Вирок № 52103172, 09.10.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/10760/15-к

Провадження №1-кп/263/446/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2015 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Грачовій О.Ю., з участю прокурора Костюченка М.В., захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого у м.Маріуполі по бул. Шевченка, 238-44, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.1 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку травня 2015 року ОСОБА_3, обіймаючи посаду заступника голови Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на своєму робочому місті в службовому кабінеті №9 Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради по вул. Митрополитській, 39 в Жовтневому районі м. Маріуполя, під час зустрічі та розмови з ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами останнього повідомив його про можливість видачі перепусток на тимчасово окуповану територію для його знайомих без їх присутності та в короткі терміни за умови передачі йому грошей у розмірі 7800 гривень за 39 перепусток, достовірно знаючи, що оформлення та видача перепусток не відноситься до компетенції ради.

03.07.2015 року приблизно об 11 годині ОСОБА_4, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, знаходячись у квартирі №44 будинку №238 по бул. Шевченка в Жовтневому районі м. Маріуполя, передав ОСОБА_3 частину раніш обумовленої грошової суми у розмірі 4400 гривень, а останній передав ОСОБА_4 22 перепустки на тимчасово окуповану територію.

В цей же день приблизно о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на своєму робочому місті в службовому кабінеті №9 Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради по вул. Митрополитській, 39 в Жовтневому районі м. Маріуполя, в обмін на одержану від ОСОБА_4 другу частину обумовленої раніш суми у розмірі 3400 гривень передав останньому 17 перепусток на тимчасово окуповану територію, тим самим шляхом обману заволодівши грошима потерпілого на вищезазначену суму.

Крім того, ОСОБА_3 розпорядженням №170л від 05.05.2006 року був призначений на посаду заступника голови Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради та на нього згідно з посадовою інструкцією були покладені обовязки по здійсненню керівництва діяльностю районної адміністрації з питань соціального захисту населення, благоустрою місць масового відпочинку, культури та туризму, присвоєно 9 ранг та 5 категорію посадової особи органу місцевого самоврядування, тобто він постійно займав в установі посаду, повязану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, і є службовою особою та представником влади.

Не зважаючи на це, ОСОБА_3, порушуючи вимоги ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, всупереч інтересам служби, здійснив зловживання владою та службовим становищем, що завдало істотної шкоди державним інтересам у вигляді підриву престижу й авторитету органів місцевого самоврядування та інтересам окремих громадян, при наступних обставинах.

Так, на початку травня 2015 року ОСОБА_3, обіймаючи посаду заступника голови Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, перебуваючи на своєму робочому місті в службовому кабінеті №9 Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради по вул. Митрополитській, 39 в Жовтневому районі м. Маріуполя, під час зустрічі та розмови з ОСОБА_4 повідомив останнього про можливість видачі перепусток на тимчасово окуповану територію для його знайомих без їх присутності та в короткі терміни за умови передачі особисто йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 7800 гривень за 39 перепусток.

При цьому ОСОБА_3 усвідомлював, що своїми діями він підриває престиж та авторитет органів місцевого самоврядування та держави в цілому, вважаючи на ситуацію, що склалася в області, яка згідно з наказом Служби безпеки України №33\6\а від 7 жовтня 2014 року є зоною проведення АТО, та актуальністю отримання перепусток на тимчасово окуповану територію.

03.07.2015 року приблизно об 11 годині ОСОБА_4, діючи під контролем працівників правоохоронних органів, знаходячись у квартирі №44 будинку №238 по бул. Шевченка в Жовтневому районі м. Маріуполя, передав ОСОБА_3 частину раніш обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 4400 гривень, а останній передав ОСОБА_4 22 перепустки на тимчасово окуповану територію.

В цей же день приблизно о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на своєму робочому місті в службовому кабінеті №9 Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради по вул. Митрополитській, 39 в Жовтневому районі м. Маріуполя, в обмін на одержану від ОСОБА_4 другу частину обумовленої раніш неправомірної вигоди у розмірі 3400 гривень передав останньому 17 перепусток на тимчасово окуповану територію.

Обвинувачений у судовому засіданні вину свою визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно скоїв злочини за вказаних обставин. У скоєному він щиро кається.

Потерпілий надіслав заяву з проханням розглянути справу без його участі та призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Враховуючи, що обвинувачений визнав вину в повному обсязі, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України не досліджував всі докази, оскільки мається переконання в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює неможливість у подальшому оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому відсутні сумніви відносно добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що діяння кримінальних правопорушень мали місце, обвинувачений винен у їх вчиненні, а його дії слід правильно кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та за ч.1 ст.364 КК України як зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_5 за місцем попередньої роботи характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, окрім того, щиро покаявся у скоєному, що є пом'якшуючою покарання обставиною. Тому суд призначає йому покарання у межах санкцій статей кримінального закону за правилами ч.1 ст.70 КК України. При цьому судом не застосовується спеціальна конфіскація до грошей, одержаних внаслідок вчинення злочину, оскільки вони згідно із законом підлягають поверненню власнику.

Відповідно до ч.9 ст.100та ч.2 ст.124 КПК Українисуд вирішує питання про долю речових доказів та розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у предявленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 та ч.1 ст.364 КК Україниі призначити йому покарання: за ч.1 ст.190 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, за ч.1 ст.364 КК України - у вигляді арешту строком на 2 (два) місяця з позбавленням права обіймати посади ворганах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки, із штрафом в розмірі 5100 гривень та без спеціальної конфіскації.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 до відбуття покарання у вигляді арешту строком на 2 (два) місяця з позбавленням права обіймати посади ворганах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки, із штрафом в розмірі 5100 гривень та без спеціальної конфіскації.

Початок строку відбування покарання відраховувати з моменту фактичного затримання та зарахувати у строк відбування покарання термін знаходження ОСОБА_3 під вартою з 03 по 06 липня 2015 року, тобто 4 дня.

Після затримання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_6 60900 гривень з депозитного рахунку №37315901012089 в ГУ ДКСУ у м. Києві (отримувач Жовтневий районний суд м. Маріуполя в Донецькій області, код отримувача 26268059, МФО 820019), які внесені в якості застави за квитанцією №0.0.405672634.1 від 06.07.2015 р. у ПАТ КБ «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 2412 грн. 04 коп.

Речові докази: гроші, що зберігається у РЦ в м. Маріуполі ПАТ «ПУМБ», повернути власникам ОСОБА_4 в сумі 7800 гривень та ОСОБА_3 в розмірі 2023 гривні; документи та оптичні диски зберігати у матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, встановлених ч.2 ст.394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз'яснити обвинуваченому, захисникам та потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя О.В. Турченко