Постанова № 52117967, 30.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2015 року № 826/12373/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до 1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича, 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка О.В. щодо не включення ОСОБА_3 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка О.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що підстави для її не включення до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Легбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відсутні.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, заперечень проти позову не надавали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

20 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Легбанк" та ОСОБА_4 укладено договір № 0610-ДД-14-Ювілейний, предметом якого є банківський вклад у розмірі 40 252, 35 доларів, процентна ставка вкладу 12, 75% річних, дата повернення вкладу 25 липня 2015 року.

19 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір № 2 відступлення права вимоги (цесії), за яким ОСОБА_4 частково відступає ОСОБА_1 право вимоги на суму 8000 доларів США за договором № 0610-ДД-14-Ювілейний банківського вкладу від 20 червня 2014 року зі всіма додатковими угодами до нього. Про відступлення права вимоги повідомлено банк 19.02.2015 року. Суду надано копію розписки про отримання коштів від позивачці у розмірі 8000 доларів США як розрахунок за договором цесії № 2 від 19.02.2015 року та копії меморіальних ордерів від 20.06.2014 року № 8Н280/196 та № 8Н780/197 про внесення ОСОБА_4 коштів на вкладний рахунок згідно Договору банківського вкладу № 0610-ДД-14-Ювілейний від 20.06.2014 року у сумі 38 901, 97 доларів США (еквівалент 461 167 грн.) та у сумі 1 350, 38 доларів США (еквівалент 16 008, 23 грн.).

рПНа підставі постанови Правління Національного банку України від 27 листопада 2014 року № 744 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Легбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2014 року №133 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Легбанк", згідно з яким з 28 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Легбанк"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Легбанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленка Олександра Володимировича.

Постановою Правління Національного банку України від 26 лютого 2015 року №135 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 лютого 2015 року №41 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Легбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

На офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 6 березня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам Публічного акціонерного товариства "Легбанк"; для отримання коштів вкладники Публічного акціонерного товариства "Легбанк" з 6 березня по 17 квітня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, проте позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не включено. Зазначена інформація надана позивачці Фондом гарантування вкладів фізичних осіб листом від 03.06.2015 року.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною першою статті 3 Закону України від 23.02.12 р. № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI) встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч.1 ст. 2 Закону № 4452-VI).

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч.1 ст.26 Закону № 4452-VI).

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.2 ст.26 Закону № 4452-VI).

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону (ч. 5 ст. 26 Закону № 4452-VI).

Згідно статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно частини 1 ст.28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Позивач звернувшись для отримання виплати до установи банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" дізналась про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

23 лютого 2015 року позивачем на адресу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відправлено повідомлення про відступлення права вимоги та копію договору про відступлення права вимоги № 2 від 19 лютого 2015 року.

3 червня 2015 року Фонд гарантування вкладі фізичних осіб повідомив, що відносно ОСОБА_1 відсутня інформація про вклади в Переліку вкладників, що був переданий Фонду Уповноваженою особу Фонду на ліквідацію банку ПАТ "Легбанк".

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.09 р. надано роз'яснення щодо ст. 228 ЦКУ наступного змісту:

«Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).»

Аналіз зазначеного, дає підстави дійти до наступного висновку.

Укладення фізичною особою договору банківського вкладу з банком не є таким, що порушує публічний порядок. Обставини незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи є кримінально караним діянням, і належним доказом такого факту є відповідне рішення суду, яким буде встановлено обставини, що свідчать про факт (и) незаконного заволодіння майном держави, юридичної особи. При цьому, як зазначив вище ВСУ, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо визнання правочинів, укладених між ОСОБА_4 та Банком та/або між ОСОБА_4. та позивачкою нікчемними, у суду відсутні підстави для надання оцінки зазначеним обставинам, а тому суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" щодо неподання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже вимоги до Уповноваженої особи фонду суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників після формування Уповноваженою особою Фонду протягом трьох днів Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Враховуючи наведене, у вимогах до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд відмовляє, оскільки жодних прав та інтересів відносно позивача таким суб'єктом не порушено, адже лише за наслідком вчинення дій саме уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію банку будуть вчинятися дії Фондом. Відтак, в цій частині позов є передчасним і необґрунтованим.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростували покликання позивача, заперечень та доказів суду не надали.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Легбанк" Коваленка Олександра Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Легбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. В решті позову - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 109 (сто дев"ять) грн. 62 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева