Ухвала суду № 52118432, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9649/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Савлук Т.В.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Кабанченко О.А., Желепа О.В.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» - Кузика Тараса Степановича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійним договору поруки,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ «Альфа Банк» - Кузик ТарасСтепанович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Альфа банк» та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа банк» задовольнити , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №490077853 від 18 червня 2008 року у розмірі 71075,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 69104,65 грн., заборгованість по відсотках - 1410,96 грн., пеня в сумі 559,44, а також судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №490077853, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 11831,91 доларів США, зі сплатою 12,25% річних, з визначеним строком дії договору - 18 червня 2014 року. Також, 16 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору №490077853 від 18.06.2008 року, яким сторони погодили дату остаточного повернення кредиту - 18 червня 2018 року, та інші умови передбачені вказаним договором. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір Поруки №490077853-П, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язувалась перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, також 16 червня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору поруки на умовах передбачених вказаним договором. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та видав позичальнику ОСОБА_3 кредит в обумовленій договором сумі, однак зважаючи на те, що поручитель ОСОБА_2, будучи обізнаною про порушення позичальником договірних зобов'язань, не виконала зобов'язання по кредитному договору в частині погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, досудова вимога позивача достроково погасити наявну заборгованість залишилась без належного реагування з боку як позичальника, так і поручителя, у позивача виникло право пред'явити вимоги до поручителя ОСОБА_2, як солідарного боржника, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за Кредитним договором №490077853 від 18.06.2008 року на загальну суму 71075,05 коп.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року, судом прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки (а.с.67-68).

За зустрічним позовом, ОСОБА_2 пред'явила вимоги до Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання Договору поруки №490077853-П від 18.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», а також Договору про внесення змін і доповнень №1 до Договору поруки №490077853-П від 16.06.2011 року недійсними (а.с.64- 65).

ОСОБА_2 посилається на те, що в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №490077853-П, а в подальшому додатковий договір до договору поруки від 16 червня 2011 року. Однак, укладаючи договір поруки, ОСОБА_2 не мала на меті забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника ОСОБА_3, оскільки на час його укладення перебувала з позичальником ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а тому підписання вказаного договору носило характер, формальної для неї, але необхідної в такому випадку, процедури укладення кредитного договору банку з позичальником. Крім того, позичальник ОСОБА_3 запевнив її, що буде належним чином виконувати покладені на нього обов'язки, а тому жодних грошових зобов'язань для ОСОБА_2 як поручителя, укладення вказаного договору не створить. Зважаючи на помилку в природі здійсненого правочину, ОСОБА_2 вважає, що є всі підстави визнати Договір поруки та додатковий договір недійсними, оскільки визначальною в даному випадку є обставина щодо розуміння обсягу прав та обов'язків які він для неї створив, виникнення яких вона не передбачала.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір за №490077853, відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти на придбання транспортного засобу у сумі 11831,91 доларів США, зі строком повернення кредиту до 18 червня 2014 року, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 12,25% річних, а Позичальник зобов'язувався погашати кредит та сплачувати проценти по кредиту, та повністю погасити заборгованість та сплатити за кредитом до його закінчення.

Як передбачено у п. 2.8 Договору, платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг який є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною в порядку та на умовах визначених цим Договором.

16 червня 2011 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №490077853 від 18.06.2008 року, про наступне: «Зміни п.2.3 Розділу №1 «Базові умови кредитування Кредитного договору та викласти його в наступній редакції: - Дата остаточного повернення кредиту - 18 червня 2018 року.», та інших умовах передбачених Договором умовах (а.с. 16-17).

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 18 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки за №490077853-П, відповідно до умов даного договору Поручитель поручається за виконання Боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому(а. с. 19).

Як передбачено п.3.1., п. 3.2, п. 3.3 ст. 3 Договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків перелічених у статті 2 Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідальність поручителя передбачена статтею 3.1 Договору, наступає у випадку, якщо боржник допустив прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1 Договору поруки. Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені у пункті 2.1 цього Договору, або їх частину достроково та за відсутності передбачених Основним договором або законодавством України підстав для дострокової вимоги їх виконання Банком у випадку, якщо боржник зробив письмову вимогу заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином (а.с. 19).

16 червня 2011 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору поруки №490077853-П від 18.06.2008 року (а.с. 20).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У ст. 554 ЦК України зазначається, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників(солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Пунктом 2.1 (в) статті 2 Договору поруки №490077853-П від 18.06.2008 року, встановлено обов'язок поручителя, у випадках передбачених Основним договором або законодавством України у строк не пізніше 10 (десяти) днів з дати пред'явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті) повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору (а.с. 19).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту,строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та\або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до умов Кредитного договору за №490077853-П від 18.06.2008 року, який укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 та Договору про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору №490077853 від 18.06.2008 року, сторони погодили дату остаточного повернення кредиту - 18 червня 2018 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до відомостей, викладених в розрахунку заборгованості, який надано ПАТ «Альфа-Банк» по Кредитному договору № 490077853-П від 18.06.2008 року за період з 18.09.2014 року по 18.11.2014 року у Позичальника ОСОБА_3 виникла прострочена заборгованість по кредиту в сумі 289,68 доларів США, у зв'язку з чим загальний розмір поточної заборгованості не перевищує 10 відсотків суми кредиту, тому з урахуванням положень ч.10 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів" у позивача ПАТ «Альфа-Банк» відсутні підстави вимагати від поручителя дострокового виконання основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту, а виконання поручителем зобов'язань по сплаті поточної заборгованості по кредитному договору, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позичальником, є окремими предметом доказування та виходить за межі заявлених позовних вимог.

З підстав наведеного судом вірно відмовлено в задоволенні позову банку.

Апеляційна скарга не містить жодних доводів порушення судом конкретних норм матеріального чи процесуального права, а лише містить переказ позовної заяви, тому не спростовує висновків викладених в рішенні суду.

Рішення суду в частині зустрічного позову не оскаржується, а тому колегією суддів в цій частині не переглядається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» - Кузика Тараса Степановича - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді