Ухвала суду № 52099843, 06.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2494/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27,48 Синецька Л. А. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н. В.суддівГончар Н. І. , Ювшина В. І. при секретаріНаконечній М. М.

з участю: адвоката Головні С.Д.,

представника ОСОБА_7- ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_9 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання спільними боргових зобов'язань за кредитним договором та розподіл непогашених кредитних коштів між подружжям, -

в с т а н о в и л а :

25 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», Банк) звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_9 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11345308000.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VІ від 17 вересня 2008 року внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування банку стало публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями ЦК України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».

Відповідно до Кредитного договору Банк надав відповідачу кредит в сумі 41 000 дол. США, а останній зобов'язався повернути кредит не пізніше 13.05.2015 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних.

29 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2, в якій домовились, що за використання коштів в іноземній валюті у розмірі 5750 дол. США, які надаються 29 жовтня 2008 року, встановлюється процентна ставка 24,0%.

14 та 30 січня 2009 року сторони уклали додаткові угоди № 3 та № 4, в яких домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11345308000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме, №11345308001, №11345308002. Змінений кінцевий термін повернення кредиту 13 травня 2025 року та розмір ануїтетного платежу - 415 дол.США.

Станом на 05 лютого 2015 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів складає 25320 дол. 04 центів США, з яких 22353,23 дол. США - кредитна заборгованість; 2966,81 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7461,28 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; (2740,71 грн. - пеня за прострочення сплати по кредиту; 4720,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів).

Позивач вказує, що відповідачу було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак ОСОБА_9 свої зобов'язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним не виконує.

30 липня 2015 року представник ПАТ «УкрСиббанк» подав до суду уточнену позовну заяву та остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_9 суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11345308000 від 14 травня 2008 року в розмірі 25 320,04 дол. США - заборгованість по кредиту та процентам, 7461, 28 грн. - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та судові витрати.

01 квітня 2015 року ОСОБА_9 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання спільними боргових зобов'язань за кредитним договором та розподіл непогашених кредитних коштів між подружжям, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 листопада 1995 року між ним та ОСОБА_7 укладений шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану адміністрації Сеймського округу м. Курська Російської Федерації, актовий запис №1246.

Позивач вказує, що в період шлюбу в інтересах сім'ї ним в АКБ інноваційний банк «УкрСиббанк», згідно Договору про надання споживчого кредиту № 11345308000 від 14.05.2008 року, отримано споживчий кредит в сумі 41000 доларів США терміном до 2025 року, за умовами якого він зобов'язався щомісячно до 2025 року сплачувати по 410 доларів США до повного погашення кредиту.

Отримані в ПАТ «УкрСиббанк» кредитні кошти були використані на ремонт приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, купівлю майна та предметів домашньої обстановки, які належать їм на праві спільної сумісної власності, на закупівлю товару для магазину, в якому відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_7 здійснює підприємницьку діяльність і т.п.

18.06.2013 року рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області шлюб між ними розірвано.

ОСОБА_9, вказує на те, що на сьогоднішній день він самостійно несе витрати з повернення кредитних коштів, які були отримані і витрачені в інтересах сім'ї для оплати за майно та роботи, що в т.ч. було використано за час шлюбу і в інтересах відповідачки ОСОБА_7

Крім того, його пропозиція вирішити питання про поділ боргів у вигляді отриманих під час шлюбу кредитних коштів, як спільних боргів подружжя в позасудовому порядку залишилася без відповіді з боку відповідачки ОСОБА_7, зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконане.

Отже, відповідно до закону, у результаті придбання подружжям майна за кредитні кошти боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Тому просив суд: - визнати спільними зобов'язаннями ОСОБА_9 та ОСОБА_7 боргові зобов'язання ОСОБА_9 за кредитним договором № 11345308000 від 14.05.2008 року, укладеним між ОСОБА_9 та АКБ інноваційний банк «УкрСиббанк».

- розподілити непогашені кредитні кошти між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, стягнувши з кожного на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1/2 частині від загальної суми непогашених кредитних коштів відповідно до розрахунків банку, до повного погашення суми кредитних зобов'язань.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено повністю.

Вирішено стягнути з ОСОБА_9, на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11345308000 від 14 травня 2008 року в розмірі 25320,04 дол. США заборгованості по кредиту та процентах та 7461,28 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Вирішено питання про судовий збір.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання спільними боргових зобов'язань за кредитним договором та розподіл непогашених кредитних коштів між подружжям відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9, вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити по справі нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» суд першої інстанції, з посиланням на відповідні норми матеріального права, прийшов до висновку, що оскільки ОСОБА_9 не повертає банку кредит у строки, визначені кредитним договором, порушуючи цим його умови, тому вказана боргова сума підлягає до стягнення з боржника.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_9, суд вказав, що зміна сторони в договорі без згоди кредитора неможлива. Розділивши у рівних частках боргові зобов'язання по кредитному договору між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, зміняться умови договору між його сторонами та сторони у договорі, що є протиправним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Встановлено, що 14 травня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_9 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11345308000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 41000 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 13 травня 2015 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 14 % річних (а.с. 5-11, Т.1)

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норми ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

29 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2, в якій домовилися, що за використання коштів в іноземній валюті у розмірі 5750 дол. США, які надаються 29 жовтня 2008 року, встановлюється процентна ставка 24,0% (а.с.12, Т.1).

