Вирок № 52089178, 09.10.2015, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4574/15-к

Провадження № 1-кп/0182/584/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді: Стовби С.М.

при секретарі: Кондратьєвій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі кримінальне провадження №12015040340000988 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Росії, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Ігрек», раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора: Коваленко І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.08.2014 року приблизно о 13-30 годині, керував технічно справним належним TOB «Ігрек» рейсовим автобусом марки БАЗ А 079.34 державний знак АЕ 1040 AB та виїжджав з території автовокзалу м. Нікополя за маршрутом «м. Нікополь - м. Дніпропетровськ», де на перехресті виїзду з території автовокзалу та вулиці Героїв Чорнобиля змінив напрямок свого руху в право і виїхав на вулицю ОСОБА_3, та не прийнявши заходів належної уваги, обережності, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який стояв з велосипедом в руках біля узбіччя на виїзді з території автовокзалу. У наслідок дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи № 249 від 29.05.2015 року, тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів правої великогомілкової та малогомілкової кістки, закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кістки - які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.

Керуючи автобусом марки БАЗ А 079.34 державний знак НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, грубо порушив Правила дорожнього руху, а саме:

-п. 1.3 ПДР України, згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги діючих Правил, а так само бути взаємно ввічливими .

-п. 10.1. ПДР України, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Вказане порушення п.10.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_1, і стали причинним зв'язком у настанні дорожньо-транспортної пригоди, яких не будь перешкод для водія ОСОБА_1 технічного характеру не було.

Згідно з висновків авто-технічних експертиз № 70\27-253 від 21.05.2015 року та № 70/ 27- 389 від 23.06.2015 року при виконанні п.10.1 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортну пригоду.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав частково і пояснив, що працює водієм з перевезення пасажирів у ВАТ «Ігрек». За ним закріплений рейсовий автобус марки Еталон. 17.08.2014 року приблизно в 14 години він виїжджав з території Нікопольського автовокзалу по маршруту на Дніпропетровськ. В салоні автобуса перебувало 20 пасажирів. Виїжджав він з території автовокзалу з швидкістю близько 7-10 км/год. з боковим інтервалом до правого краю і рухався у напрямку до вул. ОСОБА_3. В попутному напрямку він нікого не бачив та почав виконувати маневр повороту на право до вул. ОСОБА_3. Пасажири автобуса почали кричати, щоб зупинив автобус, так як начебто він збив пішохода з велосипедом. Він зупинився і вийшов з автобуса. Біля автобуса на дорозі біля бордюрного каменю лежав чоловік ноги були заплутані в велосипеді. Викликали швидку допомогу. Того ж дня через сестру потерпілого передав йому 3000грн. Після цього він також передавав гроші потерпілому та рахує, що передав гроші в розмірі 7900 грн. Цивільний позов потерпілого він не визнає.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 17.08.2014 року він котив велосипед і направлявся в магазин «АТБ» який розташований по вул. Г. Чорнобиля. Він йшов по території автовокзалу у напрямку до вул. ОСОБА_3. Котив велосипед по ліву сторону від себе. Коли він вже підійшов до примикання до вул. ОСОБА_3, то почув ззаду звук автобуса та повернувся і подивився назад. Він зупинився і стояв без руху. Потім він відчув поштовх і впав, почувши тріск кісток своїх ніг. Відразу він почав кричати і автобус зупинився. Йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток ніг. Обвинувачений добровільно йому відшкодував 6500 гривень. Він затратив на лікування 12000 гривень, але доказів в цій частині позову він не має. Тому просив суд стягнути з обвинуваченого вказану суму матеріальної шкоди та 13000 гривень моральної шкоди.

Згідно до протоколу огляду (а.п.90-96), слідчим оглянуто транспортний засіб причетний до скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно до протоколу проведення слідчого експерименту та схеми до нього за участю ОСОБА_1 (а.п.134-138), в присутності понятих обвинувачений вказав яким чином він виїздив з території автовокзалу.

Згідно до висновку автотехнічної експертизи №70/27-253 від 21 травня 2015 року (а.п.102-103) та додаткової експертизи №70/27-389 від 23.06.2015 року (а.п.144-145), в дорожній обстановці яка склалася, обвинувачений повинен був діяти відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху України та його дії не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилося в причинному звязку з настанням події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 249 від 13.05.2015 року (а.п.106-107), судово-медичним експертом встановлені тілесні ушкодження які були спричинені потерпілій та їх ступінь тяжкості, а саме середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, за ознакою тривалого розладу здоровя.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №324 від 16.05.2015 року (а.п.106-107), судово-медичним експертом зазначено, що виявлені у потерпілого ОСОБА_2 тілесні ушкодження не могли утворитися від падіння з висоти власного росту., а були спричиненні зі значною силою.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена та його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України за ознакою порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його позитивну характеристику. До помякшуючих покарання обставин суд відносить те, що обвинувачений добровільно відшкодовував матеріальні збитки потерпілому.

Обтяжуючих покарання обставин для обвинуваченого суд не вбачає.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді штрафу.

Також суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

При цьому суд враховує обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ті обставини, що обвинувачений раніше до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, також є водієм професіоналом та на теперішній час працює за фахом.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку з цим, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Між тим, потерпілий ОСОБА_2 предявив цивільний позов до обвинуваченого та відмовився від предявлення цивільного позову до страхової компанії.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений добровільно відшкодовував матеріальні збитки спричинені потерпілому і останній підтвердив, що йому було передано 6500 гривень.

Крім того, потерпілий у судовому засіданні показав, що він не має доказів на підтвердження затрат на лікування.

За таких обставин суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди не доведений та не підлягає задоволенню.

Що стосується позову в частині стягнення моральної шкоди, то суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений дійсно скоїв стосовно потерпілого злочин, спричинив йому середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження та душевні страждання. Тому, як винна особа, він повинен відшкодувати моральну шкоду завдану потерпілому на підставі ст. 1167 ЦК України.

Однак, суд вважає, що зазначена потерпілим сума моральної шкоди є завищеною, а з урахуванням ступеня розумності та справедливості, з обвинуваченого на корить потерпілого необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. Також підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати на підставі ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 3400 гривням без позбавлення права керування транспортним засобом. Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався. Речовий доказ у кримінальному провадженні СД диск зберігати в матеріалах справи. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (пять тисяч) гривень моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 982 гривні 08 копійок, одержувач платежу УДКСУ у Бабушкінськом районі м. Дніпропетровська, номер рахунку 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу за експертизи №70/27-253 від 21.05.2015р., №70/27-389 від 23.06.2015р.

На вирок може бути подана апеляція протягом 30 діб з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Головуючий суддя: