Ухвала суду № 52118431, 22.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ПАТ «Старокиївський банк» звернулось в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року позовні вимоги за задоволено. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 631 476 грн. 32 коп., а також судовий збір на користь держави в розмірі 3654 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши представника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, представника банку, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, 17 грудня 2008 року між АБ «Старокиївський банк», правонаступником якого є ПАТ «Старокиївський банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 296 891 грн. зі сплатою 20% річних та кінцевим терміном повернення до 16 грудня 2009 року /а.с. 4-6/.

На підставі заяв, поданих відповідачем, між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди в частині дати повернення кредитних коштів, остання з яких датована 01 квітня 2014 року. Відповідно до змісту цієї угоди було встановлено кінцевий термін повернення кредитних коштів, а саме - 25 грудня 2014 року /а.с.7-13/.

У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 11 вересня 2014р. № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», на підставі рішення №92 від 17 вересня 2014р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк».

Встановлено, що на виконання умов договору ОСОБА_2 протягом терміну його дії було здійснено 2 поточні платежі на сплату відсотків за період з 17 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 2433 грн. 53 коп. та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в сумі 49 454 грн. 42 коп. /а.с.18,19/.

Будь-яких інших платежів на виконання умов кредитного договору боржником здійснено не було.

Відповідно до матеріалів справи графік повернення кредитних коштів між сторонами не складався.

Разом з тим, на підставі поданих ОСОБА_2 заяв, неодноразово змінювалися умови договору в частині строку повернення ним кредитних коштів шляхом укладання додаткових угод й остаточною датою їх повернення сторонами було визначено 25 грудня 2014 року.

Зокрема, зі змісту копій заяв, адресованих відповідальним особам ПАТ «Старокиївський банк», убачається, що боржник, звертаючись із заявами про продовження строку дії кредитного договору, кожного разу гарантував повернення кредиту та відсотків у строк, порядку та на умовах, визначених кредитним договором /а.с.89-96/.

Відповідно до положень ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Отже, звертаючись у банк з заявами про продовження строку дії договору, ОСОБА_2, за їх змістом, визнавав наявність кредитного боргу, що свідчить про переривання строку давності й початок його спливу з дати подачі останньої заяви - 01 квітня 2014р.

За таких обставин, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до задоволення позову.

ОСОБА_2, звертаючись до позивача з черговою заявою 31 березня 2014 року, гарантував виконання умов кредитного договору в повному обсязі, визнавав наявність заборгованості, в той час як графік повернення грошових коштів між сторонами не складався.

Відповідно до матеріалів справи, кінцевий строк дії договору сторонами визначено по 25 грудня 2014 року, а позовну заяву ПАТ «Старокиївський банк» подано в суд 11 лютого 2015р.

Долучений до справи розрахунок заборгованості за кредитним договором свідчить про його складання у відповідності до положень договору, з яких 296 891грн. заборгованість по тілу кредиту, 313159грн.01коп. заборгованості по процентах, 10517грн.26коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 10 90грн.05коп. пені за несвоєчасну сплату процентів /а.с.3,88/.

Із урахуванням зазначеного, конкретних обставин справи та положень ч.5 ст.261, 264 ЦК України, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про необхідність врахування дати внесення ОСОБА_2 останнього платежу й застосування до даних правовідносин строку позовної давності.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, видача позичальнику кредиту проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок НОМЕР_1 о/р НОМЕР_2 в АБ «Старокиївський банк» з позичкового рахунку № НОМЕР_3 цього ж банку /а.с.4/.

Дані, що містяться в долученому до справи меморіальному ордері № 5312/1 від 17 грудня 2008 року, свідчать про виконання банком умов кредитного договору й перерахування з позичкового на поточний рахунок відповідача 296 891грн. /а.с.14/.

Окрім цього, характер дій відповідача, пов'язаний з внесенням періодичних платежів на виконання умов договору та неодноразове звернення з заявами про продовження строку його дії, підтверджує факт отримання ним у позику кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними твердження апеляційної скарги про відсутність у справі доказів виконання банком умов договору.

Із долучених до справи виписок з особового рахунку та довідки про нарахування та сплату відсотків за кредитним договором убачається наявність у ньому відомостей щодо погашення відповідачем на сплату відсотків за період з 17 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року грошових коштів в сумі 2433 грн. 53 коп., а з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року - 49 454 грн. 42 коп. /а.с.18-22, 88/.

Отже, відповідачем протягом строку дії договору вносилися платежі, які відображено у розрахунках заборгованості, а тому з урахуванням умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним обов'язок ОСОБА_2 по поверненню позичальнику заборгованості за кредитним договором, у сумі 631 476 грн. 32 коп.

Матеріали справи свідчать, що розрахунки пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту та процентів за його користування позивачем було здійснено у відповідності до положень п.п.4.1,4.2 кредитного договору - за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ /а.с.3/.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №753/3043/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9189/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.