Постанова № 52084993, 22.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 804/2828/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Турлакової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом», в якому просить суд:

- стягнути суму витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року станом на 01.02.2015 року у загальній сумі - 39210,57грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач внаслідок порушення вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІІ та розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (надалі - Інструкція №21-1) має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам за списком №1 у сумі - 35675,27грн., за списком №2 у сумі - 3535,30грн., на загальну суму - 39210,57грн. за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року. Зазначену суму заборгованості відповідачем сплачено не було, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з метою стягнення спірних сум в судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.02.2015 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Хоча надав письмові заперечення проти даного адміністративного позову, за якими зазначив, що позовні вимоги управління є протиправними та задоволенню не підлягають. На думку відповідача, позивачем не було здійснено розрахунку фактичних витрат на виплату пенсій, не використано механізму, встановленого законодавством про оподаткування, а надані позивачем розрахунки та довідки про нарахування сум не свідчать про фактичні витрати позивача.

З урахуванням вимог ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, вважає за необхідне задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

Згідно даних копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, з 23.03.1993 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (код ЄДРПОУ - 13457623, далі - ТОВ «Поліфом») є зареєстрованим виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області як юридична особа.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року у загальному розмірі - 39210,57грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог та на виконання вимог суду представником позивача були надані суду копії пільгових довідок працівників, які працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Поліфом» та наразі отримують пенсії.

Так як встановлено згідно залучених до матеріалів справи та досліджених судом копій Довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Довідок уточнюючих особливий характер праці, необхідний для призначення пільгової пенсії відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, виданих підприємством позивача ТОВ «Поліформ» підставами їх надання були в тому числі особові картки Ф.Т-2, технологічний процес на підприємстві, накази по підприємству, та атестація робочого місця згідно наказу по підприємству.

Судом також встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області листами направляло ТОВ «Поліфом» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, якими визначено місячний розмір відшкодування, а саме: за січень 2014 року, серпень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року відповідно. Так, згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а», п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вказані періоди відповідач має заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списками №1, №2. Копії відповідних листів та розрахунків містяться в матеріалах справи.

Так, у відповідності зі ст.58 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV) Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Статтею 23 Закону №1058-IV встановлено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до пп. "а", "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Вище судом було визначено, що працівники ТОВ «Поліфом» за спірний період отримували пільгові пенсії згідно пп. "а", "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Згідно ч.2 Прикінцевих положень вказаного Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці вносять до Пенсійного фонду оплату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які отримують пенсії на пільгових умовах за списками №1 та №2 до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Згідно п. 6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, відповідно до положень Закону №1058-IV підприємства та організації зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

На підтвердження правової позиції суду слід навести висновки Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії.

У відповідності до положень ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 13.02.2012 року №21-11а12, визначено, що підприємства та організації здійснюють покриття фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст.13 Закону України №1788-ХІІ, оскільки з лютого 2000 року Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) зазначені витрати визначені як об'єкт оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788-ХІІ (абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР) зі ставкою збору у розмірі - 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Крім того, за змістом постанови Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року №21-293а12, із набранням чинності Законом №1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком №1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.

Також постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 року, №21-519а14, комплексний аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа №21-183а13).

Як було зазначено судом вище, на підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, позивачем були надані суду копії пільгових довідок на підтвердження наявного трудового стажу у осіб, яким призначались та виплачувались пільгові пенсії у спірний період, копії довідок на підтвердження особливого характеру робіт чи умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії видані підприємством відповідача ТОВ «Поліформ». Такі були прийняті судом до уваги як належні докази згідно ст.ст.69, 70, 71 КАС України.

Також як встановлено, згідно матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, підприємство відповідача в особі її представників Чупилко, Рязанов, секретар Хропенко що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з підписами останніх які містяться в матеріалах справи, отримало розрахунки Управління Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п. «а», «б»-«з У вищевказаних розрахунках зазначені і кількість осіб і сума заборгованості, а саме місячний розмір фактичних витратна виплату та доставку пенсій по кожному пенсіонеру.

Вказаний розрахунок відповідач не оскаржив, тому він є обов'язковим для виконання, тобто підлягає сплаті.

На підставі викладеного, суд вважає, що всупереч зазначеним вище вимогам чинного законодавства відповідачем не сплачено суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, доводи відповідача не можуть бути прийняті судом, оскільки фактичними матеріалами справи та наданими доказами обґрунтовано суму боргу, за таких обставин, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області є законними й обґрунтованими, тому даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфом» (код ЄДРПОУ - 13457623) на користь Управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ - 24615338) суму заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України за період з 01.11.2014 року по 31.01.2015 року, яка станом на 01.02.2015 року становить у загальному розмірі - 39210,57грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті десять грн. 57коп.).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 60 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова