Постанова № 52085674, 23.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р. Справа №805/3645/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грищенко Є.І.,

при секретарі судового засідання - Зикун Ю.В.,

за участю представників сторін: від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАНДШАФТ» про стягнення податкового боргу у розмірі 109108, 78 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Словянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАНДШАФТ» про стягнення податкового боргу у розмірі 109108, 78 грн

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за відповідачем обліковується сума податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб. Посилаючись на вимоги Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з банківських рахунків відповідача суму заборгованості у розмірі 109108,78 грн.

Відповідно до ст. 59 ПК Україні позивачем була направлена податкова вимога за формою Ю № 405-25 від 10.02.2014 року. Вказана вимога відповідачем у встановлений термін виконана не була. На підставі викладеного та відповідно до п.87.1.1-87.2 ст. 87 ПК України позивач просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАНДШАФТ» податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 109108,78 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до приписів статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції звільняються субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Перелік населених пунктів, де проводилася АТО, визначений розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Згідно вказаного розпорядження м. Словянськ віднесено до міст, де проводилася АТО, тому відповідач звільнений від орендної плати за земельні ділянки під час проведення АТО та на протязі шести місяців після її закінчення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАНДШАФТ», є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 34604040, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 64-65), перебуває на обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків з 03.02.2015 року.

22.01.2014 року відповідачем надано до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області декларацію з плати за землю за звітний податковий період 2014 рік, якою було визначено річну суму орендної плати 130930,85 гривень, щомісячно до сплати 10910,90 гривень (а.с. 17-18).

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 зазначеного Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наявними в матеріалах справи податковою декларацією (а.с. 17-18) підтверджено визначення відповідачем зобовязань з орендної плати за землю в загальній сумі 130930,85 гривень за звітний період 2014 рік. Зазначене зобовязання не було сплачене в повному обсязі у встановлені Податковим кодексом України строки.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за землю за звітний період 2014 рік у розмірі 109108,78 гривень (а.с. 14).

Відповідно до п. п. 14.1.175. п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

10.02.2014 року податковою інспекцією сформовано податкову вимогу № 405-25 форми Ю, яка отримана представником підприємства 25.02.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 21).

Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.

Отже, Податковим кодексом України, чинним з 01 січня 2011 року, прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено безперервне існування податкового боргу відповідача за період від дня отримання податкової вимоги до моменту виникнення податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що податкова вимога вважається відкликаною, не надано.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу з орендної плати за землю та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Разом з тим, статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної вланості.

Стаття 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

В свою чергу, на виконання абзацу 3 п. 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, дію розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року зупинено.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2015 року по справі № 826/18330/14, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р було визнано нечинним. Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року.

Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 15 квітня 2015 року.

Наслідки набрання законної сили судовим рішенням передбачені ст. 255 КАС України.

Так відповідно до вказаної норми постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, до зазначених населених пунктів належить як м. Донецьк, так і м. Словянськ.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заявлених позивачем вимог.

Відповідно до частини 3 статтіі 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, тобто вказаний закон регулює правовідносини у сфері справляння земельного податку на час проведення АТО, яка почалася у квітні 2014 року.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЛАНДШАФТ» про стягнення податкового боргу у розмірі 109108, 78 грн. - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини в присутності представників сторін 23 вересня 2015 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 26 вересня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.