Постанова № 52121163, 02.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

02 серпня 2011 року 18:00 год.№ 2а-9249/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Велігурі Д.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 Володи мировича до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва (далі ДПІ) про визнання протиправними дій щодо складання податкової вимоги від 25.02.2011 р. № 961, скасування подат кової вимоги від 25.02.2011 р. № 961, зобов'язати відшкодувати моральну шкоду у розмірі 4800 грн.,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ, в якому з урахуванням заяви від 29.07.2011 р. про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії щодо скла дання податкової вимоги від 25.02.2011 р. № 961, скасувати подат кову вимогу від 25.02.2011 р. № 961 та зобов'язати відшкодувати моральну шкоду у розмірі 4800 грн.

Під час розгляду справи позивач підтримав позов, який обґрунтовує відсутністю по даткового боргу, оскільки ним у повному обсязі сплачено єдиний податок за перше пів річчя 2011 р. у розмірі 43 відсотків від суми єдиного податку, що підлягає перераху ванню до бюдже ту відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену сис тему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ № 727). Зазначені протиправні дії відповідача завдали істотної моральної шкоди, розмір якої позивачем оцінено в 5 мінімаль них розмірів заробітної плати, згідно із ст. 440-1 Цивільного кодексу Української РСР.

Представник відповідача (ОСОБА_2М.) не визнав позов. Відповідач заперечує про ти по зову посилаючись на законність і обґрунтованість податкової вимоги від 25.02.2011 р. № 961, оскільки в результаті розподілу сум єдиного податку, сплачених позивачем за перше півріччя 2011 р., виник податковий борг у сумі 32,14 грн.

На судовому засіданні 02.08.2011 р. суд згідно із ч. 6 ст. 128 КАС продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяль ності-фізична особа та протягом 2010-2011 р.р. перебуває на спрощеній системі оподат кування, обліку і звітності, згідно свідоцтв про сплату єдиного податку від 14.12.2009 р. № 583484 і від 16.12.2010 р. № 833752 відповідно, за ставкою 200 грн. Позивач взятий на облік платником податків в ДПІ.

25.02.2011 р. відповідачем винесено позивачу податкову вимогу № 961 про сплату податко вого боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 32,14 грн. у зв'язку із наявністю недоїмки у вказаному розмірі на особовому рахунку позивача.

Сума податкового боргу окремим платіжним дорученням позивачем не сплачувалася, водночас зазначений борг погашено за рахунок надходжень від платежів наступних періодів, зокрема за рахунок сплати позивачем 16.06.2011р. єдиного податку за липень-грудень 2011р.

На час вирішення справи податкова вимога від 25.02.2011 р. № 961 згідно із п. 60.1 ст. 60 ПК вважається погашеною. Згідно із довідкою ДПІ від 26.07.2011 р. № 10381/9/24-309 у позивача відсутня заборгованість.

Спірні правовідносини виникли в сфері спрощеного оподаткування фізичних осіб-підприємців єдиним подат ком у 2011 р. і стосуються правомірності винесення відповідачем податкової вимоги про погашення податкового боргу.

Пунктом 2 Указу № 727 передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету 43 відсотки; до Пенсійного фонду України 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення 4 відсот ки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тим часовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Згідно з п. 3 ч. 1 підрозділу 8 Перехідних положень ПК єдиний податок або фік сова ний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного подат ку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу № 727 та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів Ук раїни "Про прибутковий податок з громадян" (крім єдиного податку, який спла чується у січ ні 2011р. за останній звітний (податковий) період 2010р.). При цьому роз поділ коштів єдино го податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхува ння та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Згідно із п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 p. № 727" (в редакції постанови Кабі нету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1196) розподіл сплачених суб'єк том малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється.

Суб'єкт малого підприємництва сплачує:

43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду Ук раїни як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, єдиний податок буде сплачуватись на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до бюджетів відповідно до норм Указу № 727 (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 р. за останній звітний (подат ковий) період 2010 р.). При цьому розподіл коштів єдиного податку на загально обов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Держаним казначей ством України не здійснюється.

