Ухвала суду № 52102495, 09.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/284/15-ц Провадження № 22-ц/772/2879/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Франчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення виконкому та визнання свідоцтва про власності недійсним, -

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 09 травня 2013 року в с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області помер його батько ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, зокрема на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по вул. Набережна, 23 в с. Ободівка Тростянецького району. У встановлений законом строк він звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, оскільки являється спадкоємцем за заповітом.

Під час поховання батька йому стало відомо від свого брата ОСОБА_2 про те, що батько подарував йому спірний житловий будинок.

Для посвідчення договору дарування житлового будинку від 04 жовтня 2002 року нотаріусу було надано свідоцтво про право власності на житловий будинок, яке видано виконкомом Ободівської сільської ради Тростянецького району 27 серпня 2002 року на підставі рішення цієї ради від 04 липня 2002 року № 1.

Посилаючись на те, що станом на 15 квітня 1991 року спірне нерухоме майно відносилося до суспільної групи двору - колгоспний двір, членами двору були ОСОБА_5 і його дружина ОСОБА_6, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Ободівської сільської ради від 04 липня 2002 року № 1 про оформлення права приватної власності на житловий будинок по вул. Набережна, 23 в с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області за ОСОБА_5 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на цей житловий будинок.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду й ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_7 надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник Ободівської сільської ради в судове засідання не зявився, хоча належним чином і завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням виконкому Ободівської сільської ради від 04 липня 2002 року, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на оформлення права приватної власності на цілий житловий будинок, було порушено право ОСОБА_6 на 1/2 частку цього будинку. Разом з тим позивач, після смерті матері ОСОБА_6, не звертався у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після її смерті, а відтак оскаржуваним рішенням виконкому та виданим свідоцтвом про право власності на житловий, на час його видачі, майнові права ОСОБА_2 ніяким чином не порушувалися.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК України (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У розясненнях, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сімї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, відносяться до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, яке видано виконкомом Ободівської сільської ради Тростянецького району 27 серпня 2002 року на підставі рішення цієї ради від 04 липня 2002 року № 1, власником житлового будинку по вул. Набережна, 23 в

с. Ободівка є ОСОБА_5 (а.с.8,14).

Станом на 15 квітня 1991 року спірне нерухоме майно відносилося до суспільної групи двору - колгоспний двір, членами двору були ОСОБА_5 і його дружина ОСОБА_6

Ця обставина сторонами визнається та не заперечується.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно встановив, що наявні в матеріалах справи докази, у тому числі: витяги з погосподарських книг, свідоцтво про право особистої власності, матеріали інвентарної справи, дають підстави для висновку, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір, а тому особи, які були членами цього двору, мають право на частку в праві сумісної власності на підставі статей 120, 123 ЦК УРСР.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваним рішенням виконкому Ободівської сільської ради від 04 липня 2002 року, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на оформлення права приватної власності на цілий житловий будинок по вул. Набережна, 23 в

с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області, порушено було право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку цього будинку.

ОСОБА_6 не оспорювала правильність оскаржуваного рішення та свідоцтва про право власності на житловий будинок.

04 жовтня 2002 року ОСОБА_5 подарував житловий будинок по вул. Набережна, 23 в с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області ОСОБА_2 (а.с.18).

Таким чином, ОСОБА_5 розпорядився належним йому нерухомим майном на свій розсуд.

12 червня 2007 року ОСОБА_6 померла в с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області (а.с.16).

Після смерті ОСОБА_6, позивач не звертався у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини (а.с.106).

24 вересня 2012 року ОСОБА_5 вчинив заповіт на все своє майно, у тому числі і на цілий житловий будинок по вул. Набережна, 23 в с. Ободівка Тростянецького району Вінницької області (а.с.17).

09 травня 2013 року ОСОБА_5 помер.

У встановлений законом строк позивач звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваним рішенням виконкому та виданим свідоцтвом про право власності на житловий, на час його видачі, майнові права ОСОБА_2 ніяким чином не порушувалися.

Помилковими є доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням порушуються його права на успадкування спадкового майна, оскільки ОСОБА_2 не звертався в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, а відтак позивач не набув усіх прав та обовязків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

З оригіналом вірно: