Постанова № 52085675, 05.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 р. Справа №805/4363/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 13 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О.;

секретар судового засідання: Аржанов А.С.;

за участю:

позивача:ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1А.) звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (надалі відповідач, УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі) про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату у розмірі 5536,56 грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 13000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі №235/3287/13-а ОСОБА_3, у наступному ОСОБА_1, була поновлена на посаді начальника відділу обліку надходжень платежів Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області. Також, вказаним судовим рішенням на користь позивача стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.05.2013р. по 21.08.2013р. у розмірі 9 308,25 грн. Позивач зазначає, що у червні 2015р. на її користь було виплачено середній заробіток за травень-серпень 2013р.

Позивач вважає, що вона має право на отримання компенсації за втрату частини доходів у звязку з порушенням строків виплати заробітної плати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. Крім того, позивач зазначила, що вона зазнала моральні страждання.

Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Також відповідач вважає, що Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не передбачено стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно свідоцтва про шлюб від 16.11.2013р. серія І-НО №338693 ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_1.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі №235/3287/13-а: скасовано наказ Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області № 32-ОК від 07 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 за пунктом другим статті 40 КЗпП України з посади начальника відділу обліку надходжень платежів із збереженням 11 рану державного службовця в межах п'ятої категорії; поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу обліку надходжень платежів із збереженням 11 рану державного службовця в межах п'ятої категорії Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області з 08 травня 2013 року; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 травня 2013 року по 21 серпня 2013 року 9 308,25 грн.

У постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі №235/3287/13-а встановлено, що наказом керівника управління № 32-ОК від 07 травня 2013 року на підставі Довідки МСЕК від 20 березня 2013 року позивач звільнена з роботи на підставі пункту другого статті 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді та виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

Згідно з наказом відповідача від 13.09.2013р. №83-ос, прийнятого на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі №235/3287/13-а, скасовано наказ управління № 32-ОК від 07 травня 2013 року, поновлено позивача на роботі на посаді начальника відділу обліку надходження платежів з 08.05.2013р. Також, згідно з вказаним наказом на користь позивача належить сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2013р. по 12.09.2013р.

Згідно з наданою трудової книжки позивача, 13.09.2013р. позивач поновлена на попередній роботі та 13.09.2013р. звільнена за власним бажанням.

Відповідно до банківської виписки від 02.10.2015р., зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки від 04.06.2015р. розрахункового листа за червень 2015р. таб. №1461 та наданих платіжних доручень від 04.06.2015р., позивачу 04.06.2015р. було виплачено 7 196,68 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 травня 2013 року по 21 серпня 2013 року за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати на суму 5 536,56 грн.

Із вказаного розрахунку та наведених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вбачається, що вимога позивача про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату повязана із несвоєчасним виконанням відповідачем постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013р. у справі №235/3287/13-а в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 травня 2013 року по 21 серпня 2013 року 9 308,25 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що вона намагалася самостійно потрапити на своє робоче місце та домогтися виконання судового рішення, проте їй чинили перепони; не давали зафіксувати свою присутність в журналі обліку робочого часу; начальник управління виганяла її з робочого місця, принижувала її честь та людську гідність та вдавалась до погроз. Позивач вказує, що її моральні страждання посилював той факт, що це все відбувалось на очах її підлеглих, що руйнувало її авторитет в очах співробітників.

Також, позивач зазначила, що тривала бездіяльність щодо сплати середньої заробітної плати та численні спроби стягнути кошти у примусовому порядку завдали їй моральних страждань.

Позивачем до суду надані: скарга на дії начальника УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі ОСОБА_4 від 29.04.2015р. та відповідь Пенсійного фонду України від 05.06.2015р. №5318/Т-11 на вказану скаргу; звернення позивача до Прокуратури Донецької області від 11.11.2013р.; лист Прокуратури Донецької області від 20.11.2013р.; відповідь Красноармійської міжрайонної прокуратури №65-166-13 від 12.12.2013р.; скарга на від 27.12.2013р. на рішення Красноармійської міжрайонної прокуратури; лист Прокуратури Донецької області від 15.01.2014р.; відповідь Красноармійського МВ Головного управління МВС України в Донецькій області від 24.01.2014р. №1827; лист Міністерства юстиції України від 06.10.2014р. №Т-18796/15.3-15/7; лист Державної виконавчої служби України від 16.10.2014р. №Т-14380/3.2; листа Красноармійської міжрайонної прокуратури від 19.09.2013р. №65-16613.

Із заявою від 02.10.2013р. позивач звернулась до Управління державної казначейської служби України у м. Красноармійську Донецької області щодо виконання судового рішення.

Листом від 18.10.2013р. №3-15/1243 Управління державної казначейської служби України у м. Красноармійську Донецької області повідомило, що відповідач не обслуговується органами казначейства та повернуло заяву позивача.

Постановами відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції від 13.09.2013р. ВП№39837858 та від 02.09.2013р. ВП№39534595 позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження у звязку з тим, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється органами Державної казначейської служби України.

Позивач звернулась до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області із заявою від 27.02.2014р. щодо прийняття до виконання виконавчого листа.

Листом від 11.03.2014р. №223/03.3-23 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області повернуто позивачу виконавчий документ та повідомлено про порядок виконання судового рішення згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», статтею 2 якого передбачено, що за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Відповідно до п.1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р., встановлено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у звязку з несвоєчасним виконанням рішення.

Відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України №6-43цс14 від 21.05.2014р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У відповідності до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За приписами ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі мало самостійно виконати рішення суду та виплатити стягнуті на користь позивача кошти.

Відсутність примусового виконання судового рішення не звільнює від обовязку самостійно виконати таке судове рішення.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду України, який наведено у постанові №21-63а15 від 23.06.2015р., за яким добровільне виконання рішення суду боржником це його законодавчо встановлений обовязок. Зокрема, зазначений обовязок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати

Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами ст.4 вказаного Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р., встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Індекс споживчих цін (до попереднього місяця) за даними Державної служби статистики України становив: вересень 2013р. 100,0, жовтень 2013р. 100,4, листопад 2013р. 100,2, грудень 2013р. 100,5, січень 2014р. 100,2, лютий 2014р. 100,6, березень 2014р. 102,2, квітень 2014р. 103,3, травень 2014р. 103,8, червень 2014р. 101,0, липень 2014р. 100,4, серпень 2014р. 100,8, вересень 2014р. 102,9, жовтень 2014р. 102,4, листопад 2014р. 101,9, грудень 2014р. 103,0, січень 2015р. 103,1, лютий 2015р. 105,3, березень 2015р. 110,8, квітень 2015р. 114,0, травень 2015р. 102,2.

Наданий позивачем розрахунок компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату на суму 5536,56 грн. відповідає розрахованій згідно вказаних законодавчих приписів сумі компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Суд вважає за необхідне розглянути позовні вимоги щодо стягнення 13 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в межах цієї справи оскільки ці вимоги повязані із позовними вимогами щодо стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату та обґрунтовуються протиправною, на думку позивача, бездіяльністю щодо виплати на її користь середньої заробітної плати.

Відповідно до частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п.3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано доказів заподіяння їй безпосередньо відповідачем моральної шкоди.

З урахуванням висновку суду щодо стягнення на користь позивача компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену середню заробітну плату, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 85380, Донецька область, Красноармійський район, с. Михайлівка, вул. Центральна, 23) компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 5 536 (пять тисяч пятсот тридцять шість) гривень 56 (пятдесят шість) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 05 жовтня 2015 року, складання постанови у повному обсязі 07 жовтня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.