Ухвала суду № 52118825, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/4770/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої суддіХобор Р.Б.

суддів:Попка Я.С., Сеника Р.П.,

секретаря судового засіданняМартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі № 803/352/15-а за ТзОВ К.П.Верес до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В C Т А Н О В И В:

23 лютого 2015 року ТзОВ К.П. Верес звернулося з адміністративним позовом до Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 13 лютого 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською ОДПІ з 20 січня 2015 року по 26 січня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ К.П. Верес щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2014 року та листопад 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 59/03-06-1501-21742823 від 02 лютого 2015 року. На підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ було винесене податкове повідомлення рішення від 13 вересня 2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 40977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10244,25 грн., всього 51221,25 грн. за порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу, що викладені в акті перевірки про безтоварність операцій за правочинами, які укладені із контрагентами ПП Платан, ТзОВ Хаммер ГМБХ, ТзОВ Сокілпромцентр та ПСП Інструмент Центр є необгрунтованими, оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, зазначає, що посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути підставою для збільшення ТзОВ К.П. Верес сум грошового зобовязання з ПДВ, оскільки позивач не несе відповідальності за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року позов ТзОВ К.П. Верес задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Ковельської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13 лютого 2015 року №0000551501.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи судом досліджені неповно та необєктивно.

У звязку з цим просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ К.П. Верес відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ТзОВ К.П. Верес та ПП Платан, ТзОВ Хаммер ГМБХ, ТзОВ Сокілпромцентр та ПСП Інструмент Центр, через те, що первинні документи складені позивачем та його контрагентами з недоліками, не можуть братися до уваги як достовірні та підтверджувати здійснення таких операцій. Тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення сформоване у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак підстав для його скасування немає.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те що, Ковельською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ К.П. Верес щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень 2014 року та листопад 2014 року.

За результатами перевірки був складений акт № 59/03-06-1501-21742823 від 02 лютого 2015 року.

Перевіркою встановлені порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України, а саме, ТзОВ К.П. Верес завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 40977 грн., в т.ч. за квітень 2014 року в сумі 23823 грн., за травень 2014 року в сумі 14107 грн., за травень 2012 року в сумі 95 грн., за серпень 2012 року в сумі 2952 грн., в результаті чого ТзОВ К.П. Верес занижено суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню за підсумками поточного звітного(податкового) періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачуються до загального/спеціального фонду державного бюджету на загальну суму ПДВ 40 977 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ковельської ОДПІ винесене податкове повідомлення рішення від 13 лютого 2015 року №0000551501, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 40977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10244,25 грн., всього 51221,25 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, висновок відповідача про нереальність укладених між позивачем та ПП Платан, ТзОВ Хаммер ГМБХ, ТзОВ Сокілпромцентр та ПСП Інструмент Центр договорів є неправомірним, спростовується матеріалами справи, а відтак податкове повідомлення рішення від 13 лютого 2015 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 40977 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 10244,25 грн., всього 51221,25 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Апеляційний суд вважає вірним вказаний висновк суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Як передбачено п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, апеляційний суд приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Апеляційним судом встановлено те, що ТзОВ К.П. Верес проводило взаєморозрахунки з ПП Платан, ТзОВ Хаммер ГМБХ, ТзОВ Сокілпромцентр та ПСП Інструмент Центр.

Позивачем на підтвердження виконання умов договорів з контрагентами та обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано: податкові накладні, видаткові накладні, копії договорів, копії товаро транспортних накладних, копії квитанцій про здійснення оплати за договорами тощо, які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Зазначені первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, договори позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Апеляційний суд також вказує на те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відповідність задекларованих наслідків господарських операцій з ПП Платан, ТзОВ Хаммер ГМБХ, ТзОВ Сокілпромцентр та ПСП Інструмент Центр у податковому обліку ТзОВ К.П. Верес фактичним господарським відносинам, що здійснювались позивачем.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржуване податкове повідомлення рішення не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі № 803/352/15-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддяР.Б. Хобор

СуддіЯ.С. Попко

ОСОБА_1