Постанова № 52083995, 01.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2948/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: А.В.Руденко

Суддя-доповідач: ОСОБА_1М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі за позовом приватного підприємства «Торговий Дім Поляков»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

18.06.2010 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 08.06.2010 № 0008601502/0 про визначення ПП «Торговий Дім Поляков»податкового зобовязання з ПДВ у сумі 818300 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40915 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010 позивач подав до ДПІ у м. Черкаси податкову декларацію з ПДВ за березень 2010 року, у рядку 27 якої відобразив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, а саме: 9747 грн.

У рядку 16 декларації позивач зазначив суму коригування податкового кредиту 788729 грн., в тому числі за рахунок коригування згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(рядок 16.2 декларації) 788729 грн.

Перелік податкових накладних, за якими здійснено коригування податкового кредиту у березні 2010 року, міститься у розділі 11 розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (додаток 1 до декларації) за березень 2010 року (а. с. 35-41).

02.06.2010 посадовою особою ДПІ у м. Черкаси проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 3547/15-2/32268131.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем до складу податкового кредиту звітного податкового періоду в додаток 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ»включені суми ПДВ попередніх податкових періодів лютого 2010 р., січня 2010 р., грудня 2009 р., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на 818300 грн. Перелік податкових накладних, за якими ПДВ безпідставно, на думку відповідача, включено позивачем до складу податкового кредиту, передбачений розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації за березень 2010 р. (додаток № 1 до акту перевірки) (а. с. 43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем зменшено податковий кредит за березень 2010 р. на суму 818300 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0008601502/0 від 08.06.2010, яким визначено суму належного до сплати податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 818300 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 40915 грн.

Вказані обставини підтверджуються копіями акту перевірки № 3547/15-2/32268131 від 02.06.2010, додатку № 1 до акту перевірки, податкової декларації з ПДВ за березень 2010 р., розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за березень 2010 р. (додаток 1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обовязковою умовою для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР є підтвердження податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому, відповідно до вказаних приписів та наданих позивачем спірних податкових накладних (а. с. 75-129) позивач має право на податковий кредит у сумі 818300 грн. З врахуванням зменшення податкового кредиту за минулі звітні періоди (рядки 1-111 додатку 1, а. с. 36-39) загальна сума коригування податкового кредиту за березень 2010 року складає 788729 грн. і зазначена у рядку 16 декларації. Право на податковий кредит за податковою накладною № 3356 від 25.12.2009 на суму 16078 грн. 33 коп. виникло у позивача у грудні 2009 року. Право на податковий кредит за податковими накладними № 5 від 14.01.2010 у сумі 746 грн. 43 коп., № СВ-0000909 від 28.01.2010 на суму 148 грн. 80 коп. № 113308 від 31.01.2010 на суму 135 грн. 76 коп. та № 186 від 31.01.2010 на суму 717 грн. 56 коп. виникло у січні 2010 року. Право на податковий кредит за іншими спірними податковими накладними виникло у лютому 2010 р. Із зазначеного суд першої інстанції встановив наявність у позивача права на податковий кредит за спірними податковими накладними на суму 818300 грн.

В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відображення податкового кредиту є правом, а не обовязком платника податків, яким відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 -III від 21.12.2000 платник податку може скористатися протягом 1095 днів від дати його виникнення. У звязку з цим суд першої інстанції вважав відображення у складі податкового кредиту за березень 2010 року сум ПДВ за грудень 2010 року, січень та лютий 2010 року правомірним, тому посилання відповідача на приписи п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ в цій частині вважав безпідставним.

Колегія суддів вважає мотиви та висновки суду першої інстанції протиправними, з огляду на наступне.

Ні відповідачем, ні колегією суддів не заперечується право платника на податковий кредит, проте заперечується порядок визначення позивачем та судом першої інстанції податкового кредиту.

Так, звітний період для ПДВ складається не наростаючим підсумком на відміну від податку на прибуток, а у позивача відповідно до п. п. 7.8.1. п. 7.8. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

До того ж, згідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності) самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації. Платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

При цьому, пунктом 4.4 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2006 за № 702/10982, передбачається виправлення помилок лише однієї раніше наданої декларації.

Колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта, які підтверджуються матеріалами справи, про те, що згідно даних поданої позивачем декларації в рядку 16.2 зазначено, що підставою для коригування податкового кредиту є п. 4.5. ст. 4 Закону № 168/97-ВР.

При цьому, ні позивачем, ні судом першої інстанції не було враховано, що за таких обставин позивачем не було виконано обов'язку по заповненню всіх граф розрахунку, а саме: в «Розрахунку коригування сум ПДВ»розділу II «коригування податкового кредиту»не заповнено колонку 8 «підстава для коригування податкового кредиту з ПДВ рядок 16».

До того ж, відповідно до п. п. 4.5.2. п. 4.5. ст. 4 вказаного Закону, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу (в даному випадку позивач) розрахунок відкоригованого значення податку, а отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

При цьому, позивачем ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не представлено відповідних розрахунків відкоригованого значення податку, а твердження ПП «Торговий Дім Поляков»у відзиві на апеляційну скаргу про відсутність підстав для подання таких розрахунків спростовуються вищезазначеними вимогами норм законодавства.

Крім того, згідно додатку 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ»до складу податкового кредиту звітного податкового періоду включено суми ПДВ попередніх податкових періодів грудня 2009 року, січня-лютого 2010 року. При цьому, в «Розрахунку коригування сум ПДВ»розділ II «коригування податкового кредиту»в колонці 7 починаючи зі строки 112 зазначено дату отримання отримувачем (покупцем) розрахунку грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року, а необхідно було вказати звітний період березень 2010 року. Отже, позивач неправомірно в додатку 1 до декларації «Розрахунок коригування сум ПДВ»до складу податкового кредиту звітного податкового періоду (березень 2010 року) включив суми ПДВ попередніх податкових періодів (грудня 2009 року, січня-лютого 2010 року) тоді як він повинен був відкоригувати відповідні звітні періоди, оскільки такі коригування призведуть до змін розміру сплати ПДВ до бюджету саме у відповідних звітних періодах.

Відповідно до пп. «в» п. п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, відповідачем правомірно визначено штрафні санкції у розмірі 5 % від суми заниження податкового зобов'язання 40915,00 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта також підтверджуються послідуючими діями позивача, оскільки після отримання акту перевірки позивач подав уточнюючі розрахунки з ПДВ за відповідні звітні періоди (а. с. 59-61):

- № НОМЕР_1 разом з дод. 5 № НОМЕР_2 від 09.06.2010;

- № НОМЕР_3 разом з дод. 5 № НОМЕР_4 від 10.06.2010;

- № НОМЕР_5 разом з дод. 5 № НОМЕР_6 від 17.06.2010.

Таким чином, своїми діями позивач вдвічі збільшив суми податкового кредиту, що призвело до несплати в бюджет 818300 грн., що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, позивачем не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про правомірність його вимог, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 07.02.2011.