Разом з тим, до 07.02.2011 р. діяли раніше відкриті рахунки (за кодами 16050100 та 16050200), які були розподільчими та будь-які суми, що надходили на них, розподілялись відповідно до вимог Указу № 727: 43 відсотки до місцевих бюджетів, 57 відсотків до фондів загально обов'язкового державного соціального страхування.

Із 07.02.2011 р., тобто з дати відкриття Державним казначейством України рахунків з обліку надходжень до державного та місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження", нараховані за звітні періоди 2011 р. суми єдиного податку будуть сплачува тись платниками до місцевих бюджетів у розмірі 43 відсотків від загальної нарахованої суми на рахунки, відкриті за кодами бюджетної класифікації 18050300 для юридичних осіб та за кодом 18050400 для фізичних осіб платників єдиного податку, а єдиний внесок на загаль нообов'язкове державне соціальне страхування на окремий рахунок, відкритий Державним казначейством України у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Як вбачається із матеріалів справи, 16.12.2010 р. позивачем сплачено єдиний податок у сумі 200 грн. (за січень 2011 р.), а 19.01.2011 р. позивачем сплачено єдиний податок у сумі 316 грн. з розрахунку 86 грн. (43 відсотків) за місяць (за лютий-червень 2011 р.).

Після проведення заліку внесеного позивачем у грудні 2010 р. єдиного податку в раху нок сплати нарахованого у січні єдиного податку за грудень 2010 р., з урахуванням наявної після цього переп лати у сумі 9,26 грн., та після заліку єдиного податку за січень 2011 р. за позивачем обліковувалася переплата у сумі 125,26 грн. на кінець січня 2011 р.

При цьому, суми єдиного податку за звітні періоди 2011 р. були достроково сплачені позивачем у січні (авансові платежі) і надійшли на розподіль чий раху нок за кодом бюджет ної класифікації 16050200, у зв'язку з чим органами Державного казначейства України був проведений їх розподіл у встановленому раніше порядку: 43 відсотки до місцевих бюдже тів, 57 відсотків до фондів загально обов'язкового державного соціального страху вання.

Згідно проведеного органами розподілу коштів на розподільчому рахунку (125,26 грн.*43%= 53,86 грн. (єдиний податок); 125,26 грн.*57%=71,40 грн. (соціальне страхування)) на початок лютого 2011 р. на особовому ра хунку позивача рахувалася переплата у сумі 53,86 грн., що з урахуванням нарахованого 21.02.2011 р. зобов'язання з єдиного податку у сумі 86,00 грн., призвело до виникнення недоїмки у сумі 32,14 грн. (86,00 53,86).

Суд зауважує, що правомірність дій органів Державного казначейства України не є предметом розгляду цієї справи, а відповідач не відповідає за вказані дії іншої особи.

Згідно із ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошово го зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в по рядку, визначеному для надсилання (вру чення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ); яка надсилається не рані ше першого ро бочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3).

Таким чином, оскільки станом на 25.02.2011 р. за позивачем обліковувалася недоїмка у сумі 32,14 грн., відповідачем правомірно прийнято податкову вимогу від 25.02.2011 р. № 961 на вказану суму податкового боргу, і суд не знаходить підстав для визнання таких дій відповідача протиправними та скасування зазначеної податкової вимоги. Крім того, оскаржу вана податкова вимога, фактично, втратила свою юридичну силу, оскільки згідно з п. 60.1 ст. 60 ПК вважається погашеною.

Зважаючи на правомірність дій і рішень відповідача, зважаючи на недо веденість позивачем завдання йому істотної моральної шкоди, а також беручи до уваги, що зазначена позивачем ст. 440-1 Цивільного кодексу Української РСР втратила чинність, вимога про відшкодування моральної шкоди у сумі 4800 грн. також задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 6971, 76, 79, 86, 128, 158163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити ОСОБА_1 Володи мировичу в задоволенні адміністратив ного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

СуддяД.А. Костенко