14 та 30 січня 2009 року сторони уклали додаткові угоди № 3 та № 4, в яких домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11345308000, так і реєстраційні номери договору в системі обліку банку, а саме, №11345308001, №11345308002. Змінений кінцевий термін повернення кредиту - 13 травня 2025 року та розмір ануїтетного платежу - 415 дол.США (а.с. 13,14-15, Т.1).

Згідно з п.7.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені (а.с.9,т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 05 лютого 2015 року заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів складає 25320,04 дол. США, з яких 22353,23 дол. США - кредитна заборгованість; 2966,81 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 7461,28 грн. (2740,71 грн. - пеня за прострочення сплати по кредиту; 4720,57 грн. - пеня за прострочення сплати процентів) (а.с. 30,т.1).

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

20.11.2014 року Банком направлялися відповідачу ОСОБА_9 вимоги про погашення простроченої заборгованості, що підтверджується реєстром про відправку рекомендованих листів, проте відповідач свої зобов'язання не виконує (а.с. 45-46, 47, т1).

З 24 листопада 1995 року до 18 червня 2013 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перебували в шлюбі. Відповідно до заочного рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.81,82. т 1).

Відповідно до ухвали Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 травня 2015 року провадження по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна, спільно нажитого в шлюбі та зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про поділ майна зупинена до набрання законної сили рішення по даній справі. (а.с. 218, т. 1).

ОСОБА_9 просить покласти обов'язок повернення заборгованості за кредитом на ОСОБА_7, так як кредитні кошти отримані та витрачені в інтересах сім'ї. Проте позивач за первісним позовом ПАТ "УкрСиббанк" заперечує проти цього.

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути змінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

В разі поділу між подружжям майна, кредит за який виплачений частково, поділу підлягає лише та частина майна, кредит за яку вже виплачений. Саме ця частина майна і буде спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу. Решта кредиту підлягає подальшій виплаті. Тому, хто продовжуватиме сплачувати кредит, і належатиме право власності на решту майна. Якщо банк дасть згоду на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках, то і решта майна після повного погашення кредиту належатиме колишнім чоловіку та дружині в рівних частках. Але слід мати на увазі, що на практиці банки вкрай рідко дають такі дозволи, оскільки для цього необхідно переукладати кредитний договір. Адже залишок кредиту необхідно розподілити між двома боржниками - колишніми чоловіком та дружиною. Для цього треба банку провести перевірку платоспроможності обох боржників, передбачену у банківській установі і т.ін.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_9 надавався споживчий кредит тоді, коли він перебував у шлюбі з ОСОБА_7.

Щодо розподілу самих кредитних коштів, тут слід користуватися загальними правилами статті 60 Сімейного кодексу України і прирівнювати їх до звичайних грошових коштів з пропорційним поділом між подружжям. Згідно статті 60 СК України, майно набуте за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Питання з розподілу обов'язків позичальника знайшло своє підтвердження у Постанові ВСУ. У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК).

Таким чином, розподіл кредитних зобов'язань повинен відбуватися з урахуванням визначення частки майна, яке присуджується кожному з подружжя. Якщо один з них отримує більшу частину майна, то і обов'язки по сплаті кредиту повинні бути збільшені пропорційно.

В даному випадку ОСОБА_9 у зустрічному позові ставить питання про визнання спільними зобов'язаннями його та колишньої дружини ОСОБА_7 боргових зобов'язань за кредитним договором від 14.05.2008 року, укладеним між ОСОБА_9 та АКБ інноваційний банк «УкрСиббанк» та просить розподілити непогашені кредитні кошти між ним та ОСОБА_7, стягнувши з кожного на користь ПАТ «УкрСиббанк» по 1/2 частині від загальної суми непогашених кредитних коштів відповідно до розрахунків банку, до повного погашення суми кредитних зобов'язань.

Проте, як зазначено вище, позов про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя ставиться в іншій справі. Тобто, зазначений кредитний борг є не єдиним спільним майном колишнього подружжя, яке підлягає поділу.

Тому і питання про розподіл непогашених кредитних коштів, з названих вище підстав, доцільно вирішувати разом з позовом про поділ всього майна подружжя.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, позивач ПАТ «УкрСиббанк» не дає згоди на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках при розгляді питання про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості за кредитним договором, як про це просить відповідач ОСОБА_9, що також є досить вагомою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обв'язку. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що зміна сторони в договорі без згоди кредитора неможлива, оскільки розподіл у рівних частках боргових зобов'язань по кредитному договору між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 змінить умови договору між його сторонами та сторони в договорі, що є протиправним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_9 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_7 про визнання спільними боргових зобов'язань за кредитним договором та розподіл непогашених кредитних коштів між подружжям залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :