства відсутні основні фонди, трудові ресурси, які б могли виконувати роботи, щодо встановлення вибухонебезпечного обладнання та газових лічильників.

Позивачем та ТОВ «БудКонсалтСервіс» був укладено договір № 16-01/93 від 12.11.2013 на виконання робіт по встановленню лічильників, що підтверджується двома актами виконаних робіт від 27.12.2013 на суму 3 158 222 грн. Також між цими ж сторонами був укладений договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 16.12.2013 № 16-01/112, за умовами якого ТОВ «БудКонсалт Сервіс» зобовязувався виконати роботи по стандартному приєднанню зовнішнього газопостачання. Загальна вартість робіт складає 4 500 000 грн. Відповідач зазначає, що на підприємстві ТОВ «БудКонсалт Сервіс» працює дві особи, які за грудень 2013 року встановили більше 1600 газових лічильників по Миколаївській області. Основні засоби відсутні, діяльність підприємства за кодом ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування та оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Стосовно контрагентів позивача ТОВ «БудКонсалтСервіс», ТОВ «Енерготех-ком» суд приходить до висновку, що відповідачем вірно зроблено висновок про відсутність факту реального надання послуг по договорах, укладених позивачем з ТОВ «БудКонсалтСервіс», ТОВ «Енерготех-ком» та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту , витрат та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом. Між позивачем та ТОВ «БудКонсалтСервіс», ТОВ «Енерготех-ком» була відсутня розумна ділова мета та сторони діяли з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд надає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам закону та дійшов висновку, що ТОВ «БудКонсалтСервіс», ТОВ «Енерготех-ком» не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій (в частині надання послуг, виконання робіт, оскільки це не є їх основним видом діяльності, на підприємстві відсутні трудові ресурси, нереально виконати такий обсяг робіт за досить короткий проміжок часу, позивач не надав суду доказів фактичного виконання робіт саме цими контрагентами).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення в частині донарахування грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибутку по цих контрагентах позивача прийнятті законно і обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

Відповідно до п.154.8 ст.154 ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємства паливно-енергетичного комплексу у межах фактичних витрат, що не перевищують загальну річну суму : передбачених інвестиційними програмами, схваленими органом, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики і на ринку природного газу.

Постановою НКРЕ «Про схвалення інвестиційних програм ПАТ «Миколаївгаз» на 2012 рік» від 29.03.2012 року № 339 та постановою НКРЕ « Про схвалення інвестиційних програм ПАТ «Миколаївгаз» на 2013 рік» від 31.12.2012 року № 1618 затверджені інвестиційні програми на 2012, 2013 рока відповідно.

Позивач скористався наданою йому податковою пільгою.

В акті перевірки зазначено, що перевищення фактичних витрат над загальною сумою витрат передбаченою інвестиційними програмами на 2012,2013 перевіркою не встановлено.

Відповідач в акті перевірки розрахував фактичну суму доходу отриманого у складі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами з урахуванням обсягів протранспортованого газу ПАТ «Миколаївгаз». Тому за даними перевірки прибуток, звільнений від оподаткування, як різницю між доходами, які не підлягають оподаткуванню та витратами (собівартістю придбаних та реалізованих товарів), повязаними з одержанням таких доходів для ПАТ «Миколаївгаз» складає 8 667 645 грн. ( арк. с. перевірки 80).

Позивач у деклараціях з податку на прибуток за 2012, 2013 в додатку ПЗ до рядку 09 податкової декларації та в декларації з податку на прибуток у рядку 9 ПЗ зазначив не прибуток, як-то передбачено самою формою декларації, а зазначив фактичні витрати, які підприємство понесло в межах передбачених інвестиційними програмами.

Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що в додатку ПЗ до рядку 09 податкової декларації платники податків зазначають показники діяльності звільненої від оподаткування на підставі особливостей передбачених п.152.11 ст.152 ПК України та з посиланням на податкові консультації та листи ДПС України, в яких зазначено, що у додатку до декларації не передбачено відображення відповідних витрат, в межах яких звільняється від оподаткування прибуток підприємств паливно-енергетичного комплексу згідно з п.154.8 ст.154 ПК України, платники податку у рядках А1,А2,А3 цього додатку здійснюють прокреслення.

Посилання позивача на те, що прибуток, який звільняється в межах фактичних витрат від оподаткування розраховувався на підставі п.152.11 ст.152 ПК України не приймається судом до уваги, оскільки ця стаття містить посилання на те, що вона не розповсюджується на платників податку, визначених п.154.8 і п.154.9 ст.154 ПК України.

Посилання позивача на те, що в листах ДПС надані розяснення стосовно прокреслення в рядках додатку до декларації з податку на прибуток також не приймаються до уваги, оскільки ці листи не є джерелом права в України та не є обовязковими для виконання, а мають рекомендаційний характер.

У п. 154.8 ст.154 ПК чітко зазначено, що звільняється від оподаткування прибуток підприємства паливно-енергетичного комплексу у межах фактичних витрат. Тому підприємство повинно було розрахувати прибуток відповідно до алгоритму, зазначеного у додатку ПЗ до декларації з податку на прибуток: А1 - визначити доходи, які не оподатковуються на підставі норм Податкового Кодексу України «А» - Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів , яка відноситься до діяльності «А»- інші витрати, які відносяться до діяльності «А» та шляхом різниці вирахувати прибуток, який зазначити у рядку 9 ПЗ декларації з податку на прибуток.

Замість цього підприємство задекларувало витрати понесені на виконання інвестиційних програм за 2012-2013, як прибуток, що звільняється від оподаткування.

Позивач завищив прибуток, що звільняється від оподаткування на 26 529 173 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 174 179 грн.

Таким чином, відповідач правомірно донарахував позивачу податок на прибуток на суму 5 174 179 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, податкові повідомлення рішення від 23.12.2014 року підлягають скасуванню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.12.2014 року частково в сумі 1 103 133 грн. грошового зобовязання з податку на прибуток та 551566,50 грн. штрафних санкцій.

3. Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.12.2014 року частково в сумі 1 056 052 грн. грошового зобовязання з податку на додану вартість та 528026 грн. штрафних санкцій.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню «Миколаївгаз» ( вкл.Чигрина,159,м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 05410263) 7 210,56 грн. судового збору до Державного бюджету України.

5.В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Гордієнко

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 05.10.2015